Володимир Лущак є доктором біологічних наук, професором, лауреатом премій «Scopus Awards Ukraine» та «Web of Science Award Ukraine», а також увійшов у топ-0,15% найцитованіших вчених світу. Протягом чотирьох років номер один серед українських науковців по цитуванню в світі.
Вчений працював в лабораторіях багатьох країн світу, його часто запрошували на постійну роботу, проте, він завжди повертався в Україну. Учасник барикади Майдану Гідності. У віці 65 років на початку повномасштабного вторгнення росії пішов добровольцем в територіальну оборону ЗСУ.
Про наукову школу біохімії, досвід роботи на міжнародній арені, вплив біологічних добавок та мультивітамінів, про коронавірус, цукровий діабет, холестерин та про здоровий спосіб життя Володимир Лущак розповів в інтерв’ю Фіртці.
З інтернету відомо, що ви серед іншого займаєтеся проблемою «вільних радикалів». Кажуть, що вільні радикали шкідливі, прискорюють старіння людського організму, погіршують імунітет. Що ви як фахівець у цій темі можете сказати про цитату кіногероя Джеймса Бонда «I am here to eliminate all free radicals» («Я тут, щоб знищити всі вільні радикали»)?
Це, звісно, жартівлива фраза. Без вільних радикалів не було б життя. Як і без вітру не було б життя, бо не запилювалася б пшениця.
На цю тему можна довго говорити, але то надто складно все буде для вашого читача, а суть – крайнощі ні в чому не несуть позитиву. А ще, щоб давати якісь однозначні судження, треба бути фахівцем у своїй справі.
З чого почався ваш шлях в біохімії?
Шлях в біохімії почався з захоплення біологією. Біохімія – це одна з частин біології. Скільки я пам'ятаю себе, мене завжди цікавила біологія. З раннього дитинства, коли я жив у селищі, завжди була зацікавленість природою. Очевидно, це стимулювалося оточенням, батьками, родиною.
Пізніше з’явилися ширші інтереси. Я почав читати книжки, інтерес поглибився. Проте я мріяв бути зоологом, тому що це ближче і зрозуміліше. Біохімія з'явилася значно пізніше, тому що з нею пізніше знайомляться. Біохімія вивчає основи життя.
Отже, ваша наукова діяльність мала основою дитячу любов до природи, до тварин?
Так. Але не лише до тварин. Я не ділю природу. Тварини, рослини, навіть мікроби – їх не можна не любити, бо якщо ми їх не будемо любити, то не будемо жити.
Любов до бактерій? Цікаво. Більшість людей сприймає бактерії як ворогів, причини захворювань….
Ми носимо в собі більше бактерій, аніж клітин людського організму – приблизно вдесятеро! Їх, скажімо, в кишківнику є від половини до двох з половиною кілограмів, але вони значно менші, аніж людські клітини. І бактерії виконують в процесі травлення свою необхідну функцію.
Отже, чому саме біохімія? Як ви подолали шлях від біології загалом, до власне цього предмету?
Я усвідомлював, що зрозуміти, як функціонують живі організми, можна зазирнувши через призму саме біохімії. Якщо зоологія, ботаніка пояснюють загальні речі (що, де і як росте), то біохімія пояснює, чому саме листя зелене, чому восени воно жовтіє, чому у нас з’являється засмага, чому пити соду, як дехто радить, не дуже добре та інші речі, які пояснюють біологічні процеси на глибшому рівні.
Саме біохімія пояснює механізми функціонування живих організмів. Вона має передбачувальну силу, тому що, знаючи певні властивості в одному організмі, ми можемо екстраполювати їх на інші, бо є універсальні закони біології на рівні біохімії.
Загальні принципи побудови живих організмів біохімічно подібні від бактерій до людей. Основні принципи функціонування живої матері починаються від бактерій і закінчуються людиною: обмін речовин, розмноження, регуляція – все це на молекулярному рівні єдине.
У Прикарпатському національному університеті наукова школа вважається досить сильною. Як ви оцінюєте наукові надбання університету та яке місце біохіміків в них? Також, наскільки відомо, ви входите в топи найцитованіших науковців світу та є одним із найцитованіших науковців України у світі. Як ви цього досягли?
Створена міжнародна система рейтингування науковців, шкіл, установ. Це система Стенфордського університету з великими базами даних, в яких реєструється наукова продукція. Вони створили так звану стандартизовану базу даних, де досить об'єктивно оцінюється внесок тієї чи іншої людини, школи, міста чи університету. Це означає, що можна врахувати роль реально вченого у тій чи іншій публікації і вивчити її вагу, її вплив на міжнародну наукову спільноту.
Якщо порахувати за цією системою, то я входжу в число 0,15% найцитованіших вчених світу. Також чотири роки поспіль маю перше місце в Україні.
Як це досягається? Немає якоїсь ексклюзивної таємної формули. Це позитивна впертість, наполегливість і праця.
Я і зараз, у свої 68 років, працюю понад 12 годин на добу. А ще — твої роботи мають бути комусь цікаві, інакше їх не будуть цитувати, адже вплив вченого переважно оцінюється саме рівнем цитування, скільки разів твоя робота комусь була потрібна в його дослідженнях.
Щодо рейтингу, то четверо науковців Прикарпатського університету ввійшли в нього. Дуже приємно, що двоє – з нашої кафедри біохімії, ще двоє – науковці, з якими ми співпрацюємо, – з хімії та математики.
Ваше перше місце за цитуванням українських науковців у світі – це серед університетів? Бо є ще різні академічні інститути, які займаються виключно наукою…
Так, це рейтинги абсолютно всіх науковців, які мають певний науковий рівень, публікації яких знаходяться в міжнародних базах.
Біохіміків відносно дуже багато, тому що це фундаментальна наука: в медінститутах, політехніці, університетах. Є багато біохімічних лабораторій та інститутів, які займаються вивченням живого на молекулярному рівні. Тільки у нас в Україні не менше тисячі науковців працює в цій галузі.
Скільки разів ваші роботи цитували?
Понад 12 тисяч разів. Є одна стаття-лідер, яка процитована дві тисячі разів. Ще одна стаття процитована понад тисячу разів.
Ще одну статтю процитували більше як пів тисячі разів, ще 20 статей процитовано понад 100 разів. Рахую тільки ті статті, які є в міжнародних базах.
Щодо вашого досвіду роботи на міжнародній арені. В яких країнах ви працювали? Як порівняти оснащеність, освіченість науковців там і в Україні?
З країн, у яких я працював як науковець і викладач: Фінляндія, Швеція, Данія, Німеччина, Польща, Велика Британія, був недовго у Бельгії. У Франції, Італії, Чехії, Словаччині, Румунії – на конференціях. Пів року працював у Канаді, півтора року – в Бразилії.
Я обираю найсильніших партнерів у галузі. «З ким поведешся – того й наберешся», - це однозначно. Ніколи я в житті не їхав щось просити, а завжди був на партнерських началах.
На нашій кафедрі в Прикарпатському університеті були двоє лауреатів Нобелівської премії, близько двадцяти світових науковців першої категорії.
Міжнародна співпраця – це важливо. Треба триматися на плаву, бути конкурентоспроможним. Конкуренція позитивна в науці.
В яких саме наукових журналах ви і науковці кафедри друкуєтеся? В українських, в міжнародних?
Ми друкуємося в дуже сильних журналах на міжнародному рівні.
Якщо середній світовий рівень журналу, так званий імпакт-фактор (коефіцієнт впливовості – ред.) близько одиниці, то у нас переважна більшість статей друкується у журналах з показником три і вище. Найвищий рівень – це стаття, надрукована в журналі з імпакт-фактором 21, це журнал «Lancet Europe».
Тобто, це журнали, які значно вищі світового рівня. Можливо, це певною мірою снобізм, однак на середній рівень ми вже не опускаємося. Як жартують науковці, в «Мурзілках», самі для себе автори й читачі, ми свої роботи не друкуємо.
Час від часу мені «закидають» про непатріотизм, що я практично не друкуюся в українських виданнях. Так, це правда, ми лише час від часу друкуємося там. Але коли мені про це говорять то відповідаю, що хтось має нести прапор української науки у світи. Там мають бачити, що в Україні теж є наука, а не тільки сировина чи дешева робоча сила.
Багато фахівців кажуть, що молодь зараз не дуже цікавиться наукою. Як з цим у біохімічній царині?
У біохімії воно прослідковується особливо помітно, тому що тут треба багато працювати. Складність ще в тому, що ми оперуємо фактами. І в цьому є відмінність від гуманітарних наук, де часто оперують думками і міркуваннями.
Одразу ж після запису інтерв'ю Фіртці вдалося побувати на попередньому захисті дисертації аспірантки професора Володимира Лущака
Як ви оцінюєте розвиток біохімії і в Україні, і в світі? Якими є основні тенденції розвитку біохімічної науки за останні десять років?
Наука розвивається стрибкоподібно, а не постійно і лінійно. Є моменти, коли щось сколихнулось і воно активно розвивається, або якесь відкриття спонукало.
За останні роки – COVID-19. Це теж черговий поштовх. Війна – черговий поштовх.
Єдине, що країна від країни дуже відрізняється. Так звані постіндустріальні, цивілізовані країни давно зрозуміли, що інвестувати в науку – це вигідно.
Це виробничий фактор, який має дуже потужну норму прибутку – буває понад 1000%. Тільки справа в тому, що оберт капіталу тут дуже повільний. Для фахівця від початку першого приходу в лабораторію і до захисту дисертації проходить до 10 років. Отже, скільки один фахівець за життя зможе підготувати наступного покоління, якщо йому це вдасться?
Знову ж таки, країни, які потужно індустріально розвинені, вони вкладають в науку шалені гроші, особливо якщо говорити про фундаментальні науки на молекулярному рівні.
Я вже давно не вважаю себе чистим біохіміком, оскільки зараз і близько вже немає того, що раніше власне і називали біохімією. Те, що мене навчили в університеті – це багаж і фундамент. Але на цьому фундаменті добудовується щось інше, нове.
Поговорімо про COVID-19. Чи доцільними, на вашу думку, були заходи, які прийняли ВООЗ: локдауни, носіння масок, вакцинація?
Є думка, оформлена в доповіді Конгресу США, що достатньо було ізолювати вразливі верстви, але не «зупиняти світ».
Багато чого було все ж дійсно обґрунтованим. Маска справді істотно зменшує шанс заразитися в середовищі, це всім відома річ. Звичайно, на вулиці сенсу в них абсолютно немає і це було абсурдно. Людська система виявилась неготовою до таких викликів.
Щодо вакцин: було дуже мало часу на їхні тестування. М’яко кажучи, я не переконаний, що вони всі були ефективні, хоча однозначно використання багатьох з них було виправданим.
Відверто, я не дуже вірю цьому п'ятсот сторінковому звіту Конгресу США, як не сильно вірю Всесвітній Організації Охорони Здоров’я.
Але я не експерт і не можу оцінити всього повною мірою, хоча в університеті отримав фах епідеміолога-паразитолога. Знаю, що було багато неправильних речей, були явні «перегини», але заходи самоізоляції, ізоляції людей, які мали підозри на зараження, були доречними. Ще раз наголошую - вакцинування було абсолютно правильною стратегією!
Яка роль так званої «біг-фарми» в істерії навколо пандемії?
Я ніколи не працював на замовлення для фармкорпорацій, мені ближча чиста наука. Тема вільних радикалів, оксидативного стресу. Це теми, на яких базується багато тем нижчого порядку щодо життя людей, здоров’я, довголіття.
Щодо істерії. Припускаю, що роль «біг-фарми» була суттєвою. До прикладу, ми були готові на кафедрі створити набори для діагностики вірусу COVID-19 на основі ланцюгової полімеразної реакції, – це в нас вже рутина.
З першою такою системою полімеральної реакції я зустрівся у Ліверпулі ще у 2002 році. Зараз в нас є люди, які це можуть робити дуже якісно. Ми можемо багато що робити. Однак бюрократична система не дозволяє запустити.
Ми завозили в Україну звичайні палички, тампончики і пробірки з Заходу. Ми не могли це зробити? Могли. Але ми заплатили чужій «фармі». Чому не своїй? Проблеми бюрократичні, а ще – немає зв’язку науки з інвесторами та виробництвом.
Університетські професори знають багато чого, чимось можуть поділитися, але часто їм не до бізнесу. Для цього має бути суспільний запит чи запит від високотехнологічної індустрії.
Перейдімо до «побутових» тем. Зараз серед людей популярне вживання біодобавок. Яку користь вони несуть та чи можуть запобігти хворобі, а не лише лікувати наслідки, як це часто робить сучасна медицина? Ваша думка.
Насамперед я хочу сказати, що усюди повинні працювати фахівці. Є речі, які без медицини безсилі. Біодобавки не лікують, але можуть попередити. Лікують все ж таки лікарі.
Біодобавки можуть працювати для профілактики хвороб. Бажано, щоб їх призначали лікарі, або фахівці-дієтологи на основі лабораторних аналізів. Треба виходити з того, що перша заповідь медиків – не нашкодь. Якщо харчова добавка не несе шкоди – нехай собі буде. Питання друге – чим вона може допомогти? Тому що є загальні речі, які точно ніколи не нашкодять і які корисні – це, наприклад, клітковина та інші мікроволокна.
Але є інше – це біологічно активні речовини серйозної дії, вітаміни. Тут вже краще без фахівців не приймати рішень.
То, скажімо, мультивітаміни корисно пити? Бо та ж «біг-фарма» вже присадила в багатьох країнах на них.
Я б ні в якому разі не радив вживати вітаміни, якщо немає серйозних аналізів. Можу сказати, що гіпервітаміноз (надлишок вітамінів – ред.), часто не лише не кращий, а й гірший, аніж гіповітаміноз (недостатність вітамінів – ред.), навіть приводить до різних патологій. Тому препарати фармацевтичні, мультивітаміни або вітаміни треба приймати з розумом.
Не хочу радити нікому і нічого, адже це відповідальність за здоров’я інших. При цьому природні базові речі ніхто нікому не забороняє.
А як щодо вживання колагену?
Тут біохімія дуже помічна, скажеш. Колаген – це великий білок, який потрапляє до нас в організм, а саме в шлунково-кишковий тракт.
В шлунку білки розщеплюються і перетравлюються. Тобто, потрапивши в організм, колаген гідролізується – його вже немає.
Наступне: колаген – це не просто білок, який синтезується на рибосомах. Далі він проходить певні хімічні перетворення. Тобто це білок, який розщеплюється в організмі, і, так, він далі використовується для синтезу свого білка і це ніби корисно.
Але, я думаю, що якщо купити пів кілограма доброго м'яса, якісно приготувати і з'їсти його, то більше отримаєш користі, ніж з того колагену. Але та ж «біг-фарма» каже нам інакше…
А як щодо лікування природними засобами: травами тощо?
Більше ніж половина лікарських засобів – або природного походження, або модифіковані на основі природних речей.
Тобто навіть аспірин, ацетилсаліцилова кислота – це саліцилова кислота, яка є у вербі, до якої додають ацетильну групу. Її споживають у світі сотнями чи тисячами тонн. Але вона теж має побічні дії.
Ви багато проводили дослідів на лікарських рослинах. Можете детальніше про це розповісти?
Досліджували, до прикладу, родіолу рожеву. Вона має корисні властивості. Має антиоксидантну та антиканцерогенну дію і ще багато позитивів. Але це червонокнижна рослина.
На жаль, нам не вдалося знайти потенційних людей, які би підтримали ці досліди, інвестували б у вирощування, переробку і виробництво. Ми здатні допомогти в цьому, але зараз війна і, мабуть, це не на часі.
Досліджували також тирлич жовтий, або як його називають - джинджуру. Має багато позитивних властивостей. Він теж червонокнижний. Але це окрема розмова, де своє слово має говорити держава, як це робиться в передових країнах.
На скільки стан здоров'я людей залежить від спадковості, генетики батьків, а на скільки – від середовища та способу життя?
Це питання, на яке немає однозначної відповіді. Чи впливає спадковість – так, впливає. Чи впливає середовище – безумовно. Спосіб життя – харчування, фізична активність, помірні стреси… Але все абсолютно індивідуально.
До речі, генетика — це наука і вона власне не впливає на наше здоров’я. Ви, ймовірно, мали на увазі так званий генотип – нашу спадкову інформацію.
Я не веду ідеальний спосіб життя. По ставленню до свого здоров’я я не дуже добрий приклад. Я не ходжу по лікарях, дуже багато працюю. Моя робота погана для здоров’я. Звісно, що це мені не дуже подобається.
Бог і батьки дали мені добре здоров’я. Я його й експлуатую. Я виріс в селищі, любив і люблю копати, сапати, щось вирощувати на городі чи займатися садом. Але років після 50 я відчув, що пора на здоров’я звернути увагу.
Про стан вашого здоров’я сигналізують показники – тиск, тиск під навантаженням, рівень цукру.
А з чим пов’язана масова захворюваність на діабет, яку зараз можна спостерігати?
Це, так зване, системне захворювання. Діабет, ожиріння та метаболічний синдром – пов’язані патології. Наслідками є серцево-судинні, нейродегенеративні захворювання тощо.
Діабет – це дійсно проблема. Спадкові чинники, звичайно, є, але тут є три принципово важливі речі. Вони стосуються не тільки діабету, а й всіх хвороб.
Зараз понад 80% хвороб (за винятком інфекційних) – це проблеми харчування, відсутність фізичного навантаження і ментальне здоров'я. Останнє просто опускають, також «успішно» ігнорують фізичні навантаження, їдять різну «заразу»...
Подібно впливає і сидяча робота. Діти днями в електронних пристроях – так званих гаджетах (терпіти не можу кальки з чужих мов) – це біда. Я і сам працюю за комп'ютером понад 12 годин на день. Час від часу треба вставати, рухатись, що я сам практикую і всім раджу.
Колись жартували, що найгірший винахід людства – це пульт дистанційного керування телевізором. Бо він обмежив рух людей. Але зараз, все пішло ще далі – електронні пристрої і комп’ютери. Робочий стіл, в гіршому випадку диван, - ті місця, де багато хто проводить все більше часу без відриву і без фізичних навантажень.
Бажано хоча б раз на день зробити навантаження, щоб пульс піднявся, був хоча б до 100 ударів на хвилину, більше краще. Це може бути легенька пробіжка, розминка, навіть просто піднятися не ліфтом, а пішки на шостий поверх.
Що краще їсти, щоб бути здоровим?
Найкраще, щоб переважала «груба» їжа: клітковина, буряк, капуста, морква, гриби, фрукти, овочі, зелень. Зелень – це взагалі найцінніша штука: рукола, петрушка, кріп, цибуля, часник.
Дуже корисні хрестоцвіті рослини: капуста, дайкон, редька, редиска. Що цікаво, корисні навіть «бур’яни» — бадилля з буряка і моркви, які зазвичай викидають. Загалом українська традиційна кухня – добра для здоров’я. І краще все це самому вирощувати, а не з магазину.
Звичайно, не обійтися без білків і жирів, але це окрема тема.
Білого хліба, цукру краще уникати. Особливо шкідливі – солодкі води, газовані води, швидка їжа. Ми це досліджуємо спеціально на мишах, і коли миші вживають цю сучасну «людську» їжу, то вони також частіше хворіють і менше живуть.
Скільки на день треба пити води?
Знову ж таки, все індивідуально. Часто це чисто психологічна штука. Також це пов’язано з «епідемією» цукрового діабету. За бажанням. Я особисто воду практично не п'ю, тому що їм багато супів, п’ю узвари.
Я не знаю середньої цифри. Я жив кілька років у теплих краях. В армії я служив в Баку, в Астраханських степах. Потім був Новоросійськ, Крим, Бразилія. Я воду фактично пив мало.
Не говоритиму про крайності, через які може бути зневоднення, оскільки це вже хвороба. Але, прокачуючи воду через організм, ми витрачаємо на це енергію, втомлюємося качати воду зсередини і через шкіру.
В організмі по воді є певний баланс. Є вода, яку ми п’ємо, а є так звана метаболічна вода, яка утворюється в результаті окислення органічних речовин. Якщо дати організму більше води – він перекачає її. А якщо йому буде бракувати води, то він буде її економно використовувати.
Окрім цукрового діабету є ще одна «проблема сучасності» — високий рівень холестерину, а звідси бляшки, гіпертонія... Та ж «біг-фарма» радить вживати статини. Причому, кажуть, що якщо почав їх вживати – то це на все життя. То ж що таке статини і як вони можуть знижувати холестерин?
Є цвільовий рисовий гриб, який називається монаскус. Це по суті цвіль з червоного рису, з Китаю. Я колись отримав цю культуру і досліджував ці гриби і цвіль. Як харчовий додаток воно працює добре, без побічних дій.
Але та ж «біг-фарма» почала з цих грибів виділяти статини, виготовляти препарати і продавати. Але статини, на відміну від рису, вже мають побічні дії.
Лікарі про це чудово знають. Є звикання. Для фармкорпорацій це вигідна історія. Сам червоний рис не має побічної дії - можна вживати, а от статини – без нагальної потреби...
Каска Володимира Лущака з Революції Гідності, де він був на одній з барикад в день розстрілу
Як війна впливає на біохімічні процеси, які відбуваються в організмі людини?
Війна однозначно має вплив, але знову ж таки, індивідуальний. Виникають неврози, психози, так звані неінфекційні хвороби. У нас є публікація Олега Лущака з командою, які протягом року досліджував психологічний стан українців. Опитали понад дві тисячі людей, зокрема ВПО.
Цю статтю надрукували в дуже крутих журналах. Результати, як очікувалось, не дуже втішні, але тепер ми маємо досить об’єктивну оцінку стану здоров’я українців. Втім, знаючи загальні принципи боротьби зі стресом, ми менш-більш знаємо, що з цим теж можна боротися.
Чи є у вас зараз якісь нові проєкти? Які плани на найближче майбутнє?
Я говорив про досліди з мишами. В нас є досліди, які тривають більш як п’ять років.
Багато і нових планів. Ось один з нових проєктів, які ми розпочинаємо – це дослідження ефективності дії нашого звичайного квасного молока.
Раніше ми вже трошки досліджували гуслянку. Це, знову ж таки, наша традиційна українська кухня. Багато традицій ми втрачаємо, але наші дослідження кажуть, що все це має сенс і є саме тим, що допомагає жити якісно і в здоров’ї.
Щодо нашого проєкту, то суть його в тому, щоб вивчити біохімічні впливи на організм, зокрема на шлунково-кишковий тракт.
Ми в дитинстві їли смажену картоплю, городину і пили квасне молоко. Не вживали добавок, статинів і мультивітамінів. І були як для того часу досить здоровими.
Володимир Лущак – доброволець тербату. Південь Дніпропетровщини, 2022 рік
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
