Без істерики

 

 

Детально і без істерики про внутрішньополітичну ситуацію: Парламент, Уряд, Президента і реформи.

 

Далі будемо писати всі слова з маленької літери — це неправильно, але значно полегшить читання.

 

1. Почнемо з парламенту. Альтернативи розпуску парламенту немає.

Цей парламент не відображає постмайданівську соціальну реальність, а саме: різкий поворот від диктатури до республіки, появу відповідального і вимогливого громадянського суспільства, війну із сильним супротивником, об’єктивну необхідність і суб’єктивне бажання кардинальних реформ, прагнення народу порвати з радянським минулим, прискорене формування політичної нації.

Цей парламент наповнений: тушками, політичними тітушками, безпосередніми і щирими ворогами України, зрадниками, водіями та охоронцями олігархів, агентами Кремля тощо.

Більше половини депутатів цього парламенту голосували за драконівські закони 16 січня. Цього досить, аби розпустити цей парламент і обрати новий.

Категоричною вимогою Майдану було повне перезавантаження влади: уряд, президент, парламент. Настав час третьої фази цього процесу. Немає причин відступатися від тих вимог, заради яких стояв Майдан і загинула Небесна Сотня.

Війна виборам не завадить. Ба більше, тепер "хазяї Донбасу" мають швиденько підключитися до витіснення бойовиків, аби вибори відбулися і там, і вони отримали представництво в парламенті. Якщо заявити "вибори будуть після війни", то війна буде вічно.

Гроші на вибори знайдуться. Справедливе урядування (не хочеться використовувати пожовкле слово "демократія") важливіше за гроші, бо як не буде справедливого урядування, то і грошей не буде. Якби депутати прийняли хоча б один із конче необхідних антикорупційних актів, то вивільнилося би набагато більше грошей, ніж треба на вибори.

 

2. Реформи. Реформи необхідні: рішучі, комплексні, глибокі. Альтернативи немає: як не буде реформ, то країна просто розвалиться на шматки. Зрозуміло, що це слово давно всім набридло. Але реально реформ ще не було, лише розмови про них.

Без антикорупційних реформ всі страждання і смерті будуть марними, і знову все буде вкрадено.

Без податкової реформи не буде економічного зростання, добробуту і зайнятості.

Без реформи суду і міліції знову будуть врадіївки по всій країні і новий соціальний вибух, вже страшний.

Без освітньої реформи ми станемо країною третього світу, без жодних надій. Без реформи місцевого самоврядування нічого не зміниться у містах і селах.

Зазвичай люди бояться змін і з пересторогою дивляться на майбутні реформи. Але ми як країна і народ проходимо такі випробування, що в нас наростає розуміння: треба набрати у груди повітря і зануритися у цю холодну воду, бо вже вибору немає.

Суспільство підходить до критичної межі готовності до рішучих змін. Це не триватиме довго: вікно можливостей відкривається, за певний час закривається. Треба використати шанс, перервати українську традицію марнування шансів. Ми вже за останні 8 місяців використали багато шансів, тож навчилися.

 

3. Президент. Не питайте, чи хоче він реформ, чи ні. Це неважливо. Важливо, що він розуміє: у нього як у політика немає іншого вибору. Він точно не хоче достроково піти внаслідок соціального вибуху чи залишитися в історії, не дай Боже, останнім президентом.

На відміну від парламентарів, які можуть напакостити і повернутися на наступних виборах, у президентів таких шансів нема. Тому в особі президента ми маємо палкого прихильника реформ. Не факт, що в нього досить всіх необхідних якостей, але точно достане волі. Він має амбіцію залишитися в історії таким собі українським Лі Куан Ю, будівничим нової країни, а не новим Ющенком, якого "потомок оскорбит презрительным стихом".

 

4. Уряд. Тут все складно.

Арсеній Петрович, безумовно, є найкращим прем’єром за всі часи незалежної України. На відміну від сцени Майдану, тут він абсолютно на своєму місці. Різнопланово компетентний, надзвичайно працездатний, уважний до деталей, сильний в спілкуванні.

Але цього замало.

Цей уряд має безумовну заслугу: втримати країну на плаву після Януковича під час війни, громадянських заворушень, бандитизму, безвладдя і привиду хаосу, постійної загрози фінансового колапсу — це гідно почесного місця в історії.

Віддали Крим? Добре, є запитання. А що би ви зробили в тій ситуації? Без армії, з купою зрадників в усіх інтимних місцях державної машини?

Отже, за стабілізацію уряд в цілому і прем’єр особисто мають отримати найвищий бал.

Але реформ не було. Фактично жодних. Натомість всі корупційні схеми були швиденько опановані новими людьми. Це не обов’язково були міністри: часто міністр був вивіскою, позбавленою повноважень, а за його спиною крали і крали.

За відсутність реформ і корупцію цей уряд отримує найнижчий бал.

 

5. Але цей уряд і не міг впровадити реформи і подолати корупцію. Марно було очікувати.

По-перше, політики не роблять реформ, бо реформи непопулярні, а політикам потрібна популярність. Їм треба переобиратися на наступний термін, і вони щодня про це пам’ятають. Вислів, приписуваний Вінстону Черчилу, що політик думає про наступні вибори, а державець — про наступне покоління, вже нав’яз у зубах.

Реформи роблять уряди професіоналів-технократів, що не мають політичних прагнень, натомість вищу амбіцію державотворення.

Реформи не роблять коаліційні уряди, де всі посади розподілено по квотах. Квотні посадовці тепер мають красти, щоб повернути "борг" політикам, які їх висунули. Марно очікувати від коаліціонерів, що вони висунуть на урядові посади не "своїх", а професіоналів-реформаторів.

Так, в уряді обов’язково опиняться не лише корупціонери, бо ще ж треба комусь працювати, комусь треба бути цапом-відбувайлом, а комусь — бути вивіскою "наш міністр з Майдану". Але ці окремі обличчя не міняють всієї системи.

Тож марно було очікувати від коаліційного уряду, що він припинить корупцію і проведе реформи. Адже цей уряд створений тими самими опозиційними партіями, які вже зганьбили себе на Майдані.

Окремі світлі імена є виключенням, що підтверджує правило. Ми їх запам’ятаємо і, певно, ще побачимо.

А в цілому цей уряд втримав ситуацію з війною та державними фінансами, і за це йому подяка і шана. Якщо хтось думає, що зробив би краще, то прошу в студію детальний план дій з урахуванням всіх обмежень і викликів.

 

6. Вихід з такої конституційної кризи, яку ми мали у грудні-лютому, не відбувається за один крок. Завжди кроків три.

Перший уряд, "уряд національного порятунку", має втримати ситуацію. Це зроблено.

Другий уряд має бути урядом реформ, професійнім і незалежним. Реформатори роблять свою справу, отримують народну ненависть і йдуть займати почесні місця в історії.

Третій має бути урядом вже нової країни, відображати нову, пореформену соціально-політичну реальність.

Це схоже на пацієнта, що хронічно хворіє і потребує операції, складної і ризикованої, але має загострення. Першими приходять лікарі, які збивають температуру і нормалізують аналізи, готують до операції. Далі йдуть хірурги, професійні і безжальні: ріжуть, вичищають, зашивають. І далі приходять треті, які поступово і лагідно реабілітують пацієнта, повертаючи його до життя — нового життя, в якому немає місця вилікуваній хворобі.

Так що уряд національного порятунку реформ не робить не лише тому, що він коаліційний. Реформи — не його завдання. Втримали ситуацію, не допустили поширення війни, розгулу бандитизму на всій території, не допустили дефолту — значить, виконали своє завдання.

Робота уряду національного порятунку не може тривати вічно. Настає час рухатися далі.

 

7. І тут ключова роль знову переходить до парламенту. Реформи без парламенту неможливі — адже в парламентській республіці реформи робляться через законодавчі акти.

Цьому складові парламенту реформи не потрібні, він не здатний на них. Тож попрощаймося з цим складом.

І тут ми підходимо до найголовнішого.

Хто сформував уряд, який швиденько опанував корупційні схеми часів Януковича? Хто не приймав конче необхідні закони про антикорупцію, люстрацію, державний бюджет тощо? Парлам ентська більшість: Удар, Свобода, БЮТ. Вони себе зарекомендували на Майдані. Так, окремі світлі обличчя були, і ми їх запам’ятали. І темні постаті ми теж запам’ятали.

І тепер наше завдання, завдання громадян, громадянського суспільства — повністю оновити політичну систему. Привести в парламент тих людей, які призначать уряд реформ, які прийматимуть реформаторські закони.

А ми, потужне суспільство, що здатне вигнати диктатора, перемагати у війні сильнішого супротивника, здобути прихильність світової спільноти, — ми на це поки що не здатні.

А) Ми не здатні обрати до парламенту порядних і патріотичних людей. Київські вибори це довели. Ми голосуємо за старі партійні бренди, наповнені старою чорною жовчю. Ми, кияни, привели до Київради "молоду команду Черновецького".

Б) Ми не здатні натиснути на нові демократичні мікроскопічні політичні сили, аби вони об’єдналися. Вони пішли на київські вибори сімома колонами замість одної і програли. Вони підуть на парламентські вибори дванадцятьма колонами замість однієї і програють.

В) Ми не здатні відрізнити популізм і короткостроковий проект від чесної і щирої політики. Популісти, порожні, як пляшки з-під кефіру, набирають у нас голоси на президентських і київських виборах.

Г) Ми не здатні забезпечити прозорість і чесність виборів навіть у столиці. Крадіжка голосів, підкуп виборців, порушення законодавства — і це в Києві, що пережив Майдан і переміг.

Попри все, що з нами було, і всі зміни в нашій свідомості, ми виявилися ще не готові.

Картинка розподілу місць у майбутньому парламенті вже зрозуміла. Це буде ще гірший парламент, ніж сьогоднішній.

Якщо лише ми не змінимося самі. І не змінимо політичний розклад.

Своєю громадянською позицією. Своїм рівнем свідомості. Особистою участю в якості незалежних спостерігачів. Своєю пояснювальною роботою серед друзів, рідних і знайомих. Своєю волонтерською роботою у штабах об’єднаної демократичної сили, куди ми маємо примусити влитися всіх, кому ми довіряємо.

Своєю зрілістю і стійкістю, недовірою до популізму та до політичних проектів олігархів і політтехнологів, за спиною яких часто промальовуються обриси зубців червоної кремлівської стіни.

 

8. Можливо, закидатимуть, що не прокоментували, хто кому що сказав вчора і позавчора. Байдуже. 

Політика — це справи, а не слова. Якби бокс оцінювався по тому, що боксери кажуть один одному, а не що вони роблять, це був би зовсім інший вид спорту. Слова скороминущі, єдина їхня ціль — викликати вчинки. Дивимося на вчинки, ігноруємо слова. Це вони не нам кажуть, це вони кажуть один одному.

 

9. Питання, яким буде виборчий закон, є найбільш критичним. Чи буде мажоритарна частина парламенту? Чи будуть відкриті списки? Чи будуть дозволені блоки? Яким буде прохідний бар’єр? Чи буде запроваджена прозорість фінансування?

Слідкуємо уважно. Вимагаємо змін. Це найголовніше сьогодні, аби у нас було завтра.

І не забуваємо: хлопці повернуться з фронту і суворо спитають, що ми тут робили, поки вони захищали нас своїми грудьми. Вони мають повернутися в країну, готову до оновлення.

 

10. Це такий квест. Ми пройшли перші рівні. Вони були складні. Але попереду не менш складні. Ми завоювали право проходити ці рівні квесту своєю перемогою на попередніх рівнях.

Кінець диктатури. Війна за незалежність. Народження політичної нації. Наступні рівні: соціально-політичне оновлення, радикальні комплексні реформи, економічний розквіт, міжнародна суб’єктність, культурна експансія. Перескакувати не дозволяється.

І це означає, що все йде по плану.

Припиняємо істерики.

Все буде добре.

Валерій Пекар, спеціально для УП


25.07.2014 1327 0
Коментарі (0)

18.05.2026
Олександр Мізін

Реальні схеми 2025-2026 років, методи кримінального рейдерства та чому новий Цивільний кодекс №15150 може відкрити епоху масового відбирання нерухомості — ексклюзив від Фіртки.

1629
13.05.2026
Тетяна Ткаченко

Про життєвий шлях, цінності, службу у війську та відданість Україні журналістці Фіртки розповіли мама Тетяна Пуняк та командир взводу Роман Чернов.  

10317
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10675 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7920
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

7198
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

4219

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

619

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

1169

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

10328 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1840
17.05.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

5445
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

27990
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4527
17.05.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

4037
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

21260
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9696 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

1181
15.05.2026

Фестиваль відновили після семи років перерви. Ковалі з різних міст України та світу створюватимуть скульптуру «Єдність — наша сила», а також представлятимуть для відвідувачів майстер-класи й ковані вироби.

627
20.05.2026

За оцінками аналітиків, після нетривалого зростання внаслідок роздутого оборонного замовлення економіка РФ уперлася в глухий кут.  

211
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

1062
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1469
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1654