Зі стартом сезону літніх відпусток, "Країна" продовжує цикл репортажів з міст України, де побували наші кореспонденти. Щотижня ми публікуємо інструкції з "туристичному застосування" українських міст. Сьогодні на черзі - містечко Яремче Івано-Франківської області. Тут всюди гори, водоспади і всього пара десятків кілометрів до кордону з Європою.
1. Чому варто поїхати влітку
Відпочинок в Яремче в теплу пору року підійде тим, хто втомився від активного міського життя. Тут можна повністю з'єднатися з природою, чути тільки власні думці, розчинятися в красі Карпат, пригощатися смачною місцевою кухнею і відкривати для себе, не побоюся цих слів одні з найкрасивіших місць в Україні.
2. Як дістатися
1. На машині. Якщо з Києва, то по трасі "Київ-Чоп" до Львова, потім до Франківська, а далі - через населений пункт Долина в Яремче.
2. На поїзді. До Івано-Франківська, а звідти - на автобусі до Яремче. Цей варіант (якщо їхати на плацкарті з Києва) туди-назад коштуватиме близько 550 грн.
3. Автостопом. Це для сміливців. Ціна - безкоштовно за хот-дог за хорошу компанію в дорозі. З особистого досвіду можу сказати, що з Києва до Львова в п'ятницю і на вихідних машину "з руки" можна зловити буквально протягом півгодини. Автостоп зі Львова до Івано-Франківська і далі в м.Яремче - теж не проблема. Однак, цей напрям краще заздалегідь "прошерстить" на тематичних сайтах для українців, які подорожують по країні автостопом.
3. Цікаві Яремче
Головна визначна пам'ятка Яремче - неймовірний природа Карпат. У місті дивним чином поєднуються асфальтовані дороги, мости через гірські струмки, пагорби і водоспади.
В Яремче варто сходити на водоспад Пробій, який знаходиться недалеко від сувенірного ринку (до речі, там можна покататися на тролі, перекусити і випити кави), а ще точно потрібно поганяти на місцевих пагорбах на квадроциклах.
Для любителів "дивних" пам'яток - в Яремче є Готичні складки або Скала Слон. Це гірські складки над річкою Прут, який виникли, за різними даними, від 60 до 75 млн років тому. Виглядають вони, треба сказати, по-справжньому захоплююче.
4. Ціни на відпочинок
В Яремче величезна кількість приватних садиб, невеликих готелів преміум рівня для туристів з будь-яким достатком. Якщо говорити про приватні будинки, то ціна за добу з 2-х місних номерах тут стартує від 200 гривень. Якщо хочете умови кращі - орієнтуйтеся на 300-350 грн за ніч і вище. У готелях вартість номера для двох стартує приблизно з 300 грн і до 7 500 грн на добу. Ціни вказані без врахування харчування.
5. Їжа і місцева кухня
Їжа в Яремче, як і всюди в Карпатах, - в основному, жирна. З обов'язкового для дегустації - місцевий банош (кукурудзяна каша, зварена на вершках або сметані, з додаванням шкварок і бринзи), домашні вино і бринза (про них читайте в розділі про сувеніри), а також пиво "Панське".
v Останнім можна пригоститися в центрі міста або в готелі "Romantik Spa Hotel", що трохи вглиб Яремче. Засновник готелю Іван Гаврон сам варить це дуже смачне пиво. Оскільки в нього не додають нічого, крім хмелю, солоду і води, то "живе" воно не більше тижні, так, і варто зовсім не дешево - за 0,5 літрів доведеться викласти близько 40-50 гривень.
6. Розваги і дозвілля
У самому Яремче рекомендую покататися на квадроциклах. Компаній, що пропонують таку послугу, в містечку з десяток, так що на будь-який вік і гаманець знайде підходящий "квадрік". Середня ціна задоволення - 500 гривень за годину їзди на квадроциклі, тобто, по 250 гривень / година з пасажира і водія.
Недалеко від Яремче (населений пункт Делятин, 3 км від Яремчі) є ще одна обов'язкова розвага для туристів - ловля форелі. Це, звичайно, зовсім не та риболовля, яку ви собі уявляєте, але особисто мені дуже сподобалося. На місці вам видадуть довгі дерев'яні палиці з волосінню і гачком на кінці, а також дадуть наживку (точніше, шматочок батона, але кого цього бентежить?) І почнеться веселощі!
Сама риболовля безкоштовна - якщо в зарибненому струмку нічого не зловили, то Не платите. А, якщо зловили, то знайте: кіло форелі коштує від 150 до 180 грн. Спійману форель випускати назад у водойму не можна. Рибу готують на місці на мангалі, так що можна відразу перекусити.
7. Бродимо по околицях
Взимку в Яремче їдуть, в першу чергу, щоб покататися на лижах (в сусідніх населених пунктах, на кшталт, Буковеля). У теплу пору року сюди приїжджають милуватися природою і відкривати для себе нові пам'ятки.
Виїжджаючи за межі Яремче, обов'язково відвідайте:
1. Манявський скит. Це православний чоловічий монастир в селищі Манява Івано-Франківської області. Про нього ходять легенди - тут зберігаються чудотворні ікони і мощі великих мучеників.
Сам монастир знаходиться на пагорбі, котра нагадує фортецю - внизу тече невелика гірська річка, а по периметру все оточене могутніми стінами.
2. Водоспади. А саме: Водоспад Гук (до речі, дивна назва, тому що гук - це і є водоспад) і Манявський водоспад.
Манявський водоспад знаходиться в гірській ущелині між обривистих скель на річці Манявка. Вода тут падає декількома каскадами з висоти 20 м. Зверху основного водоспаду передують ряд невеликих уступів (1,5-2 м), які утворюють зручні ванни. Біля підніжжя - невелике озерце, вода якого, згідно з переказами, має властивість омолоджувати.
Підібратися до водопаду не так-то просто - під'їхати сюди можна тільки на позашляховику, який, посилаючись на власний досвід, радимо залишити на околиці села Манявка і далі близько 40 хвилин йти до водоспаду пішки.
Втім, є й інший спосіб під'їхати. Місцеві жителі за 500 грн за машину повезуть вас на Урал. Посадочних місць в його кузові набереться добрих два десятка, так що вийде по 25 грн з людини (в один кінець).
Водоспад Гук або Женецький Гук розташований у восьми кілометрах від найдовшого села Карпат - микуличин проживання. Він є одним з найбільших водоспадів в Карпатах - його висотка близько 15 метрів.
8. Подарунки і сувеніри
В Яремче є знаменитий сувенірний ринок. Його легко знайти і неможливо проїхати - рухайтеся на автомобілі по головній вулиці містечка і він буде праворуч (якщо заїжджаєте з боку Львова і Франківська) або зліва (якщо повертаєтеся з глибини міста). Раптом не зрозумієте - запитайте у будь-якого з місцевих і вони обов'язково вам підкажуть.
Особисто мені здається, що на сувенірний ринок потрібно сходити, щоб купити місцеві трави (божественний карпатський чай, зібраний восени, - це не тільки смачно, але і корисно), придивитися до глини посуді (мами, бабусі, тітки та інші жінки 40+ будуть дуже раді такому подарунку) і вибрати собі вишиванку. Останніх тут по-справжньому великий вибір: є будь-які - від класичних чорно-червоних на білому або чорному тлі до зелених і фіолетових з візерунками в залежності від району, де була проведена вишивка. Ціни на вишиванки, треба сказати, звісно, нижче, ніж на Майдані в Києві, але дорожче, ніж в інтернет-магазинах. Ціна жіночої стартує від 400-500 грн (ручна робота) до ... кількох тисяч гривень. Теж саме з чоловічими вишиванками - вартість залежить від матеріалу, самої вишивки, довжини рукава і т.д.
9. Карпатська бринза і сир
Відразу за головним сувенірним ринком є ринок, де скуповуються місцеві жителі. Він набагато менше, менш доглянутий (ну ладно - взагалі не доглянутий), зате там можна придбати божественного смаку бринзу і вино! При чому, бринзи вибір такий великий, що навіть найбільшим бринзовий гурманам знадобиться як мінімум, півгодини, щоб все спробувати і вибрати. Ціна кілограма сиру стартує від 90 грн за коров'ячу і до 110-120 грн за овечу бринзу. Остання вважається автентичної, але, якщо вам попадеться порядний продавець, то він чесно скаже: "Чистої овечої бринзи в Яремче немає - в основному, це суміш з коров'ячого (від 20 до 50%) і овечого молока".
Запам'ятати всі види бринзи, які можна придбати на ринку "для місцевих" в Яремче, мені не вдалося, так що привожу лише частина з них: овеча (пам'ятаємо про коров'яче молоко, так?) Чиста, схожа на пармезан за смаком і структурі (ідеальна для салату "Шопський" і запечених овочів), овеча бринза з добавками (наприклад, з базиліком і грузинськими травами), коров'яча бринза чиста, коров'яча бринза з добавками (такі ж, як в овечій, але я ще зустрічала з кропивою і з оливками ) і т.д.
Важливо також пам'ятати, що далеко не всі види бринзи можна довести додому. Справа в тому, що, якщо коров'ячу бринзу можна заморожувати, а потім є, то овеча живе рівно тиждень, а краще за все - постаратися ум'яти її за п'ять днів з моменту виробництва. Уточнюйте та продавців, як давно була приготовлена бринза - в Яремче чесні люди, які особисто мені говорили: "Тільки цю бринзу потрібно з'їсти протягом двох-трьох днів".
Крім сиру, з ринку "для місцевих" дуже рекомендую привезти домашнє вино. 1,5 л коштують близько 100 грн. Вино є ожиновому, малинове, вишневе, суничне, порічкове і майже будь-який, які ви можете собі уявити. Продається в некрасивих пластикових пляшках - знайте, якщо раптом зберетеся везти його на подарунок.
10. Легенди та забобони
Забобонів, прийме, легенд, аромату магії і всякої доброї і не дуже потойбічної сили в Яремче більш, ніж просто достатньо. Інформації, яку розповідають тутешні екскурсоводи, повірте, не знайти ні в одному інтернет-пошуковику. Особисто мені дуже сподобалися екскурсії від компанії "100 стежин". Дещо з того, що тутешні знавці розповіли мені, я передам вам. Але не всі - якщо все розповім, то самим потім буде нецікаво. Итак:
1. Мольфари. Так, вони дійсно є. Це реальні люди, яких не показують по телебаченню і не пишуть про них у газетах. Головне правило мольфара - ніякої публічності. Існує думка, що, якщо про здібності знає занадто багато людей, то їх сила поступово згасає. Тому отримати відповідь в Івано-Франківській області на питання "а де тут у вас мольфари?" точно не вийде. Разом з цим, познайомившись ближче з корінними жителями, все-таки можна дізнатися, де в селі або місті живе мольфар. Як правило, це чоловіки або жінки у віці, які лікують від різного роду хвороб, залучають удачу і відводять біди. За свої послуги жоден справжній мольфар Не бере гроші. Складно в це повірити, але так і є! Можете принести в подарунок м'ясо, сир, вино, ковбасу та інші продукти. Але не здумайте давати гроші!
До речі, на одній з екскурсій ми необачно запитали екскурсовода, чи знають на батьківщині відому мольфарка Магдалену, яку так часто показують по ТБ. У відповідь екскурсовод розсміявся і сказав: "Вона вміє все те ж саме, що і будь-який гуцул - хмари розігнати, дощ викликати, зробити так, щоб у тебе корова доїлася, а у сусіда - ні".
2. Вихід для небіжчиків. У трьох селах Івано-Франківської області є звичай робити в приватних будинках двоє дверей. Одна з них використовується як зазвичай, а друга - не має сходинок і в буквальному сенсі ширяє над землею. Виявляється, ці двері, розташовані ззаду будинків, призначені для небіжчиків - вважається, що, якщо винести труну через двері без сходинок, то душа померлої особи не зможе піднятися в будинок.
3. Піп Іван. У Карпатах, недалеко від кордону з Румунією, є гора, яку називають Піп-Іван. Її висота становить 1936,2 м, і вважається, що назва гори дали тому, що її вона на вигляд нагадує попа в рясі. Тобто, попа в рясі, якого, судячи з усього, звали Іван. Насправді, це серйозна помилка, яку, до речі, зробила навіть Вікіпедія. Гора Піп Іван походить від слова "попіваті", тобто, співати. Пов'язано це назва з тим, що в тому районі часто піднімається вітер, і, коли він проходить крізь гори, то створюється враження, що вони співають - "попівають".
