Як відпочивають українські заробітчанки в Америці

 

/data/blog/110088/8b8ab545711a3612e38c40dd9611959e.jpg

 

Приїхала додому близько десятої вечора. Як на диво, і на рідкість, усі вдома. Шум, сміх і бадьорий настрій. Все решту залишається за дверима нашої «української печери» в Брукліні. Всі страхи, втоми, ностальгії... Всі невідомості і невпевненості в дні завтрашньому. Всі денні тривоги.

Сьогодні прийшов хто звідки – з прибирання, як я, з "хауз кіпінгу" (це практично те саме, що прибирання, просто з ширшими обов’язками, коли на тобі забезпечення «функціонування» всього будинку чи квартири). З кафе, з бебі-сіттингу... 

Нью-Йорк – місто, що вчить забувати. Не пам’ятати про те, що з тобою було ще годину тому, осмислювати, що з тобою в хвилину цю. А він просто не залишає часу на такі речі. Це місто вчить думати поточною секундою. А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

Традиційно, місце зустрічі – кухня. Інша річ, якій тут також швидко вчишся – радіти присутності «тобі подібних». Ну, звісно, якщо ви в нормальних стосунках (бо буває різне). Цінувати короткі миті, коли «всі є». Бо тут навіть спільне сумісне проживання ще не гарантує тобі цієї можливості.

Часом бувають дискусії. Навіть, не дискусії, а своєрідні «виховні моменти». Від «заробітчан» зі стажем. Коли кожен вправляється в «тяжкості пережитого», згадуючи, що «довелося пройти». І чим важче, тим, по ходу, краще, тим ти крутіший. Чомусь ця категорія людей твоє природнє бажання висловити якісь речі, осмислити свої внутрішні відчуття і озвучити їх розцінює як «нарікання» і «скарження», нерозуміння «куди ти приїхала». Не маю найменшого бажання щось комусь доводити. Усвідомлення ситуації, прийняття факту «інакшості» з українськими реаліями, необхідність важкої праці – не виключає, в той же час, присутності у людині душі і її бажання щось казати. При чому, всі ці «досвідчені» й «америказовані» з року в рік множать свої затаєні образи на цілий світ і продовжують чорно гарувати, наче, їх до Америки прив’язано ланцюгами. 

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював». Якщо сьогодні не дуже – беруться до уваги роки попередні. Тут це круто. Чим тяжче працюєш – тим більший респект. І, в той же час, всі нарікають на «тяжке життя», знову ж таки, тримаючись його, що є духу і мало не зубами. Ще одна парадоксальна незрозумілість мені тут.

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював».

Після третьої чарки вже ніхто й не пам’ятає про втому. Вирішуємо їхати на дискотеку. «На районі». Себто, у Брукліні.

Півгодини часу і денні «попелюшки» перетворюються на вечірніх принцес. Півгодини часу і в дівчатах, які стоять перед дзеркалом вже ніхто не впізнає тих, які ще вдень мили унітази, смажили в кафе омлети чи бавили чужих дітей. Затерті джинси змінюються на сукні Zara, Calvin Clein чи Michael Kors, а кеди – на 12 сантиметрові шпильки.

До речі, про одяг. Про нього теж можна багато говорити. І, мабуть, колись зупинюся детальніше. Наразі, лише скажу: те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур. Ну так, дещо краще від H&M, чи Forever 21 (це я вже не згадую турецький «шик» нашого «п’ятачка», що по цінах, мабуть, не дуже поступається вищевказаному). Але, і не «бренди», за які в Україні деруть по кілька середньостатистичних зарплат. Ці речі тут далекі від Haute couture і цілком доступні, якщо маєш більш-менш стабільну роботу. Наголошу – не важливо яку. Роботу.

Те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур.

І, мабуть, тому ніхто за цим особливо не женеться. Це в Україні бірка на твоєму светрі – цінність. Така вона вже, мабуть, психологія, «бідних суспільств» – виділитися, показатися, зарекомендуватися. Адже, чим менша купівельна спроможність – тим більше бажання продемонструвати свої можливості, лізучи з останньої шкіри. Тут – це просто речі, щоб носити. Причому, часто в людей у шафах одяг, з якого ті бірки навіть і не відриваються. Купили на розпродажі, а одягнути особливо і не було потреби – от і стоїть собі, чекає кращих часів. Звісно, тут теж є свої градації – і по якості і по цінах. Дизайнерські речі теж коштують не дешево. Я ж веду мову про те, що в Україні було захмарним, а тут – при бажанні, цілком досяжним.

Отже, викликаємо таксі, до речі, навіть не особливо потрібно переходити на англійську – можна російською, і хвилин за 10 і доларів за 40 – ми в бруклінському клубі. А тут уже думаю, яких би то слів дібрати, щоб охарактеризувати атмосферу. За вхід ми не платимо, бо там «свої хлопці». Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан», дрінки не купуємо, бо пригощають.  І для цього не обов’язково обіцяти комусь «продовження вечора». Тут це цілком нормальна практика – просто так пригостити мохіто гарних дівчат (відразу згадуються франківські клуби, де «кавалери» ще не проти аби ти сама за нього і заплатила).

Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан»

Вершиною ж всього цього мого знайомства з «Бруклін найт лайф» – повернення до часів як пише Карпа, «пубертатного періоду» дітей «перебудови», коли світ за вікном здавався великим і незбагненним, а все навколо чарівним і неземним. Середина 90-х. Іванушків тут ніхто не відміняв. Контингент клубу накриває ностальгією. Під пісню «Тополиный пух», зі словами «Дзєвушка, а ви аткуда іменно із Рассіі будете?» підходить знайомитись парубок. Мовчу, думаючи, що б то краще відповісти. Бо не сказала ще й слова, щоб дати парубкові можливість зробити висновок про мою національність. У них там, певне, в голові при зустрічі з дівчиною слов’янської зовнішності відразу запускається програма – «национальность – русская». Альтернативних варіантів нема. Пропоную вгадати. Цікаво – на скільки опцій його вистачить. Починає перелічувати російські міста, при чому, не великі – а щось на зразок районних центрів. Він би мучився ще довго, якби в наш «географічний квест» не втрутилися дівчата. Бо приїхало таксі додому.

Час збіг дуже швидко. Про втому вже не пам’ятав ніхто. Відчуття знову дивні. З одного боку, back to USSR, з іншого – ну якось вже так воно все по-мультяшному добродушно виглядало, що і не можеш розчаруватися ні в чому. Скажу відразу – Бруклінський клуб – то ще не клуб. Така собі «душевна складова» для робочого слов’янського люду (хоча, звісно, приходять не лише слов’яни). Клуби в Америці бувають різнопланові і різножанрові. На сьогодні з мене цілком вистачить і цього. А далі буде далі – Нью Йорк такий неохопний. Такий різний. В усьому – в тому числі, і у способах відпочинку. І, мабуть, у цьому (в тому числі) його така привабливість. Протягом одного дня ти здатен відчути увесь спектр емоцій – від розчарування до піднесення, від ненависті до захвату. Ти протягом кількох годин можеш втомитися і знов забути про втому, готова уже хоч наступної миті приступати до нової роботи. Ти п’ять хвилин тому ще хочеш плакати, а зараз уже смієшся і летиш літнім хайвеєм з узбеком за кермом таксі, обговорюючи з дівчатами, де б то в третій ночі поїсти, а чи замовити суші додому.

І так минає черговий день. Проноситься повз тебе як той хайвей, по якому ти щойно проїхала. І засинає разом з тобою, щоб уже за якихось кілька годин зустріти день наступний.

 

0342.ua


29.06.2016 1155 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1271
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1928 4
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1156
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3761
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3433 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2797 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

385

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

497

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1045

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1606
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1106
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1130
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

823
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6661
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

781
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44113
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3410
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35763 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

307
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

430
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

709
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

784