Як відпочивають українські заробітчанки в Америці

 

/data/blog/110088/8b8ab545711a3612e38c40dd9611959e.jpg

 

Приїхала додому близько десятої вечора. Як на диво, і на рідкість, усі вдома. Шум, сміх і бадьорий настрій. Все решту залишається за дверима нашої «української печери» в Брукліні. Всі страхи, втоми, ностальгії... Всі невідомості і невпевненості в дні завтрашньому. Всі денні тривоги.

Сьогодні прийшов хто звідки – з прибирання, як я, з "хауз кіпінгу" (це практично те саме, що прибирання, просто з ширшими обов’язками, коли на тобі забезпечення «функціонування» всього будинку чи квартири). З кафе, з бебі-сіттингу... 

Нью-Йорк – місто, що вчить забувати. Не пам’ятати про те, що з тобою було ще годину тому, осмислювати, що з тобою в хвилину цю. А він просто не залишає часу на такі речі. Це місто вчить думати поточною секундою. А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

Традиційно, місце зустрічі – кухня. Інша річ, якій тут також швидко вчишся – радіти присутності «тобі подібних». Ну, звісно, якщо ви в нормальних стосунках (бо буває різне). Цінувати короткі миті, коли «всі є». Бо тут навіть спільне сумісне проживання ще не гарантує тобі цієї можливості.

Часом бувають дискусії. Навіть, не дискусії, а своєрідні «виховні моменти». Від «заробітчан» зі стажем. Коли кожен вправляється в «тяжкості пережитого», згадуючи, що «довелося пройти». І чим важче, тим, по ходу, краще, тим ти крутіший. Чомусь ця категорія людей твоє природнє бажання висловити якісь речі, осмислити свої внутрішні відчуття і озвучити їх розцінює як «нарікання» і «скарження», нерозуміння «куди ти приїхала». Не маю найменшого бажання щось комусь доводити. Усвідомлення ситуації, прийняття факту «інакшості» з українськими реаліями, необхідність важкої праці – не виключає, в той же час, присутності у людині душі і її бажання щось казати. При чому, всі ці «досвідчені» й «америказовані» з року в рік множать свої затаєні образи на цілий світ і продовжують чорно гарувати, наче, їх до Америки прив’язано ланцюгами. 

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював». Якщо сьогодні не дуже – беруться до уваги роки попередні. Тут це круто. Чим тяжче працюєш – тим більший респект. І, в той же час, всі нарікають на «тяжке життя», знову ж таки, тримаючись його, що є духу і мало не зубами. Ще одна парадоксальна незрозумілість мені тут.

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював».

Після третьої чарки вже ніхто й не пам’ятає про втому. Вирішуємо їхати на дискотеку. «На районі». Себто, у Брукліні.

Півгодини часу і денні «попелюшки» перетворюються на вечірніх принцес. Півгодини часу і в дівчатах, які стоять перед дзеркалом вже ніхто не впізнає тих, які ще вдень мили унітази, смажили в кафе омлети чи бавили чужих дітей. Затерті джинси змінюються на сукні Zara, Calvin Clein чи Michael Kors, а кеди – на 12 сантиметрові шпильки.

До речі, про одяг. Про нього теж можна багато говорити. І, мабуть, колись зупинюся детальніше. Наразі, лише скажу: те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур. Ну так, дещо краще від H&M, чи Forever 21 (це я вже не згадую турецький «шик» нашого «п’ятачка», що по цінах, мабуть, не дуже поступається вищевказаному). Але, і не «бренди», за які в Україні деруть по кілька середньостатистичних зарплат. Ці речі тут далекі від Haute couture і цілком доступні, якщо маєш більш-менш стабільну роботу. Наголошу – не важливо яку. Роботу.

Те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур.

І, мабуть, тому ніхто за цим особливо не женеться. Це в Україні бірка на твоєму светрі – цінність. Така вона вже, мабуть, психологія, «бідних суспільств» – виділитися, показатися, зарекомендуватися. Адже, чим менша купівельна спроможність – тим більше бажання продемонструвати свої можливості, лізучи з останньої шкіри. Тут – це просто речі, щоб носити. Причому, часто в людей у шафах одяг, з якого ті бірки навіть і не відриваються. Купили на розпродажі, а одягнути особливо і не було потреби – от і стоїть собі, чекає кращих часів. Звісно, тут теж є свої градації – і по якості і по цінах. Дизайнерські речі теж коштують не дешево. Я ж веду мову про те, що в Україні було захмарним, а тут – при бажанні, цілком досяжним.

Отже, викликаємо таксі, до речі, навіть не особливо потрібно переходити на англійську – можна російською, і хвилин за 10 і доларів за 40 – ми в бруклінському клубі. А тут уже думаю, яких би то слів дібрати, щоб охарактеризувати атмосферу. За вхід ми не платимо, бо там «свої хлопці». Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан», дрінки не купуємо, бо пригощають.  І для цього не обов’язково обіцяти комусь «продовження вечора». Тут це цілком нормальна практика – просто так пригостити мохіто гарних дівчат (відразу згадуються франківські клуби, де «кавалери» ще не проти аби ти сама за нього і заплатила).

Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан»

Вершиною ж всього цього мого знайомства з «Бруклін найт лайф» – повернення до часів як пише Карпа, «пубертатного періоду» дітей «перебудови», коли світ за вікном здавався великим і незбагненним, а все навколо чарівним і неземним. Середина 90-х. Іванушків тут ніхто не відміняв. Контингент клубу накриває ностальгією. Під пісню «Тополиный пух», зі словами «Дзєвушка, а ви аткуда іменно із Рассіі будете?» підходить знайомитись парубок. Мовчу, думаючи, що б то краще відповісти. Бо не сказала ще й слова, щоб дати парубкові можливість зробити висновок про мою національність. У них там, певне, в голові при зустрічі з дівчиною слов’янської зовнішності відразу запускається програма – «национальность – русская». Альтернативних варіантів нема. Пропоную вгадати. Цікаво – на скільки опцій його вистачить. Починає перелічувати російські міста, при чому, не великі – а щось на зразок районних центрів. Він би мучився ще довго, якби в наш «географічний квест» не втрутилися дівчата. Бо приїхало таксі додому.

Час збіг дуже швидко. Про втому вже не пам’ятав ніхто. Відчуття знову дивні. З одного боку, back to USSR, з іншого – ну якось вже так воно все по-мультяшному добродушно виглядало, що і не можеш розчаруватися ні в чому. Скажу відразу – Бруклінський клуб – то ще не клуб. Така собі «душевна складова» для робочого слов’янського люду (хоча, звісно, приходять не лише слов’яни). Клуби в Америці бувають різнопланові і різножанрові. На сьогодні з мене цілком вистачить і цього. А далі буде далі – Нью Йорк такий неохопний. Такий різний. В усьому – в тому числі, і у способах відпочинку. І, мабуть, у цьому (в тому числі) його така привабливість. Протягом одного дня ти здатен відчути увесь спектр емоцій – від розчарування до піднесення, від ненависті до захвату. Ти протягом кількох годин можеш втомитися і знов забути про втому, готова уже хоч наступної миті приступати до нової роботи. Ти п’ять хвилин тому ще хочеш плакати, а зараз уже смієшся і летиш літнім хайвеєм з узбеком за кермом таксі, обговорюючи з дівчатами, де б то в третій ночі поїсти, а чи замовити суші додому.

І так минає черговий день. Проноситься повз тебе як той хайвей, по якому ти щойно проїхала. І засинає разом з тобою, щоб уже за якихось кілька годин зустріти день наступний.

 

0342.ua


29.06.2016 1165 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2163
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

857
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

903
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

905 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2750 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1465

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

635

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1004

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1127
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2014
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1073
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

796
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

287
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14975
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7287
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

722
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

278
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

187
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

282
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

571
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1029