У чемпіонаті Росії з футболу регулярно відбуваються "договірняки", а заробляють на них не тільки футболісти, клуби та букмекери, але і звичайні люди.
Війну договірним матчам вже давно оголосили ФІФА, УЄФА та Інтерпол. Вони допомагають місцевим федераціям трішки послабити цю проблему. Про повну перемогу говорити, мабуть, не доведеться ніколи.
Намагається "боротися" з "договірняками" і Росія. Там навіть є відповідний закон. Але ця "боротьба", скоріше, звичайне замилювання очей УЄФА та ФІФА. Поки російські футбольні чиновники вдають боротьбу, арбітри, футболісти, клуби, менеджери, букмекери та інші продовжують наживатися на "договірняках".
Договірні матчі - табу
У футбольному середовищі ніколи відкрито не розповідають про "договірняки". Цієї теми можуть торкнутися, але, зазвичай, у ЗМІ потрапляють лише історії різних випадків без конкретики та прізвищ фігурантів. Якщо футбольні люди і розповідають про договірні матчі, то роблять це на умовах анонімності. Справа в тому, що договірні ігри "кришуються" на найвищому рівні і можуть кошутвати спікерам кар'єри, посади або навіть здоров'я.
Нам вдалося поспілкуватися з одним із футбольних агентів, який дуже давно працює у Росії і знає багато тонкощів внутрішньої футбольної кухні.
У Росії "договірняки" найбільше розповсюджені у другому та першому (ФНЛ) дивізіонах. Якщо у Прем'єр-лізі більшість договірних матчів відбуваються у середині та другій половині сезону, то у першому та другому дивізіонах такі ігри можуть гратися навіть із середини першого кола.
Справа в тому, що інтерес та увага до цих ліг набагато менші.
Схеми
Існує декілька розповсюджених схем. Вони характерні не тільки для Росії, але і для інших країн СНД.
1). Керівництво клубу напряму або через посередника пропонує гроші супернику за здачу матчу. У нижчих дивізіонах, як правило, фігурують суми в районі $50 - $200 тис. У Прем'єр-лізі суми інколи сягають мільйонів доларів, в залежності від матчу. Клуб, який отримує гроші, вже сам вирішує, кому і як їх платити. Головна задача - забезпечити результат. В деяких клубах Прем'єр-ліги власники можуть навіть не знати про участь своїх клубів у деяких "договірняках". У більшості клубів цими питаннями займаються гендиректори і спортивні директори. Отримавши гроші, вони вирішують, як зробити так, щоб команда програла. Частіше за все підкуповують окремих гравців, наприклад, захисників чи голкіпера. Буває таке, що гроші розподіляються на всіх гравців команди.
2). Найпопулярніша схема - працювати з арбітрами. Менеджери клубів через РФС "пробивають" потрібні призначення на певний матч. До цього вони домовляються з потрібною бригадою арбітрів. У другому дивізіоні та ФНЛ, наскільки мені відомо, арбітрам інколи платили $20 - $60 тис за потрібний результат.
У Прем'єр-лізі суддя може заробити за один матч навіть $550 тис. Особливість Прем'єр-ліги в тому, що там велика кількість Топ-клубів. Вони не платять гроші арбітрам. Такі матчі, наприклад, як "Зеніт" та "Спартак" арбітри обслуговують нормально. В основному вони заробляють на поєдинках середнячків, керівництво яких не має особливого впливу в РФС. У минулому сезоні за три тури до завершення один такий матч відбувся. Тоді команда, яка боролася за виживання в Прем'єр-лізі, заплатила $1 млн за перемогу.
3). Власники клубів, тренери та менеджери, коли відомий календар сезону, продумують схему виступів з урахуванням договірних матчів. Інколи власники двох клубів-суперників можуть домовитися між собою, щоб, наприклад, поділити перемоги. Команда X переможе команду Y в першому колі, а у другому, навпаки, Y переможе X. Також домовляються про договірні матчі і тренери.
4). Клуби напряму або через посередників купують гравців команди-суперника. Як правило, керівництво та тренер клубу-суперника дізнаються про це вже після гри.
Хто "кришує" матчі
Всі футбольні чиновники РФС, ПФЛ та Міністерства спорту Росії в курсі, хто з клубів грає договірні матчі, які арбітри беруть гроші, але вони нічого не будуть з цим робити, бо більшість з них самі отримують гарний відсоток.
Особливості Прем'єр-ліги
Плани по договірним матчам, як правило, складаються заздалегідь, коли відомий календар. Саме тоді вже з'являються перші домовленості між власниками, купуються арбітри або гравці команд. Більшість договірних матчів у Прем'єр-лізі відбуваються у другій половині сезону. Тоді відсоток таких матчів приблизно доходить до 30%. Клуби в останній момент вирішують свої задачі. Саме у цей час відбувається найбільша кількість скандалів. Арбітри та гравці, які здають матчі, повинні діяти майстерно, але перших, як правило, страхують інспектори матчів. Відомі випадки, коли арбітрам доплачували, якщо після "договірняка" не відбувалося ніяких скандалів.
Коли купують футболістів, то про це не знає більшість тренерів команд, у яких грають такі "кроти". Але футболісти в більшості випадків вирішують ці питання зі своїми агентами.
Як заробляють букмекери та торгівці інформацією
В інтернеті можна знайти велику кількість людей, які продають інформацію про договірні матчі. Більшість з них - звичайні "лохотронщики". Але серед них є декілька людей, які вже давно працюють з менеджерами деяких футбольних команд. Менеджери продають торгівцям інформацію про "договірняк", а ті в свою чергу продають її букмекерам та звичайним людям, які роблять ставки. Як правило, менеджери співпрацюють лише з перевіреними торгівцями. Таких всього декілька людей на всю Росію.
Цікавий момент
27 травня 1996 року. "Динамо" (Санкт-Петербург) - "Ірістон" (Владикавказ) - 3:4 (1:1)
Єдиний договірний матч в історії російського футболу, розслідування якого не загубилося в коридорах МВС, а закінчилося зняттям однієї з команд з чемпіонату.
За день до гри два представника "Ірістона" запросили капітана "Динамо" Миколу Чуракова в кафе "Швабський будиночок", де запропонували йому $1000 за лояльність на полі. Чураков несподівано відмовився, але тут же почав підозрювати партнерів і прямо перед грою попросив їх зіграти чесно. Далі були дві грубі помилки захисників, незрозумілі дії воротаря в моменті з дальнім ударом - і на табло вже 3:4.
Галасливі і неприємні розгляди почалися ще в роздягальні: дізнавшись про напутні слова Чуракова, керівництво "Динамо" вирішило втрутитися і дізнатися, в чому справа. Чураков відразу розповів про зустріч з людьми з "Ірістона", незабаром виклав усі свідчення у письмовому вигляді і разом з гендиректором "Динамо" поїхав в Москву до глави ПФЛ Миколи Толстих. Розслідування закрутилося з новою силою, до справи підключили МВС, і вже в червні "Ірістон" був виключений з другого дивізіону.
