Агрогноми? Агронавти!

 

 

Село – це наше все. А земля – серце і легені села. Нема землі і села, нема країни, в такому вигляді, в якому ми її ще знаємо. Борімося за село – виграємо всі.

Земельна реформа, яку за вуха, хвіст і інші члени намагаються протягти партфункціонери чинної влади, дійсно, – «тимошенківці» та інші критики «великої реформи»  не брешуть – це, либонь,  занадто велика афера, навіть для нашої розгнузданої держави.

На тему «мінуси від ринку приватизації  землі для сільськогосподарського  призначення» можна начитатися поза цим коротким райтінгом  до суцільного посиніння всього, що  перетинає екватор пупця.

А от піар, який затіяла влада, навколо просування цього питання в наші схвальні, покірливі уми дедалі більше вражає усіма фарбами буття. Хто лише не взявся вставляти свої п’їть копійок з екранів і радіо про « право, свободу та вигоду від своєї власності». Відверто, не здивуюся, коли трансевстит «діва Монро» і секс-символ Даша Астаф’єва ще долучаться в недалекому майбутньому до проблем наших з вами негламурних сільгосп буднів. Якби Жерар Депардьє не був у «чорному списку», то й він би ймовірно нас переконував в єдино правильному рішенні нашої влади. А як там з графіком у Скарлет Йогансен ?..

Можна все що завгодно «звільнити під ринок» і кого завгодно, та якщо існує кричуща корупція, олігархат, категорії «бідний і багатий» не зужиті практикою справедливого права, то, будьте мудрі, не задавайтеся дурними надіями, що якщо щось назвали «західною реформою», то вона є тим по суті своїй і обов’язково запрацює, навіть колись-колись там.

Та як у нас профанують не лише світлі поняття, а й самі слова, то іноді страшно стає за майбутнє української мови і пульс щирих філологів. Після Януковича слово «покращення» надовго випало з лінгвістичного побуту, Петру Олексійовичеві ми маємо «завдячувати» спаплюженню іноземних – велика втіха для Ірини Фаріон -  слівців, «деолігархізації» і держави Сінгапур в цілому з її харизматичним лідером, - за що вони заслужити таке ?

Саакашвілі вчасно зрозумів, що й по нього і його Грузію прийшли масні слова, тому він почав парирувати своїми – хоч на вухо дещо хаотичними, та різкими і правильними. І навіть оволодів українською мовою, набагато краще, ніж міністр Аваков за все життя.

Не провладні експертні язики говорять навперебій про наміри сьогоднішніх із влади закріпитися надовго в цій країні, після того як вони підуть, мовляв, вони побоялися чи не захотіли за бонуси для свого пролонгування у владі по-серйозному чіпати маститих і давніх металургів і енергетиків, не пішли путями Саші Стоматолога і його шалених рекетирів, а активи і впливи на одних шоколадках, езмеї і наданнях юридичних послуг не заробишся і не закріпишся в еліті фундаментально.

 

Звісно, існує конспірологічна теорія про те, що землю перепродають транснаціональним корпораціям, коли скуплять «наші», в основному західним і частково китайським. Недосконале законодавство з його прогалинами і щілинами дає таку змогу. Не дивуйтеся, якщо москалі теж стоять у черзі, відразу за китайцями.

Найбільший розвід полягає в тому, що наш народ – бідний. І горе-знавці, мудрагелі ринкових відносин не спішать бідним розбалакувати про те, що наш сільгоспзем ринок, як і всюди зараз у світі відносного благоденства і деактуалізації голоду, недооцінений.

Якщо у дев’яностих надання права приватизації нерухомості об’єктивно збагатило українців, особливо тих, що віддавна замешкали у стратегічних районах міст і потім не задарма продали своє майно або здали в оренду, то у нашому випадку це не проходить. Цей продаж – тільки на їду. І «добрі люди», що просувають цей проект в парламенті і поза ним, про це не можуть не знати.

Пару років тому гуцулів розвели «кієвскіє» і «дахнєцкі», спокусивши продати їм їхні гірські верховинські садиби. І що за це отримали гуцули ?(благо, не всі). Розбиті джипи і гнітючу ностальгію за кіньми ? А конина, то не машина, джіп їсти си не хоче конюшини, і батогом його не заведеш.

А тепер ми отримаємо остаточний декаданс села, коли останній дзідзьо (не той, що муз-клоун, звичайний сільський дідусь )  з плугом переїде в вороже йому місце серед височин коробачастих панелів ? Це, якщо у нього знайдуть добрі родичі…

Українські міста потрібно звільняти від селян, їх вже занадто багато всюди, крім самого села. У Голландії село процвітає, і у Бельгії не пустує, і з містами халепи нема. Бо там давно віднайдена і розроблена гармонія: існують політичні партії з мінімально  фейковими гаслами , існують урядові програми з надання доступних кредитів дрібним і середнім фермерам, пільг і всілякого заохочення працювати та відпочивати  - в чистому, зеленому, наче намальованому альпійському (в Швейцарії) селі.

Чим Карпати гірші за Альпи скажіть ?  Тільки тим, що в Карпатах снігові люди не живуть ?  З такими реформами села, як у нас, вони скоро можуть там замешкати. Еволюція знає і зворотні шляхи.

Мені начхати, що Бахматюк трохи збідніє (він і так типу банкрут у нас давно) і Косюк трохи, може, недоотримає, через збільшення конкурентів в агро-бізнесі, я точно знаю, що дрібне фермерство, яке в нас животіє, точно постраждає. Кури Бахматюка будуть і далі нести золоті яйця для арабів, а тут вони будуть коштувати завдяки земельній олігополії як  Фаберже. І ця держава може мати яйця між ногами ? А мізки ?.. Хіба що між ногами.

Тому от-от прийдешня, нова політична сила  «Зелене Село» не лишень розвантажить місто і завантажить село  - не новими і  старими податками, - а чіткою, розумною програмою ефективних і давно назрілих рішень, й сформує новий агроурбанопорядок, на зразок симфонії між кришталево чистим озером на вершині гори і бірюзовим басейном на даху п’ятизіркового готелю «Хаятт».  А одночасно  з цим українці мають висловити публічно своє «фе» тій реформі, що пропонує влада. Бажано у великій масі, але без майданних закликів «геть влада» - до 2019.

Якщо ви селянин – то ви за апгрейд села і апдейт міста. Якщо ви типовий містянин, то за апгрейд міста і апдейт села. Ви не вороги і майже однодумці, це як різниця між неолібералізмом і неоконсерватизмом.  Посутньо не значна. А якщо ви селюк чи міщук – то  місце вам у кюветі Пацикова.


24.06.2017 Яв Назар 3744 0
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1886
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

924
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1171
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1604
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2802 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3897

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1090

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

605

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

427

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1137
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5743
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5297
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10695 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1367
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7617
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1062
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1180
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15929
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

496
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1496
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1947
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1830