Африканський студент в Івано-Франківську: Розмовляю українською, бо ця країна дала мені знання

 


Сьогодні навряд чи когось уже здивує натовп студентів у центральній частині Івано-Франківська, що галасливо крокує вулицями та спілкується поміж собою на іноземній мові, здебільшого незрозумілій для тутешніх мешканців. До Івано-Франківська, а вірніше за знаннями до місцевих вузів, з кожним роком приїжджає все більше африканців, арабів, індусів...

 


З однієї сторони, це знаково, адже наше місто здобуває авторитет серед іноземців, як університетський центр, де дають добру освіту. Та й вчаться іноземці на платній основі, що є поповненням бюджетів вузів. З іншої сторонни – чи не ставить бува такий "десант" спраглих до знань іноземців у нижче становище самих українців.

 


Втім, не зустріти сьогодні студента-іноземця у центрі Івано-Франківська, це все одно, що пройтися по "стометрівці" і не почути традиційні "пане, дай пару копійок".

 


А ще декілька років тому – іноземні студенти були для Івано-Франківська екзотикою. Ті часи пригадує Абрахам – студент із Гани, який вже шість років живе в Івано-Франківську і вважає, що за цей час став тут своїм.

 
 

Захотів пізнати щось нове

Приїхав Абрахам в Івано-Франківськ із міста Тема, що за декілька кілометрів від столиці африканської країни Гана, ще у 2008 році. Хлопець жартує, що застав тоді у нас дивні погляди у свою сторону і долар по 5 гривень.

 

Каже, що обрав місто випадково – через агента, як прийнято у них в країні, отримав запрошення від ІФНМУ і вирішив їхати. Медиком тоді не дуже хотів бути – мав інше бачення власного майбутнього. Однак, воля родичів перемогла.

 

«Мій дядько колись вчився у СРСР також на медика. Мама у мене лікар, а батько підприємець. Дядько наполіг, щоб і я попробував, хоча я не хотів», - пригадує студент і додає, що його брат і сестра обрали для себе дещо простіші спеціальності.

 

Загалом, як пояснює ганець, у них в країні закордонна освіта є звичним явищем. Відтак, більшість випускників шкіл, які мають змогу, здобувають фах саме закордоном. А ще, на його переконання, це дозволяє людині розширити її кругозір.

 

«Просто захотів побачити світ, вийти за рамки свого середовища, побачити щось нове, пізнати нову культуру, розширити свій кругозір. Якщо ти нікуди не підеш – ти нічого не знатимеш про світ. У нас так прийнято. Я не хотів бути обмеженим. Тим більше медицина дуже швидко розвивається і потрібно мати багато різних джерел знань», - стверджує Абрахам.

 

Ось так він і опинився на Прикарпатті.

 

Українська їжа і зима – це щось…

Зараз Абрахам уже на шостому курсі і влітку закінчує навчання. Каже, що повністю адаптувався і навіть відчуває себе своїм серед іванофранківців. Однак, зізнається, спочатку було ну дуже не просто.

 

«В Івано-Франківськ я приїхав у 2008 році. Поступив в університет у 2009 році. До цього часу ще 9 місяців вчив мову. Українську я не знав взагалі, тільки англійську, тому нічого не розумів. Тоді нас приїхало десь 20 студентів. А взагалі тоді в Івано-Франківську було мало іноземних студенів із темною шкірою. І на нас так дивно дивилися. То було якось незвично. Але пережив. Зараз це вже не проблема, - розповідає іноземець.

 

Зразу вирішив, що житиме серед українців, щоб краще вивчити мову ну і з навчанням орієнтуватися. Відтак, поселився у гуртожитку. Тоді місцеві студенти йому дуже допомогли: «Живу у гуртожитку. Я і хотів там жити, щоб навколо були українці. Хотів мати шанс говорити по-українськи. Якби я жив сам у квартирі, то я б не міг так багато говорити. А так маю можливість і спілкуватися, і якщо потрібно, то і по навчанню щось порадитися».

 

Коли ж згадує про перші враження від України, то просто посміхається. Каже, що ледве пережив зиму.

 

«У нас зими немає. Натомість дуже часто йдуть дощі. Тому спочатку мені було дуже холодно. Як тільки приїхав сюди, я не мав теплого одягу. То був грудень, лежав сніг. Так замерз, що не відчував пальців на руках», - ніяковіє ганець.

 

А ще їжа. Це вже зараз Абрахам хвалиться, що смакує українським борщем, а відразу усе йому видавалося дивним: «Їжа - це було щось з чимось. Тут зовсім все інше. Багато того, що є у нас, в Україні просто не росте. Спочатку мені нічого не подобалося, багато страв я не знав як їсти. Зараз я вже звик до цього і мені все подобається. Практично, як свій».

 

Має хлопець в Івано-Франківську багато друзів, бо завжди старається з усіма бути привітним і доброзичливим.

 

«Маю багато друзі серед українців. Вони добрі. Але якщо ти сам добрий, то люди до тебе тягнуться. Вони мені допомагають, а я їм допомагаю. Деякі студенти мають якісь конфлікти, але у мене такого ніколи не було. Я не конфліктна людина і не люблю конфліктні зони. Кінотеатр, театр, парк – це моє», - говорить студент і додає, що намагається постійно підтримувати контакти із своїми земляками, яких в Івано-Франківську вже близько сотні. Кожних вихідних вони збираються, щоб поспілкуватися на рідній мові і хоч трохи відчути себе як вдома.

 

 

Додому їздить не часто – далеко та й намагається у вільний час краще вивчити Україну. «Їжджу раз на три роки. Ось цього літа я був вдома. Дехто буває частіше. Я ж просто хочу більше пізнати Україну. За час канікул я подорожую по Україні. Був у Києві, у багатьох містах західної України, в Одесі – відпочивав на морі. Не пощастило, правда, побувати в Донецьку».

 

До речі про ситуацію в Донецьку - тут іноземець не багатослівний. Про політику хлопець говорити не хоче, а тим більше про війну. Хоча зазначає, що йому дуже шкода простих людей, які стають заручниками чиїхось інтересів та амбіцій.

 

Лікар має говорити з пацієнтом на його мові

Бути медиком у Гані –престижно. Тамтешні університети закінчують одиниці і далеко не усі із випускників стають висококласними фахівцями. В Україні ж вчитися набагато простіше. Втім, хлопець зовсім не применшує вагу тутешнього навчання. Навпаки каже, що саме тут отримав змогу розвиватися і пізнавати нове, став набагато досвіченішим і впевненим у собі.

 

«Система навчання у нас вдома – така, що викладач багато пояснює. А тут, в Україні, треба багато самому шукати, вчитися. Це дуже дисциплінує і заставляє до роботи, потрібно постійно бути готовому. Це додає впевненості, - говорить іноземний студент. - В Україні легше поступити вчитися, але щоб стати добрим лікарем – це залежить від кожного індивідуально».

 

Хлопець дивується тим, хто каже, що в Україні погана медична практика. За його словами, якщо людина хоче стати фахівцем, то вона це зробить у будь-яких умовах.

 

«В Україні є дуже хороша можливість вчитися, є все необхідне. Той, хто не хоче вчитися знайде безліч проблем – то інструменти застарілі, то книжок немає, то база не така. Так проблеми є, але вчитися можна, - розповідає Абрахам. - Вважаю, що увесь час і можливості, які дає Бог, потрібно використовувати. Тобто, якщо є можливість вчитися медицини, то це потрібно робити, потрібно старатися і удосконалюватися і у підсумку буде результат. Все залежить від тебе».

 

Відтак хлопець і не шукав легких шляхів у навчанні – обрав україномовну групу іноземних студентів.

 

«В університеті навчатися можна на трьох мовах: українській, російській, англійській. Я обрав українську. Група у нас з іноземних студентів, але ми навчаємося по-українськи. На першому курсі – це був просто жах – добре не розумів мови, важко було розуміти книжки. Це ж медицина на не зовсім зрозумілій мові. Але зараз вже все добре, - посміхається студент. - Найкращий варіант звичайно було б навчатися на англійській мові. Але я вибрав українську мову, бо вчуся в Україні і лікар має говорити з пацієнтом на його мові. По-друге, звичайно, викладачі краще донесуть до студентів предмет саме українською, а не англійською. По-третє, я в Україні і тому хотів навчитися саме цієї мови, а не російської чи якоїсь іншої. Це ж приємно для українців, що я знаю їхню мову і також повага до народу і країни, які дали мені цей час для навчання».

 

До речі, українська в Абрахама досить добра. Як для людини, яка приїхала із чужої країни і ніколи раніше не чула нашої мови, ганець вправно володіє українською.

 

Далі Абрахам планує продовжувати навчання у Великобританії. Там він обрав для себе вузьку спеціалізацію – буде кардіохірургом. В Україну працювати повертатися не планує.  Однак, хлопець точно знає, що приїжджатиме сюди у гості до друзів, які стали його другою родиною за ці роки.

 

 

Марія Лутчин


04.12.2014 Марія Лутчин 1573 1
Коментарі (1)

Michail Kuzbyt 2014.12.12, 12:59
Дуже добрий приклад для людей,які все житття живуть в нашій державі і ніяк не можуть вивчити українську мову(очень тяжело,просто невозможно...),а африканець має гідність і розум!
18.09.2025
Діана Струк

Чому ми хворіємо з настанням осені та чи є ефективними народні методи профілактики хвороб, журналістці Фіртки розповіла імунологиня, доцентка ІФНМУ Галина Курилів.

119
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

420
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1670
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1407
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1356 1
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1240

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

439

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

525

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

762

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1807
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

180
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1245
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

736
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

184
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1416
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

998
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1552 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

371
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

508
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1206
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1506
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

1013