Африканський студент в Івано-Франківську: Розмовляю українською, бо ця країна дала мені знання

 


Сьогодні навряд чи когось уже здивує натовп студентів у центральній частині Івано-Франківська, що галасливо крокує вулицями та спілкується поміж собою на іноземній мові, здебільшого незрозумілій для тутешніх мешканців. До Івано-Франківська, а вірніше за знаннями до місцевих вузів, з кожним роком приїжджає все більше африканців, арабів, індусів...

 


З однієї сторони, це знаково, адже наше місто здобуває авторитет серед іноземців, як університетський центр, де дають добру освіту. Та й вчаться іноземці на платній основі, що є поповненням бюджетів вузів. З іншої сторонни – чи не ставить бува такий "десант" спраглих до знань іноземців у нижче становище самих українців.

 


Втім, не зустріти сьогодні студента-іноземця у центрі Івано-Франківська, це все одно, що пройтися по "стометрівці" і не почути традиційні "пане, дай пару копійок".

 


А ще декілька років тому – іноземні студенти були для Івано-Франківська екзотикою. Ті часи пригадує Абрахам – студент із Гани, який вже шість років живе в Івано-Франківську і вважає, що за цей час став тут своїм.

 
 

Захотів пізнати щось нове

Приїхав Абрахам в Івано-Франківськ із міста Тема, що за декілька кілометрів від столиці африканської країни Гана, ще у 2008 році. Хлопець жартує, що застав тоді у нас дивні погляди у свою сторону і долар по 5 гривень.

 

Каже, що обрав місто випадково – через агента, як прийнято у них в країні, отримав запрошення від ІФНМУ і вирішив їхати. Медиком тоді не дуже хотів бути – мав інше бачення власного майбутнього. Однак, воля родичів перемогла.

 

«Мій дядько колись вчився у СРСР також на медика. Мама у мене лікар, а батько підприємець. Дядько наполіг, щоб і я попробував, хоча я не хотів», - пригадує студент і додає, що його брат і сестра обрали для себе дещо простіші спеціальності.

 

Загалом, як пояснює ганець, у них в країні закордонна освіта є звичним явищем. Відтак, більшість випускників шкіл, які мають змогу, здобувають фах саме закордоном. А ще, на його переконання, це дозволяє людині розширити її кругозір.

 

«Просто захотів побачити світ, вийти за рамки свого середовища, побачити щось нове, пізнати нову культуру, розширити свій кругозір. Якщо ти нікуди не підеш – ти нічого не знатимеш про світ. У нас так прийнято. Я не хотів бути обмеженим. Тим більше медицина дуже швидко розвивається і потрібно мати багато різних джерел знань», - стверджує Абрахам.

 

Ось так він і опинився на Прикарпатті.

 

Українська їжа і зима – це щось…

Зараз Абрахам уже на шостому курсі і влітку закінчує навчання. Каже, що повністю адаптувався і навіть відчуває себе своїм серед іванофранківців. Однак, зізнається, спочатку було ну дуже не просто.

 

«В Івано-Франківськ я приїхав у 2008 році. Поступив в університет у 2009 році. До цього часу ще 9 місяців вчив мову. Українську я не знав взагалі, тільки англійську, тому нічого не розумів. Тоді нас приїхало десь 20 студентів. А взагалі тоді в Івано-Франківську було мало іноземних студенів із темною шкірою. І на нас так дивно дивилися. То було якось незвично. Але пережив. Зараз це вже не проблема, - розповідає іноземець.

 

Зразу вирішив, що житиме серед українців, щоб краще вивчити мову ну і з навчанням орієнтуватися. Відтак, поселився у гуртожитку. Тоді місцеві студенти йому дуже допомогли: «Живу у гуртожитку. Я і хотів там жити, щоб навколо були українці. Хотів мати шанс говорити по-українськи. Якби я жив сам у квартирі, то я б не міг так багато говорити. А так маю можливість і спілкуватися, і якщо потрібно, то і по навчанню щось порадитися».

 

Коли ж згадує про перші враження від України, то просто посміхається. Каже, що ледве пережив зиму.

 

«У нас зими немає. Натомість дуже часто йдуть дощі. Тому спочатку мені було дуже холодно. Як тільки приїхав сюди, я не мав теплого одягу. То був грудень, лежав сніг. Так замерз, що не відчував пальців на руках», - ніяковіє ганець.

 

А ще їжа. Це вже зараз Абрахам хвалиться, що смакує українським борщем, а відразу усе йому видавалося дивним: «Їжа - це було щось з чимось. Тут зовсім все інше. Багато того, що є у нас, в Україні просто не росте. Спочатку мені нічого не подобалося, багато страв я не знав як їсти. Зараз я вже звик до цього і мені все подобається. Практично, як свій».

 

Має хлопець в Івано-Франківську багато друзів, бо завжди старається з усіма бути привітним і доброзичливим.

 

«Маю багато друзі серед українців. Вони добрі. Але якщо ти сам добрий, то люди до тебе тягнуться. Вони мені допомагають, а я їм допомагаю. Деякі студенти мають якісь конфлікти, але у мене такого ніколи не було. Я не конфліктна людина і не люблю конфліктні зони. Кінотеатр, театр, парк – це моє», - говорить студент і додає, що намагається постійно підтримувати контакти із своїми земляками, яких в Івано-Франківську вже близько сотні. Кожних вихідних вони збираються, щоб поспілкуватися на рідній мові і хоч трохи відчути себе як вдома.

 

 

Додому їздить не часто – далеко та й намагається у вільний час краще вивчити Україну. «Їжджу раз на три роки. Ось цього літа я був вдома. Дехто буває частіше. Я ж просто хочу більше пізнати Україну. За час канікул я подорожую по Україні. Був у Києві, у багатьох містах західної України, в Одесі – відпочивав на морі. Не пощастило, правда, побувати в Донецьку».

 

До речі про ситуацію в Донецьку - тут іноземець не багатослівний. Про політику хлопець говорити не хоче, а тим більше про війну. Хоча зазначає, що йому дуже шкода простих людей, які стають заручниками чиїхось інтересів та амбіцій.

 

Лікар має говорити з пацієнтом на його мові

Бути медиком у Гані –престижно. Тамтешні університети закінчують одиниці і далеко не усі із випускників стають висококласними фахівцями. В Україні ж вчитися набагато простіше. Втім, хлопець зовсім не применшує вагу тутешнього навчання. Навпаки каже, що саме тут отримав змогу розвиватися і пізнавати нове, став набагато досвіченішим і впевненим у собі.

 

«Система навчання у нас вдома – така, що викладач багато пояснює. А тут, в Україні, треба багато самому шукати, вчитися. Це дуже дисциплінує і заставляє до роботи, потрібно постійно бути готовому. Це додає впевненості, - говорить іноземний студент. - В Україні легше поступити вчитися, але щоб стати добрим лікарем – це залежить від кожного індивідуально».

 

Хлопець дивується тим, хто каже, що в Україні погана медична практика. За його словами, якщо людина хоче стати фахівцем, то вона це зробить у будь-яких умовах.

 

«В Україні є дуже хороша можливість вчитися, є все необхідне. Той, хто не хоче вчитися знайде безліч проблем – то інструменти застарілі, то книжок немає, то база не така. Так проблеми є, але вчитися можна, - розповідає Абрахам. - Вважаю, що увесь час і можливості, які дає Бог, потрібно використовувати. Тобто, якщо є можливість вчитися медицини, то це потрібно робити, потрібно старатися і удосконалюватися і у підсумку буде результат. Все залежить від тебе».

 

Відтак хлопець і не шукав легких шляхів у навчанні – обрав україномовну групу іноземних студентів.

 

«В університеті навчатися можна на трьох мовах: українській, російській, англійській. Я обрав українську. Група у нас з іноземних студентів, але ми навчаємося по-українськи. На першому курсі – це був просто жах – добре не розумів мови, важко було розуміти книжки. Це ж медицина на не зовсім зрозумілій мові. Але зараз вже все добре, - посміхається студент. - Найкращий варіант звичайно було б навчатися на англійській мові. Але я вибрав українську мову, бо вчуся в Україні і лікар має говорити з пацієнтом на його мові. По-друге, звичайно, викладачі краще донесуть до студентів предмет саме українською, а не англійською. По-третє, я в Україні і тому хотів навчитися саме цієї мови, а не російської чи якоїсь іншої. Це ж приємно для українців, що я знаю їхню мову і також повага до народу і країни, які дали мені цей час для навчання».

 

До речі, українська в Абрахама досить добра. Як для людини, яка приїхала із чужої країни і ніколи раніше не чула нашої мови, ганець вправно володіє українською.

 

Далі Абрахам планує продовжувати навчання у Великобританії. Там він обрав для себе вузьку спеціалізацію – буде кардіохірургом. В Україну працювати повертатися не планує.  Однак, хлопець точно знає, що приїжджатиме сюди у гості до друзів, які стали його другою родиною за ці роки.

 

 

Марія Лутчин


04.12.2014 Марія Лутчин 1895 1
Коментарі (1)

Michail Kuzbyt 2014.12.12, 12:59
Дуже добрий приклад для людей,які все житття живуть в нашій державі і ніяк не можуть вивчити українську мову(очень тяжело,просто невозможно...),а африканець має гідність і розум!
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

596
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

898
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3039
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1868
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3065
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2235

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

577

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

930

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1013

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2310
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5939
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29655
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11550 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1337
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1568
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23790
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

2024
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43911 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

570
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1281
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1564
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2563