Абсурд і Надія

 

/data/blog/57898/52c411fcd08584034cadbe1201e976db.jpg

 

До ув'язненої Надії Савченко не пропускають передачу з книжками українською мовою. Цей черговий абсурд російської тюремної системи мотивовано тим, що вони, росіяни, не в змозі зрозуміти, про що в тих книжках ідеться. А раптом вони екстремістського змісту?

 

Росії дедалі частіше доводиться мотивувати абсурд – за всієї абсурдності такого завдання. Наприклад, заборона мереживної білизни мотивується цілим рядом медико-гігієнічних викладок, центральним поняттям яких є чарівний термін "гігроскопічність". Абсурдна недовантаженість, а подекуди й відверта порожнеча російських "гуманітарних камазів" мотивується тим, що в них, мовляв, далека дорога, тож машини можуть ламатися. Відмова кримським татарам у масовому вшануванні жертв сталінізму мотивується винятково складними погодними умовами, а точніше спекою, на якій не одному з мітингувальників може стати зле.
 

Загалом будь-яке рішення російських властей нині є або цілком, або принаймні частково абсурдним. Росія й сама не зауважує, якою жалюгідно смішною вона стає. Дуже небезпечна і водночас жалюгідно смішна – чи можна побажати якійсь країні гіршого поєднання?

 

Отак і у випадку з книжками для Надії Савченко. Ясно ж як Божий день, що російські тюремники не вірять і самі в якийсь там "екстремістський зміст". Тут головне – чергова "подляна", черговий прояв системної в'язкості, непробивності та незговірливості. Іншими словами – підкреслена й очевидна відмова поводитися по-людському хоча б у дрібницях. Імперія зла є імперією зла – і крапка. Зла досконалого і всеохопного. І в той же час аж ніяк не нового, а навпаки – старого, як сама Росія.

 

Українська література як злочин? Що ж, бувало й таке. Власне кажучи, з Шевченка почалося. Екстремізм його творчості свого часу гідно оцінив сам особисто імператор Ніколай Перший. І пішло-поїхало: арешти, обшуки, вистежування, доноси, чорні списки, цензура. Російська, а відтак і радянська імперія, українській літературі ненастанно присвячували свою невсипущо-пильну й агресивну увагу і в ХІХ, і у ХХ сторіччях. Вона, українська література, завжди була для російської державної машини, можна сказати, "сферой особого внимания".

 

Випадок із книжками для Надії Савченко показує, що ХХІ сторіччя в Росії так і не почалося. Це архаїчне державне утворення продовжує з усіх своїх поліційних сил чинити перешкоди вільному поширенню думки, слова, тексту. Книжки? Що може бути страшніше? Поезії Василя Стуса? Де ще ви знайдете аж стільки запеклого екстремізму?

 

Зрештою, цілком невипадково російська влада саме в наші дні ліквідовує меморіалівський музей ГУЛАГу, розташований на території тієї ж зони у Пермській області, де Василя Стуса було знищено. Та й не тільки Стуса, звичайно. Однак саме його ім'я фігурує серед перелічених у "мотиваційній частині" рішення про "реформування" зони-музею: експозиція, мовляв, покликана була відбілювати злочинну діяльність українських буржуазних націоналістів Стуса, Лук'яненка та ін. Тобто правильно вони насправді сиділи й заслужено, всі ці злочинці, фашисти, предтечі "Правого сектора" тощо!

 

І якщо воронезьке тюремне начальство (а я чомусь підозрюю, що сидить воно насправді десь у Кремлі) навіть надумає передати книжки, зібрані для Надії Савченко, на якусь свою абсурдну експертизу (літературознавців у цивільному в Росії, мабуть, і досі цілком вистачає), не дивуймося дуже можливому експертному вердикту про вкрай небезпечне змістове наповнення Стусових поетичних рядків. А отже й остаточній забороні на передачу.

 

Особисто для мене в усій цій історії є ще один досить показовий аспект. Протягом десятиліть ми чуємо з боку "просвещенных россиян" приблизно одне й те ж: "Там же ничего нет!" Йдеться, зрозуміла річ, про українську літературу. Вона, виявляється, вкрай нечитабельна і просто-таки нічого собою не являє. У валуєвському циркулярі це було сформульовано як (дослівно) "не было, нет и быть не может". Чи можна собі уявити аналогічну офіційно-державну позицію в поляків, австрійців, німців – та в кого завгодно ще? Ні, лише в росіян. Причому в них і уявляти не треба – вона "имеет место быть" та й усе.

 

І тут запитання. Відповіді на нього я не чекаю, бо й не потребую, але запитання поставлю. Ну якщо воно справді так, якщо і справді "ничего там нет", то якого ж ви біса так їх боїтеся, цих українських письменників та їхніх книжок? Чого стількох із них понищили своїми цензурами, арештами й таборами? Самих лише розстріляних сотні, а що вже казати про закатованих, зниклих безвісти чи якось по-іншому розчавлених?

 

І якщо таки справді "не было, нет и быть не может", то перестаньте істерити, не будьте врешті шпаною і віддайте Надії Савченко зібрані для неї книжки.

 

Юрій Андрухович івано-франківський письменник, tsn.ua


25.08.2014 Юрій Андрухович 1592 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1761
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

810
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1081
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1507
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2725 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3818

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

916

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

519

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

385

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5671
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5225
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10604 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1190
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7574
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

937
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1096
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15850
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

339
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1419
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1843
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1743