Абсурд і Надія

 

/data/blog/57898/52c411fcd08584034cadbe1201e976db.jpg

 

До ув'язненої Надії Савченко не пропускають передачу з книжками українською мовою. Цей черговий абсурд російської тюремної системи мотивовано тим, що вони, росіяни, не в змозі зрозуміти, про що в тих книжках ідеться. А раптом вони екстремістського змісту?

 

Росії дедалі частіше доводиться мотивувати абсурд – за всієї абсурдності такого завдання. Наприклад, заборона мереживної білизни мотивується цілим рядом медико-гігієнічних викладок, центральним поняттям яких є чарівний термін "гігроскопічність". Абсурдна недовантаженість, а подекуди й відверта порожнеча російських "гуманітарних камазів" мотивується тим, що в них, мовляв, далека дорога, тож машини можуть ламатися. Відмова кримським татарам у масовому вшануванні жертв сталінізму мотивується винятково складними погодними умовами, а точніше спекою, на якій не одному з мітингувальників може стати зле.
 

Загалом будь-яке рішення російських властей нині є або цілком, або принаймні частково абсурдним. Росія й сама не зауважує, якою жалюгідно смішною вона стає. Дуже небезпечна і водночас жалюгідно смішна – чи можна побажати якійсь країні гіршого поєднання?

 

Отак і у випадку з книжками для Надії Савченко. Ясно ж як Божий день, що російські тюремники не вірять і самі в якийсь там "екстремістський зміст". Тут головне – чергова "подляна", черговий прояв системної в'язкості, непробивності та незговірливості. Іншими словами – підкреслена й очевидна відмова поводитися по-людському хоча б у дрібницях. Імперія зла є імперією зла – і крапка. Зла досконалого і всеохопного. І в той же час аж ніяк не нового, а навпаки – старого, як сама Росія.

 

Українська література як злочин? Що ж, бувало й таке. Власне кажучи, з Шевченка почалося. Екстремізм його творчості свого часу гідно оцінив сам особисто імператор Ніколай Перший. І пішло-поїхало: арешти, обшуки, вистежування, доноси, чорні списки, цензура. Російська, а відтак і радянська імперія, українській літературі ненастанно присвячували свою невсипущо-пильну й агресивну увагу і в ХІХ, і у ХХ сторіччях. Вона, українська література, завжди була для російської державної машини, можна сказати, "сферой особого внимания".

 

Випадок із книжками для Надії Савченко показує, що ХХІ сторіччя в Росії так і не почалося. Це архаїчне державне утворення продовжує з усіх своїх поліційних сил чинити перешкоди вільному поширенню думки, слова, тексту. Книжки? Що може бути страшніше? Поезії Василя Стуса? Де ще ви знайдете аж стільки запеклого екстремізму?

 

Зрештою, цілком невипадково російська влада саме в наші дні ліквідовує меморіалівський музей ГУЛАГу, розташований на території тієї ж зони у Пермській області, де Василя Стуса було знищено. Та й не тільки Стуса, звичайно. Однак саме його ім'я фігурує серед перелічених у "мотиваційній частині" рішення про "реформування" зони-музею: експозиція, мовляв, покликана була відбілювати злочинну діяльність українських буржуазних націоналістів Стуса, Лук'яненка та ін. Тобто правильно вони насправді сиділи й заслужено, всі ці злочинці, фашисти, предтечі "Правого сектора" тощо!

 

І якщо воронезьке тюремне начальство (а я чомусь підозрюю, що сидить воно насправді десь у Кремлі) навіть надумає передати книжки, зібрані для Надії Савченко, на якусь свою абсурдну експертизу (літературознавців у цивільному в Росії, мабуть, і досі цілком вистачає), не дивуймося дуже можливому експертному вердикту про вкрай небезпечне змістове наповнення Стусових поетичних рядків. А отже й остаточній забороні на передачу.

 

Особисто для мене в усій цій історії є ще один досить показовий аспект. Протягом десятиліть ми чуємо з боку "просвещенных россиян" приблизно одне й те ж: "Там же ничего нет!" Йдеться, зрозуміла річ, про українську літературу. Вона, виявляється, вкрай нечитабельна і просто-таки нічого собою не являє. У валуєвському циркулярі це було сформульовано як (дослівно) "не было, нет и быть не может". Чи можна собі уявити аналогічну офіційно-державну позицію в поляків, австрійців, німців – та в кого завгодно ще? Ні, лише в росіян. Причому в них і уявляти не треба – вона "имеет место быть" та й усе.

 

І тут запитання. Відповіді на нього я не чекаю, бо й не потребую, але запитання поставлю. Ну якщо воно справді так, якщо і справді "ничего там нет", то якого ж ви біса так їх боїтеся, цих українських письменників та їхніх книжок? Чого стількох із них понищили своїми цензурами, арештами й таборами? Самих лише розстріляних сотні, а що вже казати про закатованих, зниклих безвісти чи якось по-іншому розчавлених?

 

І якщо таки справді "не было, нет и быть не может", то перестаньте істерити, не будьте врешті шпаною і віддайте Надії Савченко зібрані для неї книжки.

 

Юрій Андрухович івано-франківський письменник, tsn.ua


25.08.2014 Юрій Андрухович 1451 0
Коментарі (0)

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2828 1
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1321
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1597 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2467
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

4002
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2909

У 50-60-х рр. з’являється багато фільмів про Христа  як спроба протистояти секуляризації, а також як відповідь на запит надії людства у післявоєнний період. Зараз також хочеться відволіктися і подивитись щось дійсно важливе, що спонукає до роздумів.  

144

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

1118

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2836

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1078
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

9040
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2609
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2699
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

10075
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20072
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1622
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21577
15.03.2026

За словами акторки, найбільше її тішить, коли військові з фронту повідомляють, що отримали пакунки допомоги і що з ними все гаразд. Іноді вони надсилають у відповідь прапори чи символічні подарунки — наприклад, перстень із кулі як знак вдячності. 

864
17.03.2026

Оскар вироджується. Про це можна було зробити висновок лише з того факту, коли чесна і жорстка документалка «2000 метрів до Андріївки» не проходить навіть в шорт-лист, а перемагає «Містер Ніхто проти Путіна».

400
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

991
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

2143
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1383