Внаслідок поранення військовий Павло Ковальов лікується у відділенні травматології ортопедії й реконструктивної та пластичної хірургії.
Про це повідомила Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради, передає Фіртка.
Справжній козак – саме таким за характером є Павло.
"Павлові 26 років. Народився та все життя проживав в Івано-Франківську. Працював тату-майстром та барбером до повномасштабної війни. Любив свою роботу і почувався повністю щасливою та вільною людиною.
За все своє життя ні разу не виїжджав за кордон України. Навіть не подорожував нікуди. Йому було комфортно жити в Україні, бо знав, що і тут можна досягти своїх мрій", - пишуть на сторінці закладу.
Павло Ковальов служив строкову службу у штурмових десантних військах. А 25 лютого 2022 року став на захист Батьківщини у складі військ ППО.
"Я спокійно до цього ставився. Хоч, звісно, як і будь-якій людині, спочатку мені було страшно. Але я розумів, що треба йти воювати, бо не хотів бачити смерть цивільних через війну", - зазначає Павло Ковальов.
Внаслідок прямого попадання міни у бліндаж постраждав Павло і семеро його побратимів.
"Я розумів, що нікому не можу допомогти. Намагався накласти турнікет, але не мав сил. А потім сів, закурив сигарету і думаю, ну, помру, то помру", - говорить Ковальов.
Захисник каже, що зараз він уже дійсно не боїться ні смерті, ні життєвих труднощів. В Збройних силах Павло відчуває свободу.
"Коли робиш чи переживаєш щось вперше, то страшно, але до всього можна звикнути, навіть до того, коли тобі від обстрілу паде кусок землі в тарілку в той момент, коли ти їж", - зазначає воїн.
"Це не завжди легко, але можливо. Загалом намагаюсь зберігати здорове відчуття пофігізму. Мені байдуже на ситуації, але при цьому ніколи не байдуже на людей.Я ще у дитинстві зазнав розчарувань, тому зараз ставлюсь без особливих очікувань до будь-чого. Буде щось добре – то супер, не буде – теж не біда", - каже Павло Ковальов.
"Поранення у бійця було 18 травня. Рана не могла ніяк зажити, була досить глибока з дефектом шкіри і в ній знаходився сухожилок-розгинач першого пальця, що доставляло дискомфорт при ходьбі", - розповів лікуючий лікар-травматолог Павла Андрій Стуй.
"Це орто-пластична хірургія. Під час війни трапляються травми з великими дефектами, які тяжко закрити клаптем, або неможливо зашити.Рани великі і глибокі, тому їх можна закрити тільки таким способом", - поділився Андрій Стуй.
"Дуже тут гарно і чисто. Нове обладнання, добре ставлення від лікарів та медсестер, що дуже важливо, адже навіть, якщо тебе фізично болить, то доброта завжди спасає. Я радий, що лікуюсь у своєму рідному місті", - зізнався Павло Ковальов.
