Я не знаю про що цей допис…

Ми живемо у часи, коли всім і завжди катастрофічно бракує часу – від студента у велошоломі, який привіз замовлену піцу, до майновитого хлопаки зі спорткару. Бо хворіємо на однакове захворювання – не встигаю! На світі все менше людей, яким щастить виконати все, що розпланували. У потоках з недоробленого і недовиконаного нам так ніколи виринути, щоби поспілкуватися з рідними чи близькими, що настає момент, коли ми ту можливість втрачаємо назавжди.

Як правило, ми мчимо, поки не наступає, як кажуть психоаналітики, «ситуація гострого горя» - раптова смерть близької або рідної людини. Тільки це примушує зупинитися або хоч перевести подих.

Приятель розповів, що після смерті матері видалив з записника у мобільному  понад сотню нагадувань  на різні теми, на які планував порозмовляти з мамою. Інший товариш, відомий лікар-фахівець, зізнався, що після смерті батька півтора року плакав, що так і не знайшов часу заїхати до тата, поки він лежав хворий. Він забезпечував батьків, піклувався про них, але запланував приїхати до тата, коли він одужає. Відома співачка якось зізналася, що після смерті хресної у неї дуже часті напади суму, бо не може пробачити, що не відвідала її, поки та ще жила..

Важливо зазначити, що згадані випадки окреслюють не статистичний тиждень чи місяць. Йдеться про довгі роки. Зрештою, що там роки? Ми все життя кудись поспішаємо. То наш природній стан. Звикле середовище. А потім наступає вже згадана «ситуація гострого горя», коли приходить усвідомлення, як багато було не зроблено для людини, яка відійшла. І найбільше образа душить від того, що зробити було зовсім неважко.

Кілька років тому до мене серед ночі зателефонував товариш і спитав, чи можу я забрати його з Борисполя. Забезпечена людина, з бізнесом нехай не гігантським, але на трьох континентах. Що ж могло трапитися, що ця вічно зайнята людина, спілкуватися з якою можна виключно через мессенджери, бо він відповідає, коли звільнюється, і раптом у Борисполі, і серед ночі, а це значить, що вилітати мусів  раптово, інакше підібрав би собі зручніший рейс, та ще і просить привезти його.

Вже у Києві на квартирі розповів свою історію. Для мами у Львові він влаштував повний пансіон. З ремонтом квартири на її смак, з окремою кімнатою для гувернантки, у якій вона мешкала, щоби ближче до мами, з іншою кімнатою, де зібране медичне обладнання, яке потрібне для моніторингу та підтримування маминого здоров’я. Мама для нього була святою, тому для неї не шкодував нічого. Напередодні того приїзду йому приснилося, що до кабінету його офісу у Новому Йорку залетів лютий тато, який помер дуже давно, вирвав у нього з рук лептоп, кинув його на підлогу і почав кричати:

- Йоб твою мать, поки ти тут цокаєш, мама плаче, переживає, думає про тебе. А тобі ніколи не приходило у голові, що ти так вкорочуєш їй життя?

- Що я маю зробити? – Спитався він у тата.

Але тато крикнув, що довше йому тут бути не можна, а, коли почав на очах розчинятися, то знову крикнув:

- Думай, як маєш голову!

Я дуже довго не розумів смислу його сну. Поки не пережив власну «ситуацію гострого горя». Коли зателефонував до своєї мамулі. Я завжди набирав її мінімум три рази на день. Кілька коротких фраз - мамуля так просила. Телефонував, щоби не давати підстав її фантазіям вимальовувати різні апокаліптичні картини, що зі мною трапилося.

Того дня мамулька, як завжди, жартувала, розповіла, що готується сідати їсти. Потім, щоби уникнути корків, я пірнув у метро і, коли мчав на заплановану зустріч, до мене зателефонував брат, що мами більше немає. Почала їсти, відкинула голову назад і все. З того часу дуже шкодую, що так і не навчив мамулю користуватися планшетом. Вона переживала, що не буде вміти, а я не проявив впертість.

Між іншим, подорож згаданого вище товариша теж не дала результатів. Він побув біля мами майже місяць. Змінив на нову техніку, відвіз маму до Варшави на обстеження, а потім пояснив, що не може кинути працю і запропонував переїхати у будь-яку з його квартир у Новому Йорку, Сіднею або у Ризі. Мама відмовилася і через певну кількість років померла у своїй квартирі у Львові.

Я не знаю про що цей допис.

Розповім про все по порядку аби було зрозуміліше.

У ще доковідні часи я почав роботу над документальним фільмом про Марка Паславського. То був унікальний патріот з енциклопедичними знаннями, економіст від Бога і фаховий військовий, який закінчивши Вест Пойнт, будучи офіцером елітних військ США, пішов воювати за Україну рядовим і там загинув. Передбачається зйомка у трьох штатах Америки, де ріс, вчився і служив Марко. І возити знімальну групу мав мій майже однокусник Юрко, який давно кинув якір в Америці і непогано там прилаштувався. Майже, бо він був на курс молодший. Під час студентства ми жили душа в душу – могли однією килькою пляшку горілки закусити.

Але Ковід змінив всі плани. А після Ковіду у тих, хто готовий був профінсувати цей фільм, погіршали фінансові можливості. Зйомки відкладалися. А ми з Юрком стільки напланували. Щоби хоч якось втішити наші старечі душі, Юрко у Штатах придбав дві пляшки бурбону. Одну залишив у себе, а другу переслав мені. У якийсь момент мало відбутися застілля тисячоліття через Вайбер. Він мав наливати у Детройті, а я у Києві або Івано-Франківську. Але за рік, від коли у мене ця пляшка, ми так і не знайшли можливості зістикуватися. Чесно кажучи, ми того зістикування і не шукали, бо страшенно хотіли зустрітися наживо. А все інше – забавки дорослих вуйків, коли у них є час.

А зранку у неділю, що минула, до мене зателефонував зі Львова товариш і притишеним голосом спитав:

- А, що було в Юрка, що він помер?

Я кілька разів перепитував, про якого Юрка йдеться. Мені страшенно не хотілося вірити, що це саме про нього. Мені легше було припустити, що реальністю стала якась фантастика, але не вкладалося у голові, що помер саме той Юрко.

Але він таки помер…

Я неодмінно розкоркую цю пляшку з прекрасним бурбоном і наллю… щоби випити за упокій душі Юрка.

Люди, не шкодуйте часу на рідних і близьких – всієї роботи все одно не переробите, всіх грошей не заробите, а ми на цім світі не вічні.


09.11.2021 Ущенко Олег 11695
Коментарі ()

22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

514
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3067
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21181
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

2046
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1545 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2418

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

222

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

183

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

796

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2211
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

227
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

507
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1055
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

220
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

829
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

800
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

725
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8281
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти. Про це

343
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1008 4
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2228 4
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

923