На Болехівщину у відпустку приїхав солдат

 

 

26-річний боєць АТО Роман Квецко із села Підбереж Болехівської міської ради, який у складі 95-ї Аеромобільної бригади перебував у зоні АТО, себе героєм не вважає. Він безпосередньо воював за Слов’янськ, перебуваючи без ротації в зоні АТО майже пів року.

Голові благодійного Фонду «Бойківська бартка» Василю Бартківу, під час перебування в зоні АТО, вдалося домовитися із керівництвом бригади про 10-денну відпустку для прикарпатця. Під час відпустки ми поспілкуватися з Романом про його службу, ситуацію на сході, власні переживання, переживання рідних і бандерівський дух.

 

Романе, як ви потрапили у зону АТО?

У зону АТО попав «миттєво». Працював на городі, коли за мною приїхали із воєнкомату і вручили повістку. На повістці було написано, щоб негайно з’явитися у воєнкомат. Мав 15 хвилин на збори і поїхав. У той же день пройшов медкомісію в Івано-Франківську і вночі нас 34 хлопців відправили у Житомир. У Житомирі потрапили у розположення 95-ї аеромобільної бригади. Це було 27 березня. А вже 8 або 9 квітня ми виїхали у Херсонську область, село Партизанське. Потім переїхали Добропільський район. Як правило через три тижні ми змінювали місце дислокації. Були і біля гори Карачун. А після вже у Слов’янську. Ось так. Якби не Василь Павлович Бартків, я й не знаю чи потрапив би у відпустку. Ротації у нас практично немає, усі постійно на службі.

 

Як рідні сприйняли вашу мобілізацію?

Звичайно, що переживали. Усе відбулося дуже спонтанно. Мене забрали лише одного із села. Також був ще один доброволець і усе...

 

Напевно маєте якусь особливу спеціальність, що мобілізували саме вас?

Ні, за той рік, що служив свого часу в армії, то яка там може бути спеціальність. Служив я у Львові. Був водієм-гранатометником в інженерно-саперній роті в аеромобільних військах. Зараз я працюю на польовому вузлі зв’язку.

 

ЗМІ передають різнопланову інформацію із зони АТО. Що ж там насправді відбувається?

Після зачистки, людей практично не було. Де-не-де люди літнього віку. Зараз вже людей стає більше, вони вже із нами спілкуються.

 

Як до вас узагалі ставляться місцеві?

Спочатку нас боялися, боялися підходити, адже ми усі зі зброєю. А зараз уже ситуація покращується. З нами уже спілкуються. Розповідають про те, що населення повертається. У Слов'янську зараз так ніби війни і не було – спокійно. Звичайно, декуди ще лунають попереджувальні постріли. Є Нацгвардія. А місцеві чоловіки, які б мали захищати свої домівки, просто відпочивають, п’ють пиво...

Але агресії до нас немає. Підходять, вітаються. Напевно ,вони зрозуміли, що зробили помилку, коли пішли не за тими.

 

Хто вам там протистоїть: чеченці, росіяни, місцеве населення?

Більшість казали, що чеченці. Ті з місцевих, що кричали за Росію, зараз в Росії. Вони чекали допомоги звідти, але не дочекалися.

 

Як там наші солдати, офіцери, про що говорять? Яка атмосфера в бригаді?

Усі хочуть додому, але ніхто не відказується від виконання завдань. Ми для того там і є. До нас мало доходить інформації, але це, напевно, і добре. Всі ж телефони прослуховуються.

Ми всі люди прості. Атмосфера у нас дружня, дух бойовий. Якщо посилки приїжджають, то ділимося, бо незавжди усім передають.

 

Скільки у вашій частині є прикарпацтів? Якесь земляцтво між вами є?

Нас там 34, тобто ті, що нас разом відправили у Житомир тоді. Просто ми у різних підрозділах зараз. Зі мною є п'ятеро. Звичайно, що дружимо. Війна здружила усіх.

 

Можливо вас там вважають «окремою кастою»  бандерівців, з Західної України?. Якесь окреме ставлення до вас є?

Там усі одинакові. Зразу сміялися, жартували щодо «бандерівців». Звичайно, вони трохи більше російською розмовляють. Але ми українці усі і прекрасно розуміємо одні одних.

 

Вам доводилося стріляти в людей?

Ні. Зараз трохи інша війна, ніж в фільмах. Стріляють більше артилеристи, авіація, «гради», а ще – снайпери. А прямий контакт зараз рідко буває. Зараз «щось» прилетіти може зовсім неспордівано, навіть якщо здається, що ворог десь далеко. Я служу при штабі, але доводилося йти в розвідку, в секрети. Ночувати в секретах. Там бачили і ворога, танки поряд їздили, але наше завдання було - рзвідка, тобто себе проявляти не можна…

 

Як зараз у вас ситуація із матеріально-техінчним забезпеченням, харчуванням?

Коли їхали на схід, то було дуже складно. Машини не всі їхали, ремонтували. Люди по дорозі допомагали, давали гроші, викликали нам сервіс.

Зараз вже краще. Усі вже маємо бронежилети, кевларові каски, бо спочатку одягнули нас у старі рядянські каски.

Щодо харчування, то, наприклад, у Херсонській області багато допомагало місцеве населення: приносили картоплю ,закрутки. Дальше – чим раз, тим було гірше. Хоча можна і самих людей зрозуміти, вони зараз усе на армію віддають. Зараз привозять багато благодійники.

 

У вас є якась взаємодія із батальйьонами Нацгвардії?

Якщо вони недалеко, то звязуємося по рації.

 

Як провели відупстку?

Коли приїхав, то зібралися усі рідні, дружина, трирічна донечка. Донечка зараз від мене вже не відходить ні на крок. Їй зразу казали, що я на роботі. Зараз вона вже сама каже, що тата забрали «чужі вуйки», то ж я десь вихожу на вулицю – і вона за мною, боїться що тата знов заберуть…. Вона змалечку часто була зі мною, дружина їздила на сесії…

 

У вас закінчується відпустка, із яким настроєм повертаєтеся?

Повертатися потрібно. Варіантів інших немає. Звичайно, що побувавши вже вдома, важко залишити дружину, дитину, бо знаєш, куди йдеш. Але потрібно. Правда, трохи не справедливо , що західна і центральна Україна там воює, а місцевих дуже мало…

 


23.08.2014 1599 0
Коментарі (0)

23.04.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура вважає, що ділянки закладу незаконно передали підприємцям нібито для практичних занять учнів, але насправді їх використовували для вирощування врожаю на продаж. Фіртка провела журналістське розслідування щодо цих випадків, зокрема розглянула судові документи. З цими ексклюзивними матеріалами ознайомимо читачів.

775
21.04.2025
Лука Головенський

Де саме в Мюнхені були вбиті агентом КДБ Степан Бандера та Лев Ребет, де знаходилися офіси ОУН, Антибільшовицького Блоку Народів, газетні редакції та проживали Ярослав та Ярослава Стецьки, — про все це у нашому сьогоднішньому дослідженні.

1748
16.04.2025
Тетяна Ткаченко

Про свій шлях у війську, байдужість тилу, сучасні методи мобілізації, терміни служби та історії з війни, які залишили глибокий слід у пам’яті, капітан медичної служби, командир кейсевак-групи 1 батальйону 93-ї бригади Олександр Соколюк розповів  журналістці Фіртки.

3323
12.04.2025
Вікторія Матіїв

Про шлях до Христа, як розрізняти Божу волю від власних бажань, сумніви щодо віри, значення Пасхи та як зберігати духовний спокій під час війни, журналістка Фіртки поспілкувалася зі священником Василем Савчином, який служить в парафії святих Кирила і Методія, Лемківської церкви в Івано-Франківську.

2251 4
09.04.2025
Діана Струк

Про  долю малокомплектних шкіл на Івано-Франківщині, освітню реформу, інклюзивне навчання, виклики та перспективи в освіті, Фіртка поспілкувалася з директором Департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОВА Віктором Кімаковичем.

4453
07.04.2025
Олег Головенський

З аналізу декларацій народних депутатів з Івано-Франківщини сьогодні Фіртка розпочинає цикл матеріалів про декларації депутатів, політиків, службовців, силовиків та суддів Прикарпаття.  

6206

Гори не знають політики. Живуть вони поза категоріями лівих і правих, в тих краях, де закінчується система політичних координат, і де розквітає гірський едельвейс, де живуть часи лицарської величі Німеччини, що лише чекають свого часу.

610

Хто уникає позиції перед лицем зла — вже займає позицію. І не на боці добра.

547

Нам фактично  все відомо про смерть Ісуса Христа. А як закінчилось життя його найближчих учнів відомо дуже мало. Хоча кожен з них суттєво доклався до проповіді християнської віри та її поширення.  

535

В цікаві часи живемо. Яке покоління могло ще б спостерігати «Армагедон онлайн» (або ж сингулярний перехід) — хто його знає що вийде? Щодня новини, яких колись вистачало б на десятиліття…

574
23.04.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

10169
18.04.2025

Порівняно з 2024 роком, більшість товарів подорожчали.

1005
16.04.2025

Від початку року ціни зросли на 3,4%. Для порівняння, по Україні в цілому інфляція у березні становила 1,5%, а з початку року — 3,5% (без урахування тимчасово окупованих територій та зон бойових дій).  

953
22.04.2025

Видання The Week UK з посиланням на колишнього секретаря померлого папи Франциска включило 45-річного кардинала-українця Миколу Бичка з Австралії в перелік кандидатів на посаду нового Папи Римського.

796
19.04.2025

Які продукти обов’язково мають бути у великодньому кошику, а що освячувати не варто, журналістка Фіртки розпитала у священника Василя Савчина.

2599
17.04.2025

Сьогодні, 17 квітня, християни відзначають Чистий четвер — особливий день у Страсному тижні, який символізує очищення тіла й душі напередодні Великодня.  

1013
13.04.2025

Квітна неділя — останній день перед Страсним тижнем. Щороку навесні християни святкують особливий день — Вербну неділю.  

1321
23.04.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

34264 1
24.04.2025

У Лондоні тривають знижені до робочого рівня переговори між Великою Британією, США, Україною, Францією та Німеччиною щодо мирного плану припинення російсько-української війни.  

457
21.04.2025

Наступного тижня команда американського президента Дональда Трампа вирушить до Лондона для перемовин щодо перемир’я в Україні.  

526
18.04.2025

Президент Володимир Зеленський застерігає, що держава-агресор готується до завдання нових ударів по українській енергетичній інфраструктурі.  

867 2
16.04.2025

Президент США Дональд Трамп відмовився передати Україні системи Patriot, навіть попри пропозицію придбати зброю за 50 мільярдів доларів.    

1085