Люди мало не про все знають наперед. А всі люди однакові, ми це знаємо, знали, знатимемо. Більш і менш пасіонарні суміші людей – народи – свято і ревно вірять у пророцтва і доктрини, хто б їх не виголошував, хто б їх не формував, завжди знайдеться місце для волею-неволею чіпкого засвоєння. І наш народ у цій справі не пасе задніх.
Китайці століттями пам’ятають вислів начебто Конфуція про те, що наступить той день, коли Китай завоює цілий світ без жодної краплини крові… Крім того, вони з невичерпним ентузіазмом, як і годиться країні, що блискавичними темпами розвивається, вірять своїм все менш «червоніючим» соціал-капіталістичним керманичам, що вони невдовзі досягнуть глобальної гегемонії і тим самим потіснять ліберал-капіталістичні США на світовій арені, - начебто Піднебесна покликана самими крилатими і безкрилими істотами – драконами – верховодити цілим світом, нібито за ветхих часів це вже було, і не завше в таких випадках аргументують вони, чому це зникло, якщо було, на достатньо тривалий період часу, і чи не зникне знову, після того, коли виникне раптом-не-раптом заново…
Японці розсудком медитують на позачасові і не де-факто позатериторіальні афоризми: «Той, хто тікає, не обирає дороги»; «Людське добро і зло усвідомлюєш з помочі друзів»; «Потопаючий хапається й за соломинку»; «Вкушений змій боїться шнурка»; «Впущена риба, видається дуже великою»; «У спостерігача – вісім очей»; « Ніж самому чекати, ліпше хай тебе почекають, а ще краще – спробують наздогнати». Арабів не перестає гріти намір про тотальне утвердження у світі ісламу. Євреї знають, що, окрім як з Ізраїлю, визволитель прийде з Америки, Великобританії, Франції, потенційно, з будь-якої країни, навіть котроїсь, чи більше, арабських.
У британців вічні інтереси, вічна монархія, вічний парламент, вічний футбол і вічні SEX PISTOLS. У німців невічний Гітлер, невічний Путін, невічне навіть Пиво, невічні рудуваті і біляві красуні , невічна криза, невічне терпіння з благодіяннями.
Американці апріорі в курсі, що вони і їхня країна – виняткові, що американська мрія – реальність, що американський автомобіль все рівно кращий за японський чи німецький, хоч і менш економний, що американський кінематограф – єдиний, що американська свобода – єдина, що різноманіття – єдине. Що Обама, або не Обама, не єдиний…
Росіяни… о, цей народ чи не найбільше з-поміж усіх обізнаний в питаннях майбутнього, свого і чужого, причому часто-густо не розмірюючись на не завжди і не зовсім зрозуміле йому своє/чуже. Великорос добре знає, що йому напророчив Едгар Кейсі небувалий розквіт, а східному і західному узбережжях Америки руйнівні катаклізми. Що Ванга обіцяла, що Росія буде рулити всім. Парацельс – золотий вік, а Нострадумус – народження месії людства. Своїх оракулів теж шанує. Ну не може він забути ні про те, що Ульянов пообіцяв йому, ані Джугашвілі, Брєжнєв, Єльцин, Мавроді, Коля Басков і Анастасія Валачкова. Останнім часом, щоправда, трохи озлоблено забуваючи обіцянки Путіна, не забуде того, якою повинна бути Росія від можливо майбутніх проповідників. А повинна вона бути завжди такою, якою, посутньо, є зараз і була завжди від часу свого становлення. «Россия есть, была и будет». Хоч тут ніхто не виголошує своїх пророцтв…
А що українці знають про своє прийдешнє ? Погодьтеся, що також не мало. Наприклад, що Євро 2012 вже точно не заберуть. Що пам’ятники Сталіну ще чи вже точно не заберуть. Що вибори 2012 навряд чи перенесуть. Що миттєве покращення добробуту вибраного після всенародного голосування не перенесеться автоматично і відразу на долю того, хто його обирав, хто вчергове не проспить велику неділю. Що шахтьор – чемпіон. Що олігарх – хамелеон. Відає наша людина і про більш потаємні предмети, особливо, коли ллється про розкол України навпіл вже не лише за електоральною ознакою з вуст легендарних астрологів і інших відунів на кшталт Павла Глоби. Не питай і в якогось Маркова чи Михальчишина після цього…
І знаємо, знаємо, знаємо ще дещо, хоч боїмося - … ні, не зізнатися – зробити, – до кінця зробити, без пауз і передишок. І так, щоб без розколу. А це треба вміти. Бажаючих на словах багато, умілих обмаль – тільки не нас словах. А шкода.
І все ж, ми знаємо іще дещо, більше, аніж всі разом узяті імперії, королівства, удільні князівства, але це вже дещо інша Історія.