За результатом виборів до Івано-Франківської міської ради «зайшли» п’ятеро політ-леді, які присягнули на вірність громаді міста. Варто зауважити, кількість жінок-депутатів у міській раді зменшилась, адже в попередньому скликанні їх було семеро.
Фіртка вирішила поспілкуватись з кожною з обраниць громади Івано-Франківська. Серед депутатів сьомого скликання і депутат міської ради від «Української Народної партії» Галина Куницька, яка набрала 223 голоси виборців на своєму окрузі.
Галина Куницька народилась 30 березня 1978 року в селі Хриплин, де й проживає дотепер. Закінчила Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. За фахом філолог, вчитель української мови та літератури.
«Це в мене перший досвід роботи з журналістами, і мені трохи важкувато…позаяк недовіра до цієї професії у мене є. Інколи стає образливо, коли бачиш, як журналіст записує одне, а на інтернет-сторінці виходить перекручена інформація, за це боляче. Не буду називати прізвища журналістів…це з «Галицького кореспонденту», причому двічі(то не про мене мова), коли я бачила, що говорилося про одне, а на шпальтах з’явилось зовсім інше», - висловилась депутат міської ради.
- Для початку варто запитати - чому ви пішли в політику? Адже жінку в політиці сприймають так само, як жінку за кермом.
Я хочу, щоб наше село розвивалося, щоб розвивалося місто, щоб будувались садочки і школи, щоб люди були щасливі. Хочу, щоб наша Хриплинська школа теж була добудована і щоб батьки давали своїх дітей до неї, а не розвозили їх кожного ранку по міських школах. Фундамент цієї школи закладався, коли я йшла в п’ятий клас, мені вже 37 років, а школа все ще не добудована.
Село Хриплин раніше не мало депутата, а зараз нас є двоє, я та Ярослав Горбовий від «Батьківщини», і ми будемо висувати нагальні проблеми нашого села, щоб умови проживання в ньому були кращими і комфортнішими.
Я як освітянин, як вчитель, як директор хочу, щоб закінчили будівництво садочку і починали будівництво школи. А як мешканка села планую побудувати централізовану каналізацію, хоча проекту поки-що немає. Та наступного тижня ми звернемось до управління з питань будівництва та до експертів, які складуть кошторис та план самої каналізації.
- Чим займались до того, як усвідомили свою політичну зрілість?
Після закінчення Прикарпатського університету майже три роки працювала в Івано-Франківській загальноосвітній школі №21. Потім мене призначили директором Хриплинської загальноосвітньої школи, де я і працюю дотепер вже 11 років.
- За кого ви голосували в другому турі виборів? Чому?
Ой.., голосувала за мера міста. Хто би не був при владі – головне, щоб громада бачила результат. Треба забути про власні амбіції і працювати лише на громаду.
- Чи займаєтесь громадською діяльністю, чи, можливо, берете участь в соціальних проектах?
Наша школа бере участь у різноманітних соціальних проектах, наприклад, «Святий Миколай іде в АТО», кожного року допомагаємо діткам-сиротам, а ще долучились до збору пластикових кришечок для протезів.
- Президент України оголосив 2016 рік – роком англійської мови. Чи знаєте ви англійську мову, зокрема англійську?
Англійську мову, як кажуть, знаю «зі словником». Я можу читати і перекладати з англійської, тобто я її розумію, але розмовляю поки що з помилками. Раніше, ще в інституті, дуже добре розмовляла польською мовою, але через брак практики трохи призабула.
- Означте вашу шкалу цінностей як людини і як політика.
Професіоналізм і чесність. В першу чергу бути чесним перед собою, ну і звичайно перед людьми. А щодо професіоналізму то кожна людина в своїй сфері має бути професіоналом та любити свою справу, бо якщо ти не любиш, те що робиш а просто заробляєш гроші, то це неприпустимо. Не знаю скільки років я пропрацюю депутатом, але найголовнішим є те, щоб мені не було встидно пройти по селі, щоб люди не сказали потім, що нічого не було зроблено.
- Чи приймали ви участь в Революції Гідності?
Я була на Майдані в Івано-Франківську, до Києва не їздила. Ходили ми разом з дітьми 8-9 класів. Діти дуже допитливі, вони все хотіли знати і бачити, вони є наше майбутнє,тому ми не могли залишити їх осторонь подій, які творили українську історію, і організовували їм походи на наш Майдан. Брали участь з учнями у флеш-мобах на підтримку Євромайдану.
…а наплакалась…най Бог боронить...вся Україна плакала…і дотепер плаче…і ще не кінець…Добре писав Винниченко,що українську історію не можна читати без брому.
- Які відчуття зараз – нема прикрого розчарування?
Розчарування трішки є. Ми хочемо, щоб все швидко змінилося, щоб було все так, як хотіли ті люди, які загинули на Майдані, та й далі продовжують гинути. Знаєте, ще задовго до того, як мене призначили на посаду директора,я якось йшла попри школу і подумала: «якби я була директором – я б школу добудувала» (ще коли я була в п’ятому класі, то нам обіцяли, що ми випустимось уже зі стін нової школи). І от я директор…Це тільки збоку здається, що все так просто, а прийшовши на цю посаду, я бачу, що є дуже багато нюансів, які гальмують процес. Так само і з Майданом. Всі хочуть, щоб ідеї Майдану були втілені в життя, але зсередини все те напевне дуже важко реалізувати. Але таки правди ніде діти , рухаємось дуже помало.
Повторюся, що при владі мають бути професіонали з притаманними людині чеснотами. І як зробити, щоб влада почула простих людей? Перше, що приходить в голову, привести до церкви і дати Біблію в руки. Якщо людина прочитає і усвідомить Біблію, то мислити вона буде зовсім по-іншому. Хтось з розумних людей сказав, що «після всіх баталій та воєн, на зламі всіх тисячоліть, до людини прийде не президент, не депутат, не економіст – прийде простий учитель Ісус Христос». І це є істина. І завжди треба жити за законами Божими та Божою мораллю. Бо дуже багато говорять красивих правильних слів перед виборами, а коли приходять володарювати, то слова забуваються. А ми є слуги народу і мусимо прислухатися до того, що говорить народ.
- Ваша думка щодо резонансної справи Руслана Коцаби, який закликав бойкотувати четверту хвилю мобілізації на Україні під час війни на Сході.
Як жінка і як мати мені страшно від того, що наші хлопці йдуть воювати на Схід. Але як громадянин, я розумію, що треба. Тому, як жінка, я розумію його позицію, та як громадянка – не дуже, бо хто як не ми буде відстоювати нашу державність.
- Як заробили свої перші гроші і на що витратили?
Це була моя перша зарплата на посаді вчителя української мови. Я не мала ставки, у мене було всього 4-5 годин на тиждень. І за місяць я отримала 50 гривень. За ці гроші я придбала дитині курточку.
- Скільки грошей вам потрібно на місяць?
Я гроші не дуже рахую, але мені ще й батьки допомагають. Живу я на свою зарплату, ніде більше не підробляючи. Зарплата складає близько 4 500 гривень. Я намагаюсь не витрачати гроші на будь-що. Живу за принципом «якщо зараз буду купувати те, що не потрібно, то через деякий час буду продавати те, що потрібно».
- Як сказав французький філолог Бешерель «Одне з найголовніших достоїнств в політиці – це вміння прикидатися». Як думаєте, доведеться?
Мені важко прикидатися навіть в якихось життєвих ситуаціях, а про політику взагалі мовчу. Якщо я почну прикидатись, то по мені одразу буде видно. Наша сім’я є глибоко християнською, тому будь-яке прикидання суперечить моєму єству, моїм внутрішнім принципам та вихованню. Не можу я прикидатись і не буду. І я розумію, що через це мені прийдеться важко, бо цей французький філолог правий.
- В який вид політики вкладатимете себе як ресурс: економічну, соціальну, культурну,аграрну,екологічну, військову…
В гуманітарну. І я б не дуже намагалась щось змінити, я вважаю, що треба довести до кінця все те, що вже діє і дочекатись результату. Якщо результат позитивний, то варто працювати в тому руслі, якщо негативний – треба міняти. Я хочу, щоб проекти, які йдуть від Міністерства освіти, завжди доводились до кінця. Наприклад, запровадили нову систему освіти, по якій ми вже навчаємо дітей, а 4-7 класи дотепер не мають підручників. То як ми маємо їх навчати , якщо підручників нема?...Не проведені тендера, немає в друку… Підручники можливо і є в продажі, але вони надзвичайно дорогі. Якщо впровадили нову систему, то вже доведіть її до ладу. А то одні впроваджують одне,потім на їхнє місце приходять інші , перекроюють на свій лад і в системі знову немає порядку.
- Ви сильна жінка, якщо йдете в політику. У вас обов’язково існують «правила життя», якими ви керуєтесь. Поділіться ними.
Завжди стараюсь жити «по совісті», щоб не було встидно людям подивитись у вічі. Якщо взяти специфіку моєї роботи, то щоб насамперед мені як викладачу не було соромно перед батьками моїх учнів, щоб вони не сказали, що я чомусь тай не навчила їхніх дітей.
Політика, вона як зірка - спалахнула, а не сьогодні-завтра взяла та й погасла. А жити серед людей доводиться завжди і завжди при цьому треба залишатись людиною.
Оксана ФЕДОРАК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
