Зігмунд Фрейд – відомий австрійський психолог та невролог, основоположник психоаналізу. Цікавим є той факт, що його батько родом з міста Тисмениці Івано-Франківської області, а мати з Львівщини.
Зігмунд Фрейд займався невропатологією, а пізніше — лікуванням неврозів та істерії. 1902 року він став професором Віденського університету, де розвивав і популяризував психоаналіз, який невдовзі зажив світового розголосу. Найвідоміші його твори — «Тлумачення сновидінь», «Вступ до психоаналізу» та «Майбутнє однієї ілюзії» — викликають бурхливі дискусії як у середовищі психіатрів, так і серед філософів. Сам Фрейд — австрієць, проте мало кому відомо, що його батьки походять з України.
Якоб Фрейд – народився 1815 року у місті Тисмениця, та провів тут перші 25 років свого життя. Тут Якоб одружився. Невдовзі народилися два старші брати Зігмунда Фрейда – Еммануель та Філіп. У пошуках кращого життя сім’я подалася в інші міста. Згодом оселились у Відні. Мати Зігмунда Фрейда - Амалія Натансон теж походить з України. Вона народилася у місті Броди на Львівщині. Та на момент знайомства з батьком майбутнього засновника психоаналізу вона вже жила у Відні.
Після закінчення медичного факультету Віденського університету Зігмунд Фрейд працював у Віденському фізіологічному інституті у Е. Брюкке. Пізніше проходив стажування в французькій клініці Сальпетріер у Ж. Шарко. У 1884 р. отримав звання Доктора медицини. У молодості Зігмунд Фрейд зацікавився гіпнозом та його застосуванням для надання допомоги душевнохворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу, надаючи перевагу методу вільних асоціацій та аналізу сновидіннь. Ці методи стали основою психоаналізу. В 1895 р. на віллі «Бель Вю» Зігмунду Фрейду відкрилася таємниця сновидінь. 1896 рік офіційно вважається роком народження психоаналізу. Теорії Фрейда та використані ним способи лікування викликали полеміку у Відні в XX столітті та тепер залишаються предметом гарячих суперечок. Його часто називають «батьком психоаналізу».
У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини Фрейд емігрував у Лондон. Страждаючи від раку ротової порожнини, викликану курінням у 1939 р. він вчинив самогубство, точніше — евтаназію, ідея якої була в ті часи достатньо поширеною.
Ольга Слободян
