Сюди веде ґрунтова дорога, оббита колесами лісовозів. Колись у Корчунку працювали школа, крамниця, клуб. Тепер від них залишилися тільки руїни й спогади.
Кореспонденти поїхали туди, аби дізнатися, хто і як живе у майже безлюдному селі на краю Івано-Франківської області, передає Фіртка з посиланням на Суспільне.
«У нас, у Корчунку, була "вся збірна СРСР". Були люди з Юнашкова, Озерян, Липиці, Сарників, Слободи. Тато, коли прийшов сюди, у Корчунок, тут нічого не було. І тому в Юнашкові продав два морги поля, а тут купив п'ять моргів. Земля була така дешева, тому що лісове поле», — пригадує 72-річна жителька Корчунка Марія Петрів.
Жінка мешкає у хаті сама упродовж шести років, відколи помер її чоловік. Раніше, пригадує, у селі жило більше людей, але з часом одні померли, інші роз'їхалися містами.
«Вже 15 років нема людей. Вже сім років буде, як мій чоловік помер. Вже тоді не було людей», — розповідає пенсіонерка.
Марія вийшла заміж у 15 років за вдвічі старшого чоловіка. У 21 рік вже виховувала чотирьох дітей. За життя жінка переборола дві злоякісні пухлини.
Нині діти навідуються до мами: привозять їжу, допомагають у господарстві.
«Маю поросятко і маю козу, і цапка, і маю пса, і маю кури, і качки маю "німі". Я вже знаю, пес, як на кого гавкає. Він інакше гавкає на лиса, бо вони на горі є. Інакше гавкає на пса, інакше — на людей», — ділиться жінка.
Однак головна справа Марії Петрів — доглядати за 120-річною дерев'яною церквою. На провідну неділю і Зелені свята жінка запрошує у храм священника. У ці дні у село приїжджають люди, які жили в Корчунку, або ті, хто мають тут похованих родичів.
«Вже 10 років (доглядаю — ред.). Сама, сама, сама, нема нікого. А треба скосити, помити. Якщо не можу сама дійти, то мене син автомобілем везе, бо дуже мене ноги ще болять. Та й на хребті маю три грижі. Але не даюся тій хворобі, я переборюю все, молюся і Бог мені допомагає.
Я все кажу дітям, що Бог мене тримає тому, що я доглядаю за церквою. І люди всі за мене моляться. Завжди кажуть: "Марусю, аби ви були здорові, бо як вас не буде, то хто буде тією церквою опікуватися"», — ділиться жінка.
Представниця Добринівського старостинського округу Уляна Новосельська каже, що згодом село хочуть модернізувати.
«Ми стараємося допомагати людям, підсипаємо дороги. Плануємо встановити сонячні батареї для вуличного освітлення. Ми хочемо, аби люди, які ще залишилися в селі, жили тут і надалі. Тут є ще чоловік, який займається виробництвом меду», — пояснила Новосельська.
У Корчунку також є закинута пилорама.
Ще є пасіка, яку пильнує один із жителів.
Іноді влітку сюди приїжджають люди, аби відпочити.
