Принаймні кілька народів нашого регіону Європи люблять хизуватися своєю «європейськістю» відносно всього, що на схід від їхніх кордонів. Але не всі хочуть пам’ятати про те, що в очах усього цивілізованого світу вони «європеїзувалися» в основному завдяки приналежності до імперії Габсбурґів. Ми Галичани – не виняток.
Сучасні львів’яни залюбки демонструють гостям міста сецесійні будинки, самі прагнуть мешкати в польських люксах, колекціонують зразки довоєнної матеріальної культури тощо. Але разом з тим ставлять пам’ятники: Грушевському, до якого кладуть квіти тільки професійні патріоти; Бандері, якого цілодобово потрібно охороняти; а навіть Никифорові, який зі Львовом не мав нічого спільного. Натомість, вийти з ідеєю вшанувати пам'ять про монархічну родину, якій місто і весь край завдячують своєю «європейськістю», не спромоглася досі жодна місцева влада, ані громадська ініціатива.
«Який вік нашої пам’яті? Які цінності є для неї визначальними?» - питає відомий львівський митець і громадський діяч Олесь Дзиндра в тексті-обґрунтуванні свого проекту «Пам’ятник Францу Йозефу І у Львові».
Дзиндра пропонує не просто цікавий мистецький проект, але й започатковує важливу суспільну ініціативу, яку ще називає проектом «Пам’ятник пам’яті». Олесь не був би тим Дзиндрою, якого у Львові знають і шанують, якби оголосив банальний збір коштів на побудову чергового монументу «власного роблення». Ні, все значно складніше, цікавіше і, що найбільш важливо – відповідальніше.
Кожен елемент цього пам’ятника, а точніше погруддя молодого Франца Йосифа, що стоятиме в центральній частині міста, матиме символічне значення. В якості постаменту для нього має служити відреставрований артефакт ХІХ століття з мармуру. Протомоделлю погруддя стане прижиттєвий мармуровий оригінал роботи львівського скульптора Павла Еутеля, який зберігається у Львівському історичному музеї.
Кульмінацією арт-проекту «Пам’ятник Францу Йозефу І у Львові» стане перформенс Олеся Дзиндри 7-8 вересня 2012 р., під час якого буде відлито погруддя з переплавлених цинкових монет, які є реплікою з союзного таляра 1855 року.
І ось тут на сцену виходить пані Інтрига. Якщо не буде зібрано достатньої кількості монет, відлиток буде недовершеним. Може вийти карикатура, яка буде не чим іншим як карикатурним пам’ятником нашій пам’яті. Тому у цій справі важливо, щоб кожен з нас поставився відповідально до цієї ініціативи так само, як ми ставимося відповідально до власної ідентичності і власної історії.
«Кожен, кому чимось цінна пам'ять про цю людину, нехай особисто долучиться до проекту, віддавши свого «таляра» на відливку погруддя. Кількість зібраного металу, тобто «талярів» і буде свідченням доброї волі та живої пам’яті. Пам’ятник має бути споруджений спільними зусиллями – viribus unitis, та власним коштом кожного – meo sumptu» - закликає Олесь Дзиндра. І я пропоную підтримати його ініціативу.
Репліку «таляра» можна отримати в обмін на благодійний внесок у 100 грн. на спорудження пам’ятника Музеї Ідей особисто чи за посередництвом Інтернету. Там же її можна віддати як свою лепту у спорудження пам’ятника. Для власної ж колекції можна буде отримати мідну, срібну, посріблену або позолочену копію монети.
Подробиці й контакти - http://idem.org.ua/fy/index.html
Володимир Павлів
