Віктор Вінтоняк відкриває Івано-Франківський Фестиваль ковальського мистецтва
Пане Вікторе, це вже 12 фестиваль ковальського мистецтва в Івано-Франківську. Як за ці роки змінилося обличчя фестивалю? Що нового?
- За весь час, який проводиться фестиваль, усе змінюється. Ми декілька років тому прийняли рішення приділяти більше уваги молодим і обдарованим ковалям, підтримувати студентів у їньому прагненні ковальства. Це нам вдається і з року в рік ці роботи стають все кращими і кращими з художньої точки зору.
Журі, яке оцінює роботи, свідчить про те, що молоді креативні хлопці з навчальних закладів Косова, Івано-Франіквська прагнуть вдосконалвати свою майстерність, стараються, і, головне, що у них виходить виконувати роботи на вискому рівні. Настане момент, коли вони підхоплять традиції відомих нині майстрів. Цей фестиваль дає можливість їм спілкуватися із відомими світовими ковалями, які до нас приїжджають, бачити їхню техніку, обмінятися досвідом. Це головне.
І незмінним є той позитив, та енергія, яка присутня на цьому фестивалі, коли усі разом роблять роботу і передають ці спільні роботи - скульптури для міста. Вони стають окрасою нашого міста.
Багато розмов цього року було, що деякі ковалі боялися їхати на фестиваль через складну ситуацію в країні. Чи це дійсно так?
- Я б не хотів говорити про те скільки не приїхало. Так, дехто не приїхав. Але, навпаки, ми дещо навіть сумнівалися чи проводити цей фествиаль. Бо ситуація зараз не до святкувань. Але, під тиском наших друзів і партнерів, які нас запевняли, що приїдуть і підтримають, що хочуть бути на фестивалі, ми вирішили проводити.
Шкодуємо, що не приїхав наш партнер Андрій Долішній з Криму, який проводив майстер-класи для дітей. Дехто інший не приїхав. Видно, у них були свої причини. Ми радіємо тому, хто є. Сподіваємося, що усім мешканцям і гостям міста все сподобається.
«Свято ковалів» за ці роки стало візитівкою Івано-Франківська. Чи не думали над тим, щоб збільшити кількість таких фестивалів або ж змінити формат цього дійства?
- Формат ми не хочемо міняти. Щодо кількості фестивалів, то двічі на рік сили не вистачить, заскладно тим, хто приїжджає до нас. Ми навпаки думали робити його раз на два роки. А у перерві між фестивалями робити симпозіуми або конференції ковалів, фотовиставки. Просто доставити роботи сюди дуже складно - і фінансово, і фізично. Це метал.
Кожного року ми робимо такі конференції, де через відеоматеірали і фото світові ковалі розповідають про нові тенденції. Це також цікаво. Але все-рівно ми збережемо цей формат, що є. Знову ж таки повертаюся до того, що спільна робота усіх над чимось заряжає усіх шаленою енергетикою, об’єднує.
Цьогоріч такою спільною роботою буде композиція «Єднання». Хто її автор, ідейний натхненник, що вона, зрештою, символізує?
- Автор ідеї Анатолій Рудік – наш коваль із Надвірної. Ми хотіли зробити щось монументальне у пам’ять тих хлопців, що віддали своє життя під час Революції. Але розуміємо, що з цим не можна квапитись. Потрібно усе виважено зробити, бо пам’ятник має бути досконалим. Суть цього пам’ятника – хрест як символ вічної пам’яті. Кожен коваль буде кувати скобу по кількості загиблих на Майдані. Ми будемо пам’ятати цих людей. Встановимо цю композицію наступного року на майдані біля нашої облдержадміністрації.
А чи не думали створити якусь таку символічну композицію від прикарпатських ковалів для монументального комплексу в Києві на Майдані незалежності?
- Зараз у творчих людей – скульпторів, художників, ковалів триває дискусія про те, що із виготовленням таких пам’ятників не потрібно поспішати. Треба дійсно зробити їх дуже правильними. Зараз така ситуація дивна буває, що всі намагаються максимально швидко скористатися цією подією, щоб себе пропіарити. А, насправді, це дуже складна філософська річ.
Знаю, що розробляється ціла архітектурна композиція на Майдані. Вона буде декілька поверховою і завершуватиметься скульптурою. Я вже бачив ескізи і це все буде дуже цікаво. Думаю, що Україна, маючи таких творчих людей, виготовить і встановить достойний пам’ятний знак для того, щоб ми усі пам’ятали про тих людей, які загинули за нашу свободу.
Кожного року ковальський фестиваль збирає багато майстрів як українських, так і закордонних. Чи відчувається якась різниця у технологіях, майстерності виконання робіт?
- Насправді, технології ідуть споконвіку і вони мало чим відрізняються, що у нас, що у Європі. Головне – це креатив та ідея, а техніка виконання роботи з металу вона практично усюди однакова. Це магія металу і вогню. Все залежить від людини, яка вкладає свою душу, енергію і реалізовує своє вміння у металі.
Дуже дивним було для мене довідатися, коли ми були у США, що ця країна не має традиції ковальства. Під час міграції людей, туди ковалі не переїхали і не переїхали традиції з Європи. Тому американці дуже дивуються тому, що роблять наші ковалі.
У світі, та й у нас, існує дуже багато «машинної» ковальської роботи. Але ніколи машинна робота не передасть енергію, зроблену людськими руками. Це фантастична річ. З роботою майстра-коваля нічого не зрівняється.
Зараз у нас тут фестивалі, День міста. На сході України у цей час тривають протистояння. Як оцінюєте загалом ситуацію в країні?
- Як для патріота і громадянина України для мене це усе тривожно. Сподіваюся, що вистачить усім, хто нам пробує нав’язати відносити з Росією, розуму. Але ніхто не повинен забувати, що Україна – це нація воїнів, лицарів духу. Згадаймо козаків, Січових Стрільців, вояків УПА...
Ви вирішили балотуватися до Верховної Ради України. Для чого це вам, - успішному бізнесмену, меценату, людині, яка себе реалізувала?
- Так, я йду в політику. Маючи свій досвід, знання, енергію, якою надихнув мене Майдан, хочу реалізувати свої плани щодо покращення життя в Україні загалом та на Івано-Франківщині зокрема.
Є багато ідей, які можна поширити на цілу Україну. Іду в політику з тими речами, які робив особисто – фестивальний рух, книговидання. Розуміюся на фінансах, на проблемах щодо інвестиційної привабливості України, області, Івано-Франківська.. Саме на цьому будую свою програму і знаю чим займатимуся далі. Є і багато ідей щодо фестивального руху як такого. Адже Фестивалі – це те, що не лише об’єднує людей, але й приносить значні додаткові доходи до місцевого бюджету.
Чи можемо зараз говорити про те, що в Івано-Франківську вже достатньо культурно-мистецьких закладів, проводиться достатньо заходів, які роблять місту промоцію, творять його обличчя?
- Треба сказати, що в Івано-Франківську фестивальний рух занедбаний. Наприклад, не до порівняння із Львовом…
Вважаю, що не те що недостатньо, а критично недостатньо і закладів, і заходів. Думаю, що усі ми, в тому числі політики і чиновники, мали б створити для молодих і креативних людей, сприятливе середовище для реалізації їхніх задумів та ідей.
Прикладом є згадуваний Львів, у якому майже щодня щось відбувається. Будь-яка дія чи подія, яка відбувається у нас, має бути промоцією міста, приваблювати туристів. Є багато світових прикладів, коли у місті проводять багатотисячні музичні фестивалі, люди збираються на декілька днів і потім їдуть із враженнями і розповідають про місто. У нас такого дуже мало, а нам є що показувати. У нас багато талановитих людей. У нас є феномен Станіслава, як культурного осередку. Нам є, що розказати гостям. Думаю, що це важливо і це треба розвивати.
Читайте також:
На ковальський фестиваль до Івано-Франківська приїхали росіяни, «щоб підтримати друзів- українців»
Віктор Вінтоняк: Не бачу конкурентів
Місто, в якому ми живемо, - теж наш дім
Івано-Франківськ та Арлінгтон (США) стали побратимами (фото)
Національна Бібліотека Білорусі отримала в дарунок книгу від Прикарпаття
Конфлікт. Дрібні "жуліки" і негідники у владі vs юні спортсмени здатні на Вчинок (відео, документи)
Веслувальники везуть на Прикарпаття дві "бронзи" з Канади
Тринадцять нагород завоювали прикарпатські веслувальники на чемпіонаті України