Туристів, які потрапляють в Українські Карпати, зазвичай тягне на його найвищі і найкрасивіші вершини. Популярний і тисячі разів пройдений маршрут – з турбази «Заросляк», що недалеко від Ворохти, на Говерлу. Найвища вершина України – традиційне місце подорожі всіх, від школярів до народних депутатів.
Якщо подолати досить складний підйом на Говерлу можуть практично всі бажаючі за 5-6 годин, то більш досвідчені туристи тільки таким коротким походом не вдовольняються. Вони досліджують весь Чорногірський хребет, на якому розташовані п’ять з шести двохтисячників. Крім Говерли, більше 2000 метрів над рівнем моря мають гори Петрос, Ребра, Бребенескул, Гутин-Томнатик та Піп-Іван. На вершині останнього розташована напівзруйнована обсерваторія, здалеку схожа на чарівний замок.
Чорногірський хребет туристи проходять в усіх напрямках, різними стежками і дорогами. Але навіть тут, в місцях, найбільш часто відвідуваних, є таємничі і загадкові куточки, про які знає далеко не кожен досвідчений турист. Одним з таких мальовничих і фантастично красивих місць є урочище Гаджина.
Місце, де народжуються карпатські легенди – загадкова Гаджина
Під такою незвичною і чудною назвою ховається чарівна долина між кількома стрімкими вершинами: зі сторони Чорногірського хребта над нею височіють схили гори Ребра, з іншого – вражають стрімкі скелі гори Шпиці, а зліва долину виділяє хребет Кедруватий погорілець.
Коли йдеш схилом Чорногірського хребта, здається, що дороги вниз просто нема – настільки стрімкими і неприступними здаються скелі. Особливо вражає перепад висот зі сторони гори Шпиці. Гострі скелі її виступів немов падають у безодню, і навіть дивитись униз моторошно. Тим не менш, саме цією дорогою спускаються в долину Гаджина досвідчені альпіністи.
Стежка в долину веде просто з верхівки гори Ребра. Тим, хто не знає дороги, або боїться різкого перепаду висоти, сюди спускатись не варто. Хоча подолати її може кожен, без допомоги спеціального спорядження. Головне – добре знати шлях. Невеликий пагорб перед Ребрами ділить долину на два котли: великий і малий. Спустившись в малий котел, ви зможете помилуватись стрімкими схилами гори Шпиці, які будуть просто перед очима. А у великому котлі, який розташований між Ребрами та Кедруватим, є два чарівних невеликих гірських озера. Вода в них настільки ніжно-голуба, що їх ще називають «очима неба».
Полонина Гаджина – неповторне і майже містичне місце. Подолати дорогу сюди – справжнє випробування. Йти по виступах каміння, ледь помітними стежками серед жерепу приємно не всім. Але відчуття, яке охоплює туриста в цих місцях, не порівняти ні з чим.
В Гаджині сходяться три сильних гірських потоки, які зрештою зливаються в могутню ріку. Спускаються ці потоки крутими схилами гір, утворюючи найбільший в Карпатах водоспад. Його краса зачаровує – через веселий дзвінкий гул відчувається істинна внутрішня сила гір. Ця сила тут відчувається у всьому: у густих заростях жерепу, у порослих мохом смерекових лісах, у стрімких скелях високих гір.
Саме тут, в урочищі Гаджина, віриться в усі легенди Карпат. Здається, що з глибин лісу кличуть солодкі голоси мавок, а ввечері до вогнища приходить дух лісу Чугайстер, який заводить навколо ватри свій небезпечний танець. Тіні забутих предків оживають у лісах Гаджини, а її неймовірно чисте повітря п’янить і збиває з ніг.
Як потрапити в урочище Гаджина
Стартова точка маршруту – село Бистрець. Доїхати сюди – уже непроста справа. На дорозі «Верховина-Ворохта» потрібно повернути в селі Ільці в напрямку Красника. Ця дорога веде вздовж Чорного Черемоша, улюбленої ріки екстремалів-водників. Особливо багато людей тут на травневі свята: саме в цей час тут ріка найбільш повноводна і стрімка, і сплави на катамаранах стають улюбленим відпочинком для багатьох туристів. При бажанні можна поєднати похід в урочище Гаджина з таким сплавом.
Проїхавши близько 8-9 км вздовж Черемоша, потрібно повернути в село Бистрець. Тепер шлях буде йти повз однойменний потік. Транспорт тут ходить дуже рідко, тому, швидше за все, дорогу від Ільців доведеться долати пішки, або наймати уазик. Від повороту від Черемоша вже починається село, але тягнеться воно дуже довго. Майже 8 кілометрів потрібно йти по Бистрецю.
З центру села ведуть два промаркованих туристичних маршрути: жовтий та зелений. Жоден з них не веде у Гаджину, тому потрапити туди важко. Зелений маршрут веде на гору Шпиці, і далі на Ребру – через полонину Маришевську. Він теж мальовничий і цікавий, і його можна обрати для шляху нагору, а спуститись в Гаджину вже з Ребер.
Якщо ж знати стежку, то шлях на полонину з села Бистрець займе не більше 2-3 години. Орієнтуватись при цьому потрібно на гору Ребра та Шпиці – у котел між ними і потрібно потрапити.
Урочище Гаджина – непросте місце. Сюди варто йти тим, хто прагне відчути усю силу і красу Українських Карпат в їй чистому прояві, без тіні цивілізації, без суєти і шуму курортних міст, без десятків туристів і провідників. Краса цього місця вражає і зачаровує, і хочеться сюди приїжджати знову і знову.
