З безхатька у бізнесмени: мотиваційна історія успіху франківського підприємця

Зі шпальт газет, фотографій у фейсбуці та інстаграм-сторісів на нас дивляться успішні та усміхнені люди. Правда, мало хто знає, як ці люди стали такими -  що ж стоїть за впевненими плечима?

Проте, сьогодні ми не розповімо готовий рецепт, як стати багатим та успішним, але допоможемо зрозуміти, що любов, відданість тому, чим займаєшся і впевненість у собі — головне паливо, що рухатиме вперед вас та вашу справу.

Фіртка знайомить вас з історією франківського підприємця, який зумів побудувати компанію, де замовлення розходяться по цілому світу. Олег Зелез дав відсіч алкоголю, складним економічним умовам, скептицизму та зневірі оточуючих. 

Доброго дня пане Олеже, розкажіть трішки про себе – звідки ви, скільки вам років?

Привіт. Можна просто Олег. Я з Івано-Франківська. Народився правда в місті Ходорів. Зараз мені 38 років. В житті було багато різного.

У 2004 чи 2005 році мене вигнали вже з третього інституту. Спроби починати власний бізнес не були вдалими. Вдома одні сварки, та й я через свою дурість пішов з дому… на 6 років. Спочатку тинявся по знайомих і пиячив. Тижні два, три. Далі друзям, напевно, набридло, що я в них спав.

Я знав, як мінімум три підвали в Івано-Франківську, де можна було провести холодну зимову ніч. Щоб не перетворюватися на бомжа, раз в тиждень приходив в готель «Дністер» прийняти душ. Тобто, я був бомжем, але з охайним зовнішнім виглядом.

Там же в готелі і познайомився зі своєю майбутньою, а тепер вже колишньою дружиною. І ми почали жити разом. Ось так трохи про моє життя.

Зараз ви власник успішної фірми, яка будує дерев’яні будинки на замовлення. То з чого починався ваш бізнес?

Дуже дякую за комплімент. Починалось все в далекому 2004 або 2005.  Тиняючись по озері, я зустрів знайомого, в якого рік назад я був начальником цеху. Ми розговорились, почали згадувати про роботу. Він розказував, що працює на фірмі, яка будує будинки. І якщо мені потрібна робота, запропонував прийти на фірму, можливо щось і буде.

На другий день я прийшов. То був величезний цех, багато людей. На запитання, що я вмію робити, я сказав, що скажете то і буду робити. До того я у своєму житті декілька разів тримав дриль в руках. Мені сказали - будеш розвантажувати, завантажувати машини з лісом, сушку, допомагати переносити брус в цеху. І так я почав працювати. Ставка тоді була 12$ в тиждень плюс від виробітку. 

Десь через два тижні у Буковель потрібно було відправити стіл і дві лавки в альтанку. То була п’ятниця, вечір. Майстрів вже не було. Власник фірми підійшов до мене і спитав чи зможу таке зробити. Я відповів «так», хоча навіть не уявляв як це. Попросив його, щоб він показав, що і як має бути, показав фото готового виробу і пішов. Я залишився в цеху збирати стіл і дві лавки.

Чесно, не пам'ятаю як, але на ранок стіл і дві лавки були готові. І мені почали доручати інші роботи крім розвантажувально/завантажувальних. В той час, як інші просто сиділи, чекали машину, чи хилили чарку через обід, я ходив по цеху дивився, як працюють станки, вчився читати креслення.

І так я став помічником майстра. Десь за рік я вже був, таким собі впевненим майстром, який може працювати абсолютно на всіх станках. І ще через деякий час я став начальником цеху. На той час минуло вже три роки, з того моменту як я прийшов на фірму. Дерев'яну шопку, яку кожного року ставлять в центрі міста на новий рік, робив я в цеху.

Але весь час, ще від народження я мріяв про бізнес, хотів бути бізнесменом. Впродовж трьох років роботи я познайомився зі всіма замовниками, постачальниками матеріалів, вивчив весь технологічний процес. На вечір, коли вже нікого не було, я брав додаткові замовлення.

Я розумів, що за дві доби, за суботу, неділю можна спокійно заробити місячну зарплату. Тоді в місяць, пам'ятаю, платили 1200-1500 грн при курсі Долара 5, і мінімальній зарплаті 250 грн.

Це було так круто, домовлятись з замовником, шукати матеріал, робити замовлення і отримувати гроші. Дуже великі гроші на той час. Я весь час всім з ким працював говорив, що давайте робити щось своє, давайте відкриємо пилораму і т.п.... але з мене сміялись.

Казали попустись. Так тривало деякий час. І в 2007 році, зимою, коли на фірмі не було чим платити зарплату, до речі, за ту шопку в центрі міста мені так і не заплатили, я пішов. По сусідству була інша фірма, куди мене кликали якщо потрібно було щось перенести, завантажити сушку, чи ще якусь таку роботу зробити.

З власником фірми були гарні стосунки.  Але переманювати працівників вони не могли, бо була усна домовленість. І коли він дізнався, що я пішов з фірми, запропонував виконати замовлення. Але не як найманий працівник, а як партнер. Він дає замовлення і матеріал, я виконую роботу по своїх цінах і на своїх умовах.

Як робити ту роботу я не мав жодного поняття, я вмів працювати в цеху, але на виїзді я ніколи не був. І я запропонував людині, яка займалась на фірмі монтажем будинків, зі мною зробити те замовлення. І ми його зробили. Обшили будинок фальшбрусом, змонтували веранду, балкон, відреставрували шифер.

Тоді за п’ять  тижнів, на двох ми заробили 2000$. Це було дуже круто. Не встигли завершити той об'єкт, як нам запропонували іншу роботу в Києві - завершити дерев'яний будинок під ключ. І ми його завершили. Тоді ми заробили по 1500$ за 4 тижні. Це були нереальні суми у порівнянні з зарплатою в 300$. Я тоді купив свій перший комп'ютер, б/у, другий пентіум за 100$.

Будучи в Києві,  нам дзвонили, що вже є третє замовлення і, приїхавши в суботу, вже у понеділок ми були на іншому об'єкті. І це все було через знайомих. І тут 2008 рік. Криза. Долар пішов вверх. А я завжди з кожним замовником домовлявся тільки у доларах. Ми завершили об'єкт. Заробили грошей. Четвертий об'єкт був не таким веселий -  знайомий «забув» нам заплатити.

Я зрозумів тоді, що потрібно легалізуватись і рухатись далі. Документів в мене не було і моя колишня дружина взяла кредит 1000 грн. Не пам’ятаю курс, десь 120-200$. За ті гроші ми відкрили ФОП, зробили печатку, я купив пачку паперу для принтера, папку, щоб було з чим ходити до замовника і на решту грошей проплатили рекламу в Афіші Прикарпаття та Анонс Контракті.

А ще, я вночі розклеював оголошення на стовпах: монтаж вагонки, підлоги, робимо альтанки, фарбування шиферу… Вночі, бо вдень було соромно. Бізнес в кризу - сміялись всі, хто тільки хотів. Який бізнес, як в людей немає грошей.

Як тільки приходив на фірму, де колись працював, чув насмішливе «О, бізнесмен прийшов!». Власник фірми сміючись питав, як там бізнес. Але це вже не був роботодавець, тоді я для нього став конкурентом.

Ви говорите про кризу у 2008 році, як Вам вдалося залишитися «на плаву»?

Для когось криза - це проблема, дуже багато бізнесів закриваються в кризи. Але ж криза - це і є можливості. В кризу меншає конкуренція. Закриваються ті, хто випадково потрапили в бізнес, створили ажіотаж, але не витримали, і ті, хто залишились, отримали можливості, в кризу скуповуються бізнеси, нерухомість і т.п..

Але так я думаю зараз, тоді це все було само собою. Зараз я впевнений, що криза - це квантовий стрибок для бізнесу. Я починав у 2008 році, тоді, коли більшість закінчували, коли долар пішов вверх і та більшість, щоб якось триматись, почала зменшувати ще й ціни, тобто вони і так не дуже заробляли, а тут ще менше почали, до тепер не розумію, чому.

А ми просто прив'язались до долара: всі кошториси, всі ціни були в доларах і ми, тільки стартувавши, почали заробляти на 50% більше, ніж планували.

І по трішки, не багато, але йшли замовлення. Як працюють тоді і зараз майстри, чи бригади: прийшли, подивитись об'єкт, сказали скільки коштує робота за м², а скільки вийде - ніхто не знає, рахували якусь приблизну суму.

Як поступали ми. Спочатку робили заміри всього об'єкту, далі складали перелік робіт, об'єм і загальну суму, це все було прикріплено до договору, де вказувалися терміни, сума, а найголовніше - ми давали замовнику кошторис по матеріалах, детальний кошторис на весь об'єкт, все це гарно роздруковане в папці.

12 років тому ми робили те, що зараз відсотків 99 не роблять. І в нас знову пішла робота. Люди почали дзвонити з оголошень. А хлопці, з якими я працював говорили, навіщо ти береш нові замовлення, в нас і так замовлень на пів року вперед, навіщо ти даєш ту рекламу і т.п.

Одного дня, я приїхав з Яремче у Франківськ на зустріч з замовником, то була п’ятниця. Офісу звичайно в мене не було, але був в мого знайомого. Я його попросив, чи можна в його офісі провести зустріч, він дозволив. Це були перші переговори в офісі.

Після зустрічі він сказав, якщо хочеш, можемо цей офіс на двох орендувати, він для мене одного завеликий. То був офіс на 28 м² з великим кутовим диваном. За вихідні я перевіз свій старий комп'ютер, ноутбук, а в понеділок замість себе відправив родича, щоб завершити об'єкт.

З понеділка, я йшов вже у свій офіс, а в оголошеннях писав не просто телефон, а ще і адресу. Це вже була інша робота, інше оточення. Я знайомився з новими фірмами, дивився, як знайомий проводить зустрічі в офісі. Тоді я вже відчував себе бізнесменом. Замовники дзвонили частіше, я почав через ті ж газети шукати інших майстрів, і вести паралельно два, три об'єкта.

І ще одне, гроші, які ми заробляли. Хлопці свої гроші витрачали на життя, відпочинок, ремонти, і т.п. Я крім того, що мав платити податки, оплачував рекламу, оголошення, офіс, поїздки на виставки, купив собі вже ноутбук, б/у правда, за 500 дол. (він в мене і досі є) собі залишав не більше 30% (до речі, і зараз так поступаю).

Які за цей час виникали проблеми?

В 2011 році переїхав в новий офіс, в самому центрі міста. Паралельно крім будівництва в мене ще був глянцевий журнал по туризму Weekend. З 2011 по 2012 я паралельно будував п’ять об'єктів. І тут..... І тут мені все це зірвало дах.

Я отримав доступ до фінансів, якими не вмів керувати, відпустив від себе людей, яких не можна відпускати, довірився тим, кому не можна довіряти, не зламав голову тим, кому потрібно було зламати. 

В мене тоді працювало вісім осіб в офісі, п’ять бригад, постачальники і жодних навичок керувати людьми, організовувати процес, жодного вміння розпоряджатися великими грошима, і наївна довіра, безвідповідальність дуже швидко все поставили на свої місця.

Постачальники «забули» і привезли не той матеріал, один із замовників «забув» розрахуватися, люди в офісі отримували зарплату за те, що п'ють каву, не всі правда - дизайнер, редактор і журналіст були просто молодці, я про менеджерів з реклами, яких я поставив на ставку.... одним словом, все це перетворились на мінус 75 000$, судові справи,  два незавершені об'єкти, і постійний пресинг, і знищена репутація. 

Результат: горілка, депресія, повний бардак в голові. І так тривало десь рік.

І у що це все перетворилося?

Далі були спроби з ще одним знайомим робити кафе, досить успішно, але там я теж «списався». І тут випадково зустрічаю знайомого, який розказує про МММ. Навіть не МММ, вони тоді вже рухнути, то було щось похідне, довго мене вводив в курс справи, переконував, показував, але я не встиг, коли я був готовий, сайт вже не працював.

Але суть не в тому. Я познайомився з інтернетом і з МЛМ бізнесом. Це щось було зовсім нове. Я почав вивчати систему, структуру, маркетинг, дивився на ютубі презентації, знайомився з лідерами компаній, почав себе пробувати в різних компаніях.

Вивчав, що таке розсилки, роботи, з дому я не виходив десь два роки. Ну так, в магазин. Я повністю занурився в МЛМ. Тай про біткойн я знав ще тоді, коли він коштував 300 дол. Я знав більшість ТОП лідерів різних компаній, з деякими я до тепер підтримую стосунки.

Я змінив дуже багато компаній, в останній компанії у 2015 році, за рік часу я побудував структуру в 1300 чоловік не виходячи з дому, з яких 300 - це бути мої люди. Було класно, і не звично. Гроші ти отримував на рахунок за роботу людей, яких я навіть не знаю.

Мій ранок починався з того, що я перевіряв смски, скільки прийшло грошей, і скільки нових людей, а в вечері були вебінари та розсилки. Але я не відчував, що це моє, що це бізнес, це просто класний спосіб заробляти гроші, от і все.

А потім почались проблеми з сайтом компанії, а люди в МЛМ, не дуже постійні, сьогодні вони є, завтра немає, якщо їх не тримати..... І все почало йти на спад. 

А де ж був той переломний момент, коли ви стали власником успішної компанії?

Я дуже лінива людина. Мені реально просто лінь стало ходити на роботу. На роботу, де я не бачив перспектив. Роботу, яка мене обмежувала в свободі. Тому напевно лінь, мрії, амбіційність, свободолюбивість і цілі заставити мене звернути на цю стежка.

За ці 2,5 роки було стільки величезних проблем, що аж страшно, ну і помилок звісно. Просто моє ставлення до них змінилось. Я точно знаю, що не існує поняття проблем. Є певні життєві обставини, пройшовши через які, ми стаємо сильнішими, мудрішими, щасливішими, багатшими.

Я точно знаю, що чергова проблема - це можливість, це сходинка вверх. Я вже навіть не називаю це «проблемою». Просто поставлена задача з конкретним дедлайном. А помилка - це навчання, це досвід. Це інвестиції в знання.

У 2016 році, я згадав, що вмію будувати дерев'яні будинки, але тепер я ще знаю інтернет, особистий бренд, маркетинг, смм, налаштування реклами, вмію робити сайти і лендінги, знаю, що таке заклик до дії і унікальна пропозиція. А що, якщо це все поєднати?

І я почав готуватись до старту. Сторінка у фб, група у фб, інстаграм, гугл бізнес, ютуб, відео, статті, пропозиції, всі спеціалізовані майданчики і у травні 2017 року я реєструю ФОПа, і вже через тиждень беру перше замовлення, яке і сам виконую, за місяць часу, сидячи в цеху до 5 ранку.

Дальше був мій перший сайт, знову замовлення, пошук людей, постачальників, максимальна присутність в інтернеті, реклама, розвиток особистого бренду, другий сайт і пішло поїхало. Зараз якщо в інтернеті написати Zelez Group, то ви побачите, що ми всюди.

Тому можна вважати, що Zelez Group всього 2,5 роки, і на даному етапі ми будуємо по всій Україні, і готуємо пропозиції в Європу та Америку. Навколо замовлення об'єднано до 50 людей. А для себе я зрозумів одне, що головне не почати бізнес, а створити систему. 

Ви вже розповіли, як все починалося. Тепер трішки про саме будівництво. Які етапи є у роботі, які використовуються матеріали?

Теж дуже гарне запитання. Будівництво дерев'яного будинку починається з мрії. З мрії про свій будинок з дерева. Мрії, яку дизайнер втілює в реальність і створює візуалізацію проєкту.

Після того, як були враховані всі побажання, і вже готова візуалізація, архітектор розробляє технічне та монтажне креслення. На основі цього складається детальний кошторис.

Коли погоджені проєкт і кошторис, підписується договір. І ми приступаємо готувати будинок в цеху до монтажу. 80% робіт проходить саме в цеху: заготівля пиломатеріалів, висушування пиломатеріалів, склеювання бруса, фрезерування бруса, торцювання бруса та засідання замків, пакування та виїзд.

На об'єкт привозять готовий комплект, який складається як конструктор. Процес монтажу також складається зі своїх етапів. Саме завдяки сучасному обладнанню, об’єднанню професіоналів в одну систему, використання найякісніших матеріалів ми будуємо дерев'яний будинок під ключ за 90 днів, з моменту підписання договору. Це VIP-клас.

Щодо матеріалів і видів будівництва, їх є дуже і дуже багато. Ми будуємо дерев'яні будинки виключно з клеєного бруса, найкращого бруса в Україні. З об’ємами до 300 м³ в місяць. На сьогоднішній день це найякісніший вид будівництва, якщо говорити про дерев'яні будинки. Це будівництво класу Люкс. ТОП серед дерев'яних будинків.

Чи багато в Україні схожих компаній? Що на рахунок конкурентності?

Дуже дякую. Дуже гарне запитання. Якщо брати в загальному будівництво дерев'яних будинків, то напевно, що багато, можливо навіть дуже багато. Якщо брати суто клеєний брус, то їх менше, але теж є. Чи є в мене конкуренти? Ні.

Якщо брати до уваги фірми, які займаються просто дерев'яними будинками, то вони не можуть бути конкурентами, адже це зовсім інший вид будівництва, інша цільова аудиторія, діапазон цін інший.

Якщо брати фірми, які займаються будівництвом дерев'яних будинків з клеєного бруса, то ми поки що занадто малі, щоб з ними конкурувати. Вони для нас не конкуренти, а скоріш всього приклад, чи той маяк, до якого рівня потрібно рости і розвиватись. Але таких фірм не багато. Особисто я знаю не більше п’яти, на яких варто рівнятись.

Буквально тиждень назад нас "замовили". Якщо зараз в гуглі написати - будівництво дерев'яних будинків, то по всій Україні ми будемо на першому місці за рахунок реклами. Скоріш за все, хтось сприйняв нас за конкурентів і вирішив різними чорними методами «злити».

Як працює реклама в гугл: по вашим ключовими словами, гугл вас рекомендує, якщо буде перехід на ваш сайт ви платите 5-10 грн. В день ви виставляєте бюджет 500-1000 грн. Тобто якщо бюджет ви використали, сьогодні вас показувати не будуть.

І є сервіси, в яких можна «заразити» кліпи. Тобто люди за 1 грн переходять по посиланнях з різних айпі. Тобто за 100 грн можна збити денний бюджет. І хтось замовив нас щоб прибрати з першого місця.

І гугл має це відслідковувати і блокувати, але мало того, що він не заблокував, а ще й зробив перерозхід у два рази більший. Добре, що я в цьому розуміюсь, мінімум два рази в день моніторю, плюс компанія, яка обслуговує теж моніторить. Я це вчасно побачив, відключив рекламу, написали в гугл, змінили налаштування так щоб більше це не повторились. І все.

Яку частину України охоплюєте у будівництві? Чи працюєте тільки на Прикарпатті?

Так, ми з Франківська, виробництво в області, але жодного будинку на Прикарпатті ми не збудували. Малі архітектурні форми, альтанки, невеличкі сауни так, а от будинку - жодного. Закарпаття, Львів, Волинь, Київ, Харків, чомусь всі наші замовлення з тих країв. Не знаю чому, але в нас більше люблять цеглу.

Зараз готуємо проєкти в Америку, Польщу, Францію. Це люди, які захотіли стати нашими представниками, і будують для себе, але як шоу-руми. 

У Вас є проєкт – побудувавши будинок, планується висаджувати дерева

Звідки Ви все знаєте? Так, є в мене такий задум. Адже нікому не секрет, що на будівництво дерев'яних будинків використовують дерево (посміхається). І виходить, що на будівництво екологічно чистих дерев'яних будинків, потрібно ту екологію зіпсувати, і саме будівництво не таке вже «екологічне».

І минулого року у мене виникла ідея - висаджувати в три рази більше дерев, ніж зрубали для будівництва будинку. Навіть самому Замовнику буде приємніше знати, що збудувавши будинок, він став причетний до озеленення планети. Це поки що ідея, для реалізації якої потрібна підтримка людей.

Треба виконати декілька пунктів: виділити ділянку, знайти постачальників саджанців, людей, які розуміються, як це правильно робити, волонтерів для посадки, ну і звичайно забезпечити охорону.

Але вірю, що з часом ця ідея стане проєктом, і ми будемо прикладом для інших. І якщо є хтось, хто зможе допомогти в реалізації цієї ідеї, я буду тільки радий.

Раніше ви розповідали про корисний мобільний додаток для підприємців. Що з ним зараз?

Так. Є таке. Дуже дякую за такі цікаві запитання. Майже півтора року паралельно я займаюсь розробкою додатку. Навіть не розробкою, розробляє його фірма, по моїх побажаннях. Це унікальний додаток для ділових людей.

Багато про нього говорити зараз немає змісту. Але вже готовий повністю дизайн, і зараз йде робота над програмною частиною. Це дуже великий, дуже корисний і дуже дорогий проєкт. І думаю до березня 2020 року він буде реалізований.

Які цілі ставите перед собою на наступні декілька років?

Насправді, кожного року я прописую 100 цілей у шести сферах життя. Але всі вони зв'язані навколо однієї цілі. Це мій додаток. А на найближчі п’ять років, стати номер один у світі, як додаток для бізнесу. 

Розмовляла Люся Грибик