Врятувати Карпати від вирубки: як Угода про Євроасоціацію змінить лісове господарство Прикарпаття

ОВД в дії

Обурення вирубкою лісів на Прикарпатті вже вихлюпується за межі соцмереж і виливається в акції прямої дії.

На початку року терпець урвався мешканцям села Тисменичани Надвірнянського району. Місцевий спецагролісгосп вирубував дубовий ліс без погодження з громадою. Ті дуби селяни колись садили самі, тому звернулися до правоохоронців, районної та обласної ради з вимогою перевірити законність рубки.

Невдовзі отримали відповідь з екоінспекції, що рубка головного користування у селі проводилася законно на основі лісорубних квитків. А погоджень з громадою не було начебто через те, що лісорубні квитки видані у 2017 році, коли ще не вступив у дію закон "Про оцінку впливу на довкілля". Цей закон був прийнятий минулого року на виконання зобов'язань Угоди про асоціацію з ЄС та набув чинності 18 грудня 2017 року.

Процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД) складається з кількох етапів. Якщо коротко, то суб’єкт господарювання повинен повідомити про планову діяльність, відтак мають відбутися громадські обговорення на тій території, де планується діяльність, і лише зважаючи на громадську думку, уповноважений територіальний чи центральний орган видає висновок ОВД. Всі документи – від повідомлення до висновків – публікуються в єдиному реєстрі ОВД.

У лісовій галузі ОВД потребують усі суцільні та поступові рубки головного користування, а також суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар. На територіях природно-заповідного фонду цю процедуру мають пройти усі суцільні санітарні рубки. За законом, ці види діяльності відносяться до першої категорії. Відповідно, оцінку впливу на довкілля має проводити Мінприроди.

До другої категорії, на види діяльності якої ОВД проводить обласне управління екології та природних ресурсів, належить діяльність з насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів, а на об’єктах природно-заповідного фонду – на площі понад 5 гектарів.

Зараз у реєстрі ОВД є лише два повідомлення, що стосуються лісогосподарських робіт на Прикарпатті. Одне з них подало ДП "Верховинський лісгосп" – про наміри рубок головного користування на дев’яти ділянках загальною площею майже 23 га. Зауважень від громадськості щодо планової діяльності не надійшло, але є зауваження обласного управління екології та природних ресурсів.

Також повідомлення про планову заготівлю деревини подало ДП "Вигодське лісове господарство", яке має намір зрубати ліс на 31 ділянці загальною площею 61,3 га. Після оприлюднення повідомлення із зауваженнями щодо планової діяльності "Вигодського лісгоспу" звернулися місцеві мешканці та Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина".

На жаль, мешканці Тисменичан таким правом скористатися не змогли.

Нові правила – старі схеми

Головні природоохоронні акти, Директиву про захист диких птахів (№ 2009/147/ЄС) (Пташина Директива) та Директиву про збереження природного середовища існування, дикої флори і фауни (№92/43/ЄС) (Оселищна Директива), передбачені Угодою про Євроасоціацію, Україна ще не імплементувала. Положення обох цих директив вимагають створити мережу природоохоронних територій NATURA 2000. Для українського законодавства це означає глибокі зміни у сфері довкілля, збереження та охорони флори, фауни.

Комплексний законопроект для імплементації цих директив вже розроблений Мінприроди, проте його ще немає в публічному доступі. У міністерстві кажуть, що законопроектом також передбачено механізми впровадження Бернської конвенції про охорону флори та фауни, учасником якої також є Україна. Поки що на виконання цієї конвенції, а також на виконання Орхуської конвенції про доступ громадськості до інформації та правосуддя 26 жовтня 2016 року Кабмін затвердив нові Санітарні правила в лісах України.

Тоді міністр екології Остап Семерак обіцяв навести лад у всіх лісах України. Запевнив, що нові правила жорстко регламентують санітарні рубки не лише у заповідниках, заказниках та нацпарках, а й навіть навколо місць гніздування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, хижих та інших птахів.

Ще до затвердження нову редакцію Санітарних правил розкритикували природоохоронці. Міжнародна організація "Всесвітній фонд природи" (WWF) закликала відмовитися від поняття "суцільні санітарні рубки", яке успадкували ще з радянських часів. Природоохоронці небезпідставно вважають, що "суцільні санітарні рубки" відкривають можливості для прикриття зловживань, тобто вирубування здорового лісу під виглядом хворих дерев та сухостою.

Місцеві екологи теж кажуть, що нові Санітарні правила в лісах України себе не виправдали.

"Нові Санітарні правила є гірші за попередні як для екології, так і для ведення лісогосподарської діяльності", – вважає начальник відділу розвитку природно-заповідного фонду та екологічної мережі, біологічних та земельних ресурсів обласного Управління екології та природних ресурсів Віталій Семчук.

Він пояснює, що за новими правилами при вибірковій санітарній рубці повноту насаджень деревостану (це показник щільності стояння стовбурів на одиниці площі, – КУРС) можна понижувати до 0,1. Коли ж повнота насаджень становитиме менше за 0,1, дозволяється проводити суцільну санітарну рубку.

"За старими правилами, повнота насаджень, менша за 0,3, вважалася неприпустимою. Це вже не ліс, а рідколісся. Такі насадження підлягали вирубці, після якої проводилося лісовідновлення. Зараз така норма відсутня. Тобто, можна знизити повноту до 0,1 і при цьому не проводити лісокультурні роботи. А смерека при такій повноті через рік впаде або всохне, фактично утворюється суцільний зруб, – зазначає Семчук. – Ця норма могла би бути застосована для заповідних територій. Для експлуатаційних лісів вона не є правильною. Бо якщо відбулася вирубка, вона має бути в найкоротші терміни заліснена".

Ще одна норма, яка суперечить здоровому глузду, на думку Віталія Семчука, це те, що у період розмноження диких тварин, з 1 квітня до 15 червня, забороняється проведення санітарних рубок лісу, а всі інші дозволені.

"Є рубки головного користування, є рубки догляду, які в цей же період можна проводити. Закон забороняє санітарні рубки, а всі інші рубки у цей час дозволено. У нас на інші види рубок по-іншому бензопила працює?" – іронізує Семчук.

За його словами, таку заборону доцільно було б увести на відтворювальних ділянках – територіях, визначених для охорони та відтворення мисливських тварин, де заборонити всі види рубок, а не лише санітарні.

"З цих причин я вважаю, що нові Санітарні правила гірші за попередні і далекі від наближення до європейського законодавства", – підсумовує еколог.

Суттєвих змін із запровадженням нових Санітарних правил в лісах України не помітили й лісівники.

"Нові санітарні правила діють два роки, і об’єми санітарних рубок за ці два роки зменшилися незначно. Санітарні рубки як складали половину з того, що в нас рубається, так і складають. Це і в державі в цілому, і в Карпатах зокрема", – каже перший заступник начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник.

Екологи та лісівники сподіваються, що законотворці врахують ці зауваження при підготовці законопроекту для імплементації Оселищної та Пташиної директив.

Досвід ЄС: збалансувати економіку й екологію

Ініціативи Євросоюзу щодо користування лісами в ідеалі мали б збалансувати економічну та екологічну вигоди. Перший заступник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник вивчав досвід ведення лісового господарства у приблизно 30 країнах світу. На його думку, проблемою нашого законодавства є те, що деякі норми збереглися з радянських часів, відтак наклалися обмеження, які вносили законотворці ще до підписання Угоди з ЄС.

Як приклад лісівник наводить ЗУ "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 2000 року, яким накладено заборону на рубки головного користування у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря. Цей закон також забороняє у високогірних лісах використання гусеничних тракторів та передбачає розширення мережі лісових доріг до 10 кілометрів на 1000 гектарів. Дороги мали бути споруджені до 2010 року.

"У нас законодавство на вигляд жорстке, але "компенсується" це тим, що його можна не завжди виконувати. Заборони існують по нинішній день, а дороги не будуються, лісова галузь не фінансується. І через ці заборони багато лісів всохло, бо до них не можна було добратися", – зазначає Роман Олійник.

У країнах Євросоюзу, розповідає Олійник, після проведення реформ вдається вести лісове господарство без шкоди для навколишнього середовища і при цьому враховувати інтереси бізнесу та місцевих громад.

У Туреччині при такій площі лісів, як в Україні, але з набагато гіршою якістю вдається наповнювати бюджет сумою, еквівалентною трьом мільярдам доларів.

"Ми з своїх лісів даємо дохід у бюджет півмільярда доларів. Тобто, якби в нас був дохід у три-чотири мільярди доларів, то вистачало б і на лісові дороги, і на інфраструктуру, і на ті технічні засоби, як це є в європейських країнах, які своє лісове господарство реформували", – пояснює лісівник.

Ще один приклад – досвід Латвії. Там ліс займає таку ж площу, як в Україні Волинська, Рівненська і Житомирська області. Але при однаковому об’ємі рубок литовська лісова компанія у 10 разів прибутковіша.

В Україні вже зо два десятки років говорять про польський досвід реформи. У Польщі, розповідає Олійник, державне лісове господарство "Lasy Państwowe" – прибуткова і дуже стабільна організація, яка дає величезні доходи в казну, забезпечує деревиною свої переробні підприємства. Там добре працює лісова охорона (стража).

"Польща починала з того, що позичила у світовому банку 104 млн доларів на реформу на 20 років, але за кілька років вирішила достроково віддати. І вони віддали кредит через 5-6 років, бо система працювала", – пояснює Олійник.

Проблемою в українському лісівництві, каже Олійник, є й те, що в нашому законодавстві поділ лісів на категорії та групи з виділенням захисних ділянок зберігся з радянських часів.

"У нас є річка, і 500 м від берега тотально виключається з користування, навіть якщо ця річка тече у кам’яному жолобі. Наприклад, у Фінляндії нема якихось берегозахисних лісів і вони рубають до урізу, бо знають, що геологія дозволяє це робити. У нас формально вилучать ці лісові площі з користування і ждуть, коли ліси почнуть всихати. На Заході інший підхід. Там визначають місця, де є оселища, де є рідкісні види тварин. Їх захищають в першу чергу. А там, де цього нема, нема чого обмежувати господарську діяльність. Баланс між цим дає можливість задовольняти потреби економіки в деревині", – пояснює Олійник.

Івано-Франківська область належить до найбільш лісистих регіонів України – площа земель лісового фонду постійного користування області складає 626 тис. га. З них експлуатаційні ліси займають всього 45%. Більша частина лісів області віднесена до лісів з особливими захисними функціями, де обмежено режим лісокористування. Лісові угіддя в Європі займають близько 30% території і щороку збільшуються.

Втім, офіційна статистика свідчить про те, що в Україні менше заготовляють деревини від приросту, аніж у європейських країнах.

"У нас часто говорять, що площа лісів зменшується, бо їх більше рубають, ніж садять. Це неправда. Офіційна статистика свідчить про те, що лісів насаджують більше, ніж рубають. Якої якості ці ліси – це вже інша справа. Справді, штучно насаджений ліс хіба через років 500-1000 буде схожий на справжню природну екосистему", – пояснює аналітик МБО "Екологія-Право-Людина" Катерина Норенко.

Експертка також спростовує міф про те, що в Україні більше рубають лісу, ніж за кордоном.

"В Україні рубають менше, ніж за кордоном. Навіть якщо брати ближчих сусідів, ту ж Польщу, де такі самі ліси і приблизно однакова площа державних лісів. В Україні з 7,6 млн га заготовлено 16 тисяч метрів кубічних деревини, у Польщі з 7,3 млн га – понад 37 тисяч метрів кубічних деревини, – пояснює Катерина Норенко. – В Україні заготовляють деревини навіть менш як 30% від приросту. В інших країнах є 60-70%, і навіть 80%. І це все розвинені країни. Це Швейцарія, Австрія, Німеччина. Як порівняти з цими країнами, у нас заготовляють набагато менше".

Мораторій спотикання

Найболючішим питанням України у відносинах з ЄС є мораторій на вивіз необробленої деревини. З 1 листопада 2015 року Верховна Рада законом №1362 ввела на 10 років заборону на експорт лісоматеріалів та пиломатеріалів в необробленому вигляді.

Законотворці аргументували мораторій на вивіз кругляку економічними та екологічними чинниками. Мовляв, з економічної точки зору ліс має стати сировиною для вітчизняних деревообробних підприємств, а з екологічної – мала зменшитися промислова вирубка лісу.

У листопаді 2016 року року Європейська комісія звернулася до українського уряду з вимогою скасувати мораторій, бо він не відповідає зобов’язанням в рамках СОТ та Угоди про асоціацію.

У торговельній частині угоди зазначено: "З метою сприяння сталому управлінню лісовими ресурсами Сторони зобов’язуються працювати разом для покращення правозастосування та управління в лісовій галузі та сприяти торгівлі легальною і сталою лісовою продукцією".

Згодом в офіційній заяві представництво ЄС в Україні навело декілька причин, чому мораторій не сприяв зменшенню вирубки лісу: "Нинішня заборона на експорт не досягає цілей попередження незаконної вирубки лісу. Вона лише служить потребам деяких зацікавлених груп у деревообробній промисловості, дозволяючи їм отримувати винятковий та необмежений доступ до лісових ресурсів, аби власноруч ними скористатися. Заборона на експорт не запобігає вирубці лісів".

Однак вимоги ЄС зняти мораторій на вивіз кругляку багато хто трактує як наміри вирубати і вивезти наш ліс.

"Мораторій на вивіз кругляку не рятує від вирубки. Мораторій – це більше економічне питання, ніж екологічне. Він спрямований переорієнтувати продаж лісу на внутрішні ринки, на розвиток внутрішньої деревообробної галузі", – пояснює Катерина Норенко.

За результатами досліджень, проведеними Інститутом політичних досліджень та економічних консультацій, мораторій не зупинив поставки необробленої деревини за кордон. При цьому він не захистив українські ліси від вирубок, які залишилися на рівні попередніх років.

"Досить суперечливим є можливий вплив мораторію на розвиток деревообробної та меблевої галузей. З одного боку, можна говорити про відсутність відчутних позитивних змін у меблевій галузі, а з другого – часу для таких змін було обмаль", – йдеться в дослідженні.

Наразі ЄС та Україна домовилися вирішити проблему чинного мораторію шляхом арбітражної процедури. Вже восени сторони мають затвердити експертні панелі, а рішення може бути прийняте вже до середини наступного року.

Марія ГАВРИЛЮК, КУРС