Володимир Ковалюк: Як тренер я максималіст

 

Результат пошуку зображень за запитом "володимир ковалюк тепловик"

 

Якщо аналізувати, то найважливішою спортивною подією 2016 року в області, мабуть, стало відродження футбольної команди майстрів в Івано-Франківську. Після довгих дискусій, пошуків і поневірянь у другій лізі почав грати «Тепловик». Про його становлення і про те, як пройшло перше коло чемпіонату, — наша розмова з головним тренером команди Володимиром Ковалюком.

 
— Пане Володимире, перш ніж розпочати розмову про «Тепловик», будь ласка, розкажіть трохи про себе. Як-не-як, у вас цікава футбольна біографія, і читачі, дещо взнавши, можливо, краще сприйматимуть те, що твориться сьогодні.
— Це довга історія. Мені довелося поміняти багато команд. Так склалося, що кар’єру футболіста розпочав ще за часів Радянського Союзу. Тоді вчився у Львівському спортінтернаті й нас, кількох здібних до футболу, запросили місцеві «Карпати». Після оглядин залишили в команді, яка виступала в буферній зоні, між першою і другою лігами чемпіонату СРСР. Таким чином, у 17 років розпочав футбольне життя на високому рівні. Невдовзі опинився в «Карпатах» з Кам’янки-Бузької. Згодом цю команду було перейменовано на «Скалу» і вона переїхала до Стрия.
У 1992-му, уже в незалежному чемпіонаті України, знову повернувся до львівських «Карпат». Перший чемпіонат у вищій лізі проходив у двох зонах, і «Карпати» в одній із них не дуже добре себе виявили, просто боролися за виживання. і в тих умовах вижили. Зі Львова повернувся у стрийську «Скалу». Якщо пригадуєте, цей клуб на одному з етапів Кубка України зіграв з київським «Динамо», і після нічиєї флагман радянського футболу лишень у другому протистоянні у додатковий час з рахунком 2:1 заледве здолав стриян. Згодом молоду амбіційну команду «розібрали» — хтось потрапив до львівських «Карпат», хтось в інші клуби вищої ліги, а мене запросили до івано-Франківська в «Прикарпаття». Перед тодішнім тренером ігорем Юрченком поставили завдання вийти  у вищу лігу. Перемігши у першій лізі, ми туди потрапили. Після сезону найвищого рівня мене запросили в дніпропетровський «Дніпро». Тут виходив на поле в першому колі, а на друге — передали в російський чемпіонат в команду «Уралан» Калмикії. Крім мене, колишній півзахисник київського «Динамо» Павло Яковенко запросив ще сімох футболістів з України. Завдання одне — вихід у вищу лігу чемпіонату Росії. Перший сезон виступили невдало (п’яте чи шосте місце), а наступного свого домоглися.
Між цими двома сезонами в «Уралані» надійшло запрошення з київського «Динамо», яке, повернувшись з-за кордону, очолив Валерій Лобановський. Порадившись з Яковенком, вирішив, що мені зарано грати в «Динамо», тому попросив киян, щоб дали ще рік на роздуми. Про це домовився з Григорієм Суркісом. і коли в 1997-му «Уралан» виграв першу лігу чемпіонату Росії, зателефонував Суркіс і запитав щодо моєї готовності. Я відразу погодився. і донині в пам’яті  1998 рік, коли під керівництвом Валерія Лобановського «Динамо» потрапило у півфінал Ліги чемпіонів, і вважаю, що тільки примхи фортуни завадили киянам завоювати найпрестижніший європейський кубок.
Мені дуже хотілося закріпитися в основному складі (кілька разів виходив на заміну), а більшість матчів грав за «Динамо-2». і щоб мати більшу ігрову практику, попросив Лобановського віддати мене кудись в оренду. Таким чином, півроку перебував в «Шахтарі». У першому колі донеччани йшли на першому місці, й лише в останній грі поразка від «Динамо» дозволила киянам очолити турнірну таблицю. Якраз тоді президент клубу Рінат Ахметов вирішив створити конкуренцію «динамівцям». І йому через кілька років це вдалося зробити.
Піврічна «шахтарська» оренда завершилася важкою травмою. У Києві зробили операцію, три місяці відновлювався, і від Анатолія Ревуцького надійшла пропозиція повернутися в «Прикарпаття», яке на той час виступало у вищій лізі. Розуміючи, що після травми і в «Шахтарі», і в «Динамо» грітиму лавку запасних, я швидко погодився. Провів один чи два сезони, а потім — виліт з вищої ліги. Погравши півроку в першій лізі, відбув до «Кубані», котра, маючи потужних спонсорів, ставила собі за мету потрапити до російської вищої ліги. У Краснодарі перебував тільки три місяці, бо не зійшовся характером з тренером Долматовим. Отож — назад до івано-Франківська, а звідти — в «Кривбас». Відпрацювавши контракт у Кривому Розі, перейшов у бориспільський «Борисфен», який, здобувши путівку у вищу лігу, шукав досвідчених футболістів. Виходив тут на поле два сезони, однак настала фінансова скрута, грошей не платили, і хлопці почали розбігатися хто куди.
І раптом мені зателефонував головний тренер вищолігової «Волині» Віталій Кварцяний з відповідною пропозицією. Зрештою, у Луцьку я провів найдовшу футбольну кар’єру; п’ять років грав за «Волинь». і коли сповнилося 39, нарешті усвідомив, що треба завершувати мандри. Повернувшись до «Прикарпаття», заодно вирішив вчитися на професійного тренера. Незабаром з першої ліги команда опустилася до другої без фінансування і надій. У другій лізі я допомагав Петрові Кушлику в ролі граючого тренера, а організаційна лихоманка завершилася тим, що в 2012 році «Прикарпаття» просто зняли з чемпіонату, не давши йому ліцензії на наступний сезон. і на цьому моя професійна футбольна кар’єра закінчилася.

— Пане Володимире, звідки ви родом і яка у вас освіта?
— Родом з Косова. Львівський спортінтернат закінчив із золотою медаллю. У Львові закінчив й інститут фізичного виховання, а у Києві — тренерську школу, що дає ліцензійне право тренувати професійні футбольні команди. Грав у півзахисті.


— Пройшло перше коло чемпіонату України серед команд другої ліги, в якому виступає івано-франківський «Тепловик». Протягом цього часу дії команди на полі, її результати немало залежали від вас як головного тренера. Чому саме ви очолили колектив, і як проходило його формування?
— Ми чотири роки чекали на відродження в області професійної команди. Отримавши тренерську ліцензію, мріяв стати тренером саме в івано-Франківську. Як би команда не називалася — «Тепловик», «Карпати» чи ще якось. Я підходив до керівників міста і твердив, що нам потрібна друга ліга, щоб діти бачили якесь своє майбутнє, мали де грати на високому рівні. Скажімо, школа закінчується і футболіст пропадає. Жодних перспектив. Талановитих дітей забирали «Карпати», «Динамо» і т. д. Минулої зими не знайшли спільної мови, бо в місті помінялася влада. А щоб утримувати професійний футбол, потрібні великі кошти. Я коли озвучив відповідні цифри — виник переляк у нашого керівництва. Згодом мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, керівники обласної ради й ОДА погодилися з моїми аргументами і дійшли нарешті висновку, що футбол в обласному центрі все-таки потрібен. Улітку нинішнього року мені запропонували очолити команду. Я до цього тренував «Ніку—Івано-Франківськ» — команду з місцевих молодих перспективних гравців 1995-1996 років народження. І ось я — головний тренер.
Коли організаційні питання було вирішено, залишилося всього 20 днів до старту другої ліги. Бракувало часу і на ефективне формування команди, і на її підготовку до ігор, не було ще й фінансування. Поспіхом зібрали тих хлопців, хто хотів грати у професійний футбол. А це всі представники з чемпіонату області. Причому добре розуміли, що футболісти щодня не тренувалися: хто — двічі на тиждень, хто — раз. і грали у вихідні. За таких умов формування команда була фізично не готова, розбалансована. Спробуйте за 20 днів все підтягнути і вивести гравців на відповідний рівень?! Дуже переживав. Можна було відразу потрапити в «яму». А тут ще зі старту — три матчі на виїзді. Якби відразу зазнали трьох поразок, то тепер були би в таблиці там, де Хмельницький і Запоріжжя. Старт вдався. Чотири очки у трьох іграх на виїзді.


— Крім посади головного тренера, ви ще є і директором центрального стадіону «Рух». Пане Володимире, таке поєднання посад допомагає тренерській роботі чи навпаки?
— Поєднання не заважає, а навпаки, допомагає. Я майже весь час проводжу на стадіоні. Як головний тренер і директор стадіону ще виконую обов’язки і адміністратора, і начальника команди. Підготовка поля, підготовка тренувань. У мене все під руками. Прийшов на роботу і сказав: нам треба води нагріти, поле підстригтиѕ і ми нікуди не ходимо і нікого не просимо. А така команда, як, наприклад, білоцерківський «Арсенал», стадіон орендує. Водночас не можуть знайти спільної мови з директором стадіону. Весь час ходять і просять. То дають стадіон, то не дають, то можна тренуватися, то не можна. Коли я ще був футболістом, таке саме було і на «Русі» — не дозволяли тренуватися. А тепер я вже вибираю. Гарна погода, загріло сонечко — тренуймося! Адже полю нічого не зашкодить.
У всьому цьому є великі плюси. Стадіон — немов база команди. Збираємося у конференц-залі, де проводимо аналіз ігор, збори. Є більярд у роздягальні. Багато вільного часу футболісти проводять саме на території стадіону, який, до певної міри, замінює їм домашню обстановку. Деякі скептики кажуть, що дві посади — це зле. Наразі я стверджую протилежне. У нас усе пов’язане.


— Хоч ви і задоволені стартом, та перше коло «Тепловика», на мою думку, проходило стрибкоподібно, тобто нестабільно, — перемоги, нічиї, поразки. Ваша версія такої картини подій?  
— Ми всі хотіли бачити команду і всі хотіли бачити хороший результат. Як тренер я максималіст. Але при цьому усвідомлював, за яких обставин і яких футболістів ми набрали. Не передбачав, що буде так багато травм. Гравці з чемпіонату області не витримали великих навантажень — кожен день тренування, поїздки туди й назад на матчі за тисячі кілометрів. Крім травм, пішли картки порушень. Тому кілька ігор «провалили», в яких мали б обігрувати своїх суперників. Все відгукнулося. Хоча я був готовий до цього, а в міжколовий період матимемо час згаяне виправити.

— Кого ви могли б відзначити в команді, а від кого чекали більшого?
— Ігор Худоб’як — один із лідерів другої ліги, другий її бомбардир за результативністю. Проте вважаю, що себе він реалізував лишень наполовину: забив 12 м’ячів, а міг — ще стільки ж. Досвідчений футболіст високого рівня, але розчаровує реалізація. Можна відзначити і досвідченого капітана Володимира Боришкевича — одного з найкращих організаторів голів ліги. Зіграв стабільно Ярослав Приймак, котрий шість разів потрапляв у збірну туру другої ліги. Відкриття сезону — це Артур Комар. Непогано себе зарекомендував і воротар Остап Вульчин. Є ще й інші футболісти, про яких можна говорити позитивно, однак над майстерністю їм треба ще багато працювати. А від кого чекав більшого? Зважаючи на обставини формування клубу, я б не хотів називати прізвищ.


— Щоб далі грав «Тепловик», потрібні гроші. Ви мали би знати, чи обласна і міська ради виділили на утримання команди, як планувалося, по мільйону гривень. Наших читачів цікавить, яка місячна зарплатня у футболістів. Є інформація, що вони хочуть підвищення, бо, мовляв, в деяких клубах чемпіонату області більше заробляють. Що можете з цього приводу сказати?
— І область, і місто свої зобов’язання виконують. Звісно, на бюджетних коштах далеко не заїдеш. Так ось, щоб команда мала добре майбутнє, їй потрібні спонсори. Що стосується матеріального життя футболістів, то їхні зарплати невеликі: отримують від 3 до 6 тис. гривень. Власне, ми взяли такий напрям, щоб тут не гроші заробляли, а любили і хотіли грати у футбол. Сьогодні — 3-4 тисячі, а завтра завдяки старанням,  приміром, у першій лізі — 10-15 тисяч. Варто любити футбол, а не себе у футболі. Таке і в моїй кар’єрі було, не відразу були великі гроші. Насамперед хотів грати у футбол, чогось домогтися і потрапити у вищу лігу — київське «Динамо».
Є, звичайно, проблеми з деякими командами чемпіонату області, де гравці отримують більше, зокрема, ще раз так — у підгірському «Оскарі», котрий виступає в аматорському чемпіонаті України. Я, звичайно, прагну мати в команді найсильніших футболістів, але важко з ними домовлятися про умови. Зрозуміло, в людей — сім’ї, їх треба годувати, але поки що нині ми не спроможні платити більше. Якщо прийдуть спонсори, захочуть, щоб ми платили більше, — будь ласка. Гроші — грошима, а футбол має бути в серці. Я  завжди кажу: коли в серці б’ється м’ячик, гравець не звертатиме уваги на одну чи дві тисячі гривень. Він захоче грати у футбол. Щоправда, тепер, на жаль, дуже мало футболістів-патріотів не лише на Прикарпатті, а й у всій Україні. Звикли підписувати контракти: чим вони більші, то думають, що грають краще. Спочатку гроші, а потім — грати у футбол. Та це нам не по дорозі.

— 3-6 тис. гривень зарплатні, а преміальні за перемогу?
— 1 тисяча — вдома і 2 тисячі — на виїзді...

— 11-те турнірне місце, хоч і для новачка, є не дуже добрим результатом. Тим паче, що може статися так, що в другій лізі, за підсумками сезону, дві останні команди «вилетять» і їх можуть позбавити професіонального статусу. Яким чином будете підсилювати «Тепловик» у зимовий період?
— Скажу одне: за грою 11-те місце — це не місце «Тепловика». Ніде ми не зазнали жодної поразки стовідсотково. Один матч принаймні «провалили» у Херсоні з командою «Кристал». За нашими умовами, за підбором гравців «Тепловик» повинен би перебувати на шостому-восьмому місці. Кілька очок загубили вдома — десь не так зірки зійшлися. Безумовно, 11-та турнірна позиція нас не влаштовує.
А щодо підсилення, то вже зробили висновки, кого залишимо в команді, кого виставимо на трансфер, а кого будемо відраховувати. У моїх планах — підсилення трьома-чотирма досвідченими футболістами і двома-трьома молодими гравцями. У другій половині чемпіонату нам потрібно не формувати команду, а нарешті змагатися на результат.

— Досвідчені футболісти з-за меж області?
— Аж ніяк. Ведемо перемовини з уродженцями Прикарпаття. Вони йдуть, на жаль, важко, бо в командах, де вони виступають, у два-три рази зарплата вища, ніж у нас.

— Пане Володимире, що все-таки будемо мати в підсумку?
— Якщо зважити на те, що стартували досить непогано, ставилося завдання потрапити в першу п’ятірку. Але реально, як я вже сказав, — шосте-восьме місце. Ви бачили: є від нашої команди потужніші суперники, які приїжджали до Івано-Франківська, — це «Рух», «Жемчужина», «Балкани», «Кремінь».

— Хто вам допомагає у тренерській роботі?
— Зіновій Василів (виступав за «Прикарпаття» і вінницьку «Ниву»), Олег Рипан («Прикарпаття») працює з воротарями, і взяли недавно ігоря Гогіля («Прикарпаття»), бо треба комусь займатися селекційною роботою.
Згідно з рішенням ради ПФЛ, «Тепловик» у другому колі виступатиме під назвою «Тепловик-Прикарпаття». А наступного сезону на поле, мабуть, уже вийде команда, яка називатиметься «Прикарпаття».

 

galychyna.if.ua


03.01.2017 657 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1311
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1022
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2039
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3522
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1317
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1303

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1622

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

470

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1109

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1279
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24235
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

484
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2645
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

586
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1481
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

656
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15349
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

462
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

551
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1354 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

596
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

512