Володимир Єшкілєв: Шекспір у підвалі та страчений пам’ятник: хроніки життя міського, місцями культурного

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

На вихідних Франківськ жив Шекспіром. Обласний театр відчинив свої підземелля задля постановки «Гамлета». Що й казати – ситуація назріла. Бо ж кажуть: якщо в театрі не ставили про принца Данського, то можна вважати, що театр й не відкривався.

 

Тепер, слава Богу, все стало на свої місця. Рука тягнеться написати банальщину. Тягнеться, дотягується до клавіатури і пише: краще пізно, аніж ніколи.

 

Але це все абстракції, головне ж сама постановка.

 

Щоб там не тринділи злобні прихильники архаїки, треба віддати належне директору театру режисеру-постановнику «Гамлета» Ростиславу Держипільському. Лідер місцевих служителів Мельпомени підійшов до справи концептуально. Задля належної презентації уперше в історії задіяли підвал. Великий, прикольний та – о радість! – теплий. Для піару підкреслили, що приміщення знаходиться не де небудь, а під колишнім цвинтарем.

 

Після цього вже нікого не здивувало, що у п’єсі не буде ані Гораціо, ані Гільденстерна з Розенкранцем. Щоправда, хтось дуже вумний згадав, що останніх двох Стен Мітчелл називав «яйцями шекспірівської драми». Але ж хіба то в яйцях справа? Питання риторичне.

 

Замість чуваків з довгими іменами до постановки ввели трьох чорних, наче ворони, богинь помсти (Галина Баранкевич, Надія Левченко та Олеся Пасічняк). Вони ж, сподіваюся за задумом режисера, узяли на себе левову долю драматичного секс-навантаження. В ролі родзинки виступила Ірма Вітовська. Себто в ролі міз Марпл – міз Марпл. Або ж Леся в ролі Лесі, а Рома… Нехай буде в еміграції. Якось так. Неважливо.

 

Один сивий дядько, що сидів на гальорці, сказав, буцім-то актор, що грав братовбивцю Клавдія (Юрій Хвостенко), підозріло подібний на мера міста (присутнього на виставі з квітами і дружиною). Дядькові привиділось. Он, мені Лаерт (Іван Бліндар) нагадав Джона Сноу з «Гри престолів». Й що з того? Скажімо, Даніель Ходовецький уявляв данського короля бородатим піратом. А у Держипільського він без бороди і живчик. В кожного, перепрошую, свої мухи.

 

Як зазвичай пишуть в рецензіях, «щиро порадували» київські актори – Дмитро Рибалевський (Полоній) та Анастасія Блажчук (Офелія). Перш за все, порадували своєю динамікою. Своїми самовідданими переміщеннями вони переконали всіх, що простір підвалу сценічно освоєно на сто двадцять вісім відсотків. До кінця дійства усі актори були перемазані підвальним брудом, але на Рибалевському і Блажчук (а ще на Хвостенко) його було чи не найбільше. І лежав він на їхньому одязі якось театральніше (а, може, відповідальніше і чесніше), аніж на лахах решти виконавців.

 

А простір підвалу дякував їхнім скаженим пересуванням, відзиваючись на приколи освітлення такими інфернальними тінями, що й лондонський «Глобус» б позаздрив, якби свого часу не згорів. Тіні рухалися підлогою і стелею, повзали обличчями глядачів, жили своїм цікавим і моторошним життям. В них було до фіга метафізики. Просто до фіга.

 

Метафізичного не бракувало. Зовсім. Колишній цвинтар пробився до підвальної постановки загоном студентів четвертого курсу у чорних рясах з каптурами – «хором зомбі». Вони не давали публіці забувати про концепцію і зі своєю функцією вправлялися на всі дванадцять балів – тупотіли, підстрибували та ходили вервечкою туди-сюди. Вищий клас.

 

Взагалі, концептуалізм – річ серйозна та чревата сюрпризами. Про що й нагадала музика Романа Григоріва та Іллі Разумейка. Появу норвежців Фортінбраса вони супроводили мелодіями ромів. Оце вже фішка. Ще, напевне, ніхто не закінчував «Гамлета» вторгненням до Данії циганського табору. За це композиторам наша окрема і тепла вдячність.

 

Задля доречності (та сценічної правди-матки) варто було б модифікувати й останні слова Фортінбраса (Євгеній Холодняк) про чотирьох капітанів. Нехай би на поміст покійного месника піднімали чотири барони з цепурами на шиях. І «гей, зальотниє!»

 

Попри всі експерименти та помилки в артикуляції, постановка подарувала глядачам позитивний настрій. Це – головне. І най вибачають нас усіх цвинтарні мешканці, якщо вони ще там лишилися.

 

А в київській театральній тусовці, телефонують кияни, сьогодні дві головні теми - Авдіївка та франківський Гамлет... Причому Гамлет не на другому місці...

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

Світлина від Миколи Ковальчука.

 

Ще однією фішкою культурницького життя міста (цього разу сумною) стали чутки про знесення (чи то перенесення) симпатичного пам’ятника на вулиці Страчених, одного з небагатьох направду стильних арт-об’єктів нашого знівеченого забудовами та саморобними монументами міста.

 

Цього разу плановане варварство аргументують тим, що якісь добродії та добродійки буцім-то категорично невдоволені відсутністю на монументі обличчя.

 

Дана обставина дозволяє віднести цю історію вже не до культурних хронік, а, можливо, до анналів українського ідолопоклонства. Дивно, що у християнському місті люди як хліба прагнуть пам’ятних знаків для шанування саме з обличчями.

 

Здавалося ті часи, коли обличчя (у поганстві – зрима ознака присутності душі) було потрібне для одухотворення або оживлення предмету, давно минули. Потреба, очевидячки, нікуди не зникла від тієї доби, коли племінні люди, перш аніж намастити священні дерева приношеннями, вирізали на стовбурах носи та очі. Зрештою, японці й досі малюють на кораблях і човнах очі, без яких, за повір’ями тамтешніх язичників, судну не можна давати ім’я.

 

Але ж ми не вважаємо себе нащадками грізної богині Аматерасу.

 

Релігійна аргументація в тому плані не дає переваги тим, хто намагається поєднати «зовнішнє християнство» з «внутрішнім язичництвом». Відомо, що християнська ікона або мозаїка з ликами несе зовсім іншу функцію, аніж різьблені або литі зображення обличчя. Вона не притягує до себе погляду, як ідол, а випромінює світло (в тому рахунку й духовне) у «зворотній перспективі» (як відомо освіченим людям, зокрема з праць мистецтвознавців Вульфа, Грюнзенна, Лазарева, Аверінцева, філософа отця Флоренського). Зрештою, всі ці проблеми були вирішені за сивої давнини, ще на початку дев’ятого століття, коли соборна Церква тріумфувала над іконоборцями.

 

Цікаво, між іншим, а хто з теперішніх «активістів» перечитував праці святих Феодора Студита та Іоанна Дамаскіна про шанування зображень? Або ж, страшно сказати, цілий Догмат про шанування святих ікон, прийнятий Трьомастами шістдесятьма сімома отцями Сьомого Вселенського собору 787 року? У Догматі, до речі, йдеться про вичерпний перелік «чотирьох основ зображення» - посуд, одежу, стіни та дошки. Варто ознайомитися, навіть для збільшення загальної ерудиції. В інтернеті є повні переклади з грецької.

 

Ще одним міркуванням окремих малоосвічених любителів «конкретної образності» (та, паралельно, вуличного пліткарства) є віднесення нефігуративного мистецтва до «єврейських художніх практик». Цим людям, перш за все, варто прослухати кілька лекцій з мистецтвознавства та продивитися довжелезні переліки єврейських митців, які і в живописі і в скульптурі і в ювелірній справі зовсім не відрікалися від зображення людського тіла. А ще можна почитати трохи мудрих книжок. Проте це лише для тих, хто знає всі літери.

 

Втім, коли говориш з людьми, виникає враження, що освічена спільнота Франківська опинилася в меншості. Протести фахових скульпторів і архітекторів тонуть у хорі «простих людей», які прагнуть щоби пам’ятники були їм «зрозумілими». Думаю, що не варто опиратися суспільній стихії. Зрештою, саме громаді вирішувати, що має стояти на вулицях міста. Нехай щойно поставленому на Січових Стрільців Гомеру Сімпсону побудують подібного ж «братика» на вулиці Страчених.

 

Адже дика демократія полягає саме в тому, щоби некваліфікована більшість (вулиця) перемагала кваліфіковану меншість (експертний салон). А до цивілізованої демократії нам, судячи зі всього, ще сім Майданів і сімнадцять майданчиків.

 

Світлина від Oleg M. Golovenskyy.

 

 

Володимир ЄШКІЛЄВ, для Фіртки


05.02.2017 2111 3
Коментарі (3)

Wasyl Ryba 2017.02.06, 01:57
ТУТ ВИДНО РУКУ Буковельскої тусовки, бо тепер голреж все буде казати, шо я би вам Гамлета показав, але він такий лише в Франковім у підвалі й під цвинтаром католицким. І всі (!) тусовщики мусіт будут їхали до нас!
Володимир Гарматюк 2017.02.06, 14:38
Та най би їхали до нас, адже на це останнім часом працює вся міська кабінетна тусовка? Навіть некабінетна на чолі з Сімпосном.
Wasyl Ryba 2017.02.07, 01:59
МР з сего буде мало мати. се буде тур вих-дня з 2 ночами на Буковелю і автобусом на "Гамлета
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2085
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

836
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

879
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

878 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2682 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1441

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

610

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

330

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

990

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1101
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1869
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1056
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

778
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

231
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14953
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7262
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

696
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

243
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

156
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

268
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

553
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1007