У Коломиї з робочим візитом перебував народний депутат України Володимир Ар’єв. У своїй громадській приймальні, разом з помічником-консультантом Іваном Іванківим він приймав громадян.
Той, хто бажав міг поспілкуватися з нардепом і поставити свої запитання. Варто наголосити, що охочих було чимало.
Як результат роботи – звернення до міського голови й до суду. Про проблеми країни та її сьогодення з народним депутатом Володимиром Ар’євим вдалося поспілкуватися і журналістам тижневика «Коломийські ВІСТИ».
– Пане Володимире, з якими проблемами до Вас найчастіше звертаються люди? Що найбільше болить українцям?
Те, що я бачу, то це різке погіршення рівня життя людей і дуже багато з них просить допомогти матеріально.
Але народний депутат не має ресурсів, щоб матеріально допомогти всім. Звичайно, коли люди приходять до мене у відчаї і має місце критична ситуація, чи потрібні кошти на лікування, зважаючи на обставини, я намагаюся допомогти. Але коли людина просить гроші на прожиття – це страшно. Це свідчить – влада, яка прийшла, за рік спромоглася довести людей просто до жебракування.
Я зосередився на захисті тих людей, які можуть дати роботу іншим. Тобто, на захисті дрібних і середніх підприємців, які останнім часом найбільше потерпають від дій влади абсолютно всіх рівнів, від податкової, міліції, прокуратури та інших перевіряльників… Я впевнений, що краще допомогти знайти вудку, яка буде постійно годувати її власника, ніж один раз дати рибу. Моя головна мета – допомогти знайти спосіб як заробити на прожиття, а не демонстративно роздавати продукти харчування. Треба допомогти підприємцям, а вони, зі свого боку, створять нові робочі місця. Треба щось робити, бо дуже боляче дивитися як Україна перетворюється на націю жебраків.
– Проблеми підприємців нині постають дуже гостро. Як на Вашу думку, податковий майдан дав очікуваний ефект? Чи поліпшилося становище підприємців?
На жаль, податковий майдан вплинув на ситуацію мінімально, а те, що «хлопці» при владі хотіли собі робити, вони й далі роблять, і до того ж вони знищують малий і середній бізнес, який є основою для того, щоб суспільство міцніло і ставало справді громадянським і не залежним від влади. Статистика кількох юридичних фірм у Києві свідчить, що за останній період на 370 закритих фірм лише чотири відкрили. Ця ситуація просто жахлива!
– Нещодавно був ще один майдан: люди з усієї України приїхали підтримати лідера опозиції Юлію Тимошенко. Як припускають, її хочуть засудити, так як і вашого лідера, а її соратника – Юрія Луценка. Чи, на Вашу думку, готове суспільство до більш рішучих кроків на захист своїх переконань і лідерів?
На мою думку, наразі суспільство ще не готове до рішучих кроків, але невдовзі життя просто підштовхне його до дій. Вже тепер є люди, які не мають за що прогодувати свої родини і їх ставатиме більше, оскільки влада проводить так звані «реформи». Але в життя впроваджується негативна частина реформ, а позитиву, який мав би бути через певний час просто не існує. Вони забули це закласти.
Юрій Луценко за ґратами, справа Юлії Володимирівни розглядається у суді… Чи не означає це, що хочуть закрити всіх опозиціонерів?
Так і є. Особливо тих, хто здатен повести за собою маси. Тому робиться все, щоб Луценка посадити, і ми вже знаємо, що дана команда Януковичем особисто посадити його мінімум на шість років. Так само дана команда визнати винною в суді Юлію Тимошенко. Як ми бачимо, робиться все це для того, щоб вони не могли брати участь у виборах 2012 року до Верховної Ради, а Тимошенко – у виборчих перегонах Президента України 2015 року.
- Не так давно ми відзначили 15-у річницю прийняття Конституції України. Для суспільства це не скільки святковий день, скільки день роздумів, адже багато хто нарікає, бо ж окремі статті конституції в нашій країні не діють. Пане Володимире, як Ви вважаєте, чи дотримуються в Україні принципів записаних в основному законі?
Конституція для кожного має бути основою в його діях. У нас деякі розділи діють, а деякі – ні. Мову ще бояться зачіпати, а ось щодо прав громадян ніхто особливо не зважає. Щодо нашого чиновництва, то складається таке враження, що Конституція це фетиш, яким треба помахати рукою і прикритися, що ось у мене конституція. Особливо, коли стосується його особистих інтересів. А коли доходить до справи і стосується роботи, то він об цю конституцію легко витре ноги і буде діяти не в межах закону, а з огляду на свої інтереси. На жаль, у нас таких чиновників відсотків до 90.
– Першого липня почав діяти закон про засади боротьби з корупцією. На Вашу думку, чи він зможе справді змінити ситуацію в країні на краще?
Я дотепер не розумію, навіщо було скасовувати краще законодавство антикорупційне, яке було ухвалене в липні 2009 року, і в розробці якого я особисто брав участь? Я можу чітко провести порівняльний аналіз і бачу, що антикорупційний закон, який вступив у дію 1 липня значно слабший за попередній – це перше. Друге питання, це те, що ми маємо так звану вибіркову юстицію. Що це означає? Для одних – закон, для інших – все, що завгодно. Тобто, якщо треба буде проти когось використати цей закон – його використають. Якщо людина скоїла злочин і зробила корупційну справу – її справді згідно з законом можуть притягнути до відповідальності, але якщо вона з числа «своїх», «донецьких», то ця людина отримає індульгенцію, абсолютно незаконну, але реальну, і прокуратура закриє на це очі. До прикладу, Луценка судять за 40 тисяч гривень додатково нарахованих за 5 років пенсії водієві, а при цьому сина голови Укравтодору Демішкана відпустили за вбивство, в якому він зізнався, і мало того – проти нього закрили кримінальну справу. От вам і вибірковий підхід до закону. Тобто, про законність в країні абсолютно не йдеться.
– Нещодавно вступив у дію закон про доступ до інформації. Ви спілкуєтеся з людьми по всій Україні, то ж як гадаєте, чи відчули його переваги журналісти і чи виконують його чиновники?
Чиновники по всій Україні протистоять цьому законові і вони абсолютно не зацікавлені і не хочуть жодного доступу до інформації, яка може певним чином викрити їхні справи. Я спостерігав за дією цього закону у практичній площині, коли журналісти звернулися з запитами щодо оприлюднення податкових декларацій народних депутатів.
Частина обранців народу почала просто футболити запити по колу. Ті ж, хто хотіли виконати закон не влаштовували апаратних ігор, а показали свої декларації. Сила закону в тому, хто стоїть на його варті, а у нас на варті стоять не пси демократії, а я б назвав їх, бандитські шавки, які годуються з рук певних олігархічних і бандитських кланів, і закон використовують лише так як вигідно їм, а не працюють на народ України. Я це говорю і про прокуратуру, і про міліцію, і про податкову. Про всю систему нинішньої влади, яка працює не на пересічних українців, а на олігархічно-бандитські клани.
Оксана Островська, Коломийські Вісти
