Салон у 1970 році, зліва направо, Гай Демоль, Дени де Маріньяк, Клод де Сосюра, Мішель Пікте, Жан-П'єр Демоле, Едуард Пікте, Жан-Жак Готьє та П'єр Пікте.
Серед приватного банкінгу виділяються Banque Pictet & Cie SA. Впродовж більш ніж двох століть швейцарська установа непомітно поширювала активи найбагатших, на чолі з невеликою кількістю партнерів, які утворюють найексклюзивніший клуб для чоловіків де-небудь за межами Ватикану.
За всю її історію лише 43 особи - усі чоловіки, усі білі - досягли звання керуючого партнера Пікте, створивши зв'язок, більш стійкий, ніж шлюб.
Вони контролюють понад 600 мільярдів франків (662 мільярди доларів) активів, що перебувають в управлінні, і рівень рентабельності, що набагато перевищує великих рівних компаній, які часто публікуються в списку, часто винагороджуючи кожного з них понад 20 мільйонами франків на рік.
Але в останні роки в Пікте прокралася тривожна нова тенденція, яка розбила корпоративну згуртованість: ключові співробітники почали відходити. Протягом 2019 року десять менеджерів відносин з підрозділом багатства, які працювали тривалий час, звільнилися. Протягом кількох днів у вересні того ж року чотири провідні банкіри з команди, що стежили за російськими клієнтами, подали свої заявки у відставку. Далі пішли банкіри Скандинавії та Ізраїлю, поставивши на кону мільярдні активи під управління.
В основі виходу лежить культурне зіткнення. Довгострокові співробітники кипіли нахабним стилем потоку нещодавніх наймів, залучених для управління грошима ультрабагатих, особливо вибухового зростання нового багатства в Азії, що розпочало агресивні перегони за активами та талантами з більшими конкурентами, такими як UBS Group AG та HSBC Holdings Plc.
Однак для інших зміни відбувалися недостатньо швидко; деякі прибульці, які підписалися на обіцянку омолодженого Пікте, знову розчаровано йшли.
Інтерв’ю з дюжиною людей, знайомих з приватним багатством Пікте, розкривають бізнес на перехресті, зіткнувшись з реальністю, що, щоб не відставати, видатний приватний банк Швейцарії повинен адаптуватися. Це означає охопити більше ризику та змінити стосунки з клієнтами - далеко від консьєрж-підходу, який існував поколіннями, до більш транзакційної моделі.
Це може бути важко для працівників, які звикли до принципу обережності та секретності, який керував Пікте протягом століть. Але зміни також дали можливість переосмислити старі звички та розширити банк на світовій арені.
Джерела, як надали цю інформацію, просили не вказувати їх особу, обговорюючи внутрішню діяльність банку. Піктет відмовився коментувати.
У той час, як загальна втрата в Pictet Wealth Management рекордно низька - 2,8%, відтік давніх талантів пролунав коридорами п'ятиповерхового модерністського штабу.
Звільнення здивували партнерів, які розглядали відтік як напад на установу, яка пишається своєю стабільністю. Так наприкінці 2019 року партнери зібрались на засідання салону, щоб дізнатися більше про те, що було за перебіжками.
Сидячи в багаторівневій формації за великим конференц-столом, приблизно так само, як вони збираються кілька разів на тиждень, щоб обговорити порядок ведення бізнесу, чоловіки чули про напругу, суперечку про стримування та відновлення, хвилювання через приватний дочірній банк.
Салон сьогодні. Партнери Пікте, зліва направо, Ремі Бест, Лоран Ремзі, Бертран Демоль, Рено де Планта, Марк Піктет, Себастьян Ейзінгер та Борис Колларді.
Група Пікте
"Піктет знаходиться між двома світами", - говорить Педро Араухо, старший науковий співробітник Університету Фрібурга, який вивчав елітні сім'ї Швейцарії. "Вони перебувають у старому світі женевських приватних банкірів та новому світі глобалізованих фінансів, де вони хочуть бути присутніми на міжнародному рівні, вони хочуть рости, вони хочуть представити себе сучасними, але не надто. Два світи, які перебувають на шляху зіткнення".
Кожного разу, коли партнер приєднується до пануючої стипендії, він повинен придбати значну частку компанії. Для фінансування операції існуючі партнери надають позику своєму новому учаснику, який з часом повертає їх. Партнер, що виїжджає, повинен почати продавати свою частку назад банку. Щоб підтримати цей приплив і падіння, банк прагне отримати мінімум 20% рентабельності власного капіталу.
Підтримувати цей рівень стало важче на тлі зростаючої конкуренції та вищих витрат на відповідність. Коли прибутковість опускається нижче 20%, працівники відчувають зменшення у своїй особистій компенсації, яка містить змінну складову, прив'язану до річних результатів. Це, своєю чергою, призвело до відчуття зростаючого розриву між середньостатистичними працівниками та партнерами, які продовжували користуватися своєю часткою прибутку.
Коли участь співробітників у прибутку падає, падає й участь партнерів, сказав Пікте після публікації статті.
Під час презентації у лютому, заповітного ритуалу Пікте, який вперше цього року відбувся в Інтернеті, де Планта виклав минулорічні ключові цифри. Банк був підкріплений, як і багато інших, нестабільністю ринку, яку забезпечила пандемія - від буму інвестування доходів до відскоку змінної компенсації працівникам та рекордної кількості активів, що перебувають під управлінням, коли клієнти шукали безпечне місце.
Але хоча партнери довго говорили про виступ, благодійні зусилля чи блискучу нову будівлю Пікте, що повільно піднімалася на околиці Женеви, один із членів їхньої групи залишався помітно відсутнім: Колларді жодного разу не виступав під час презентації.
Людина, найбільш пов’язана з бурхливими останніми роками Пікте, відійшла на другий план.
за матеріалами Вloomberg
