Газова платформа Donghae у морі. Джерело: Корейська національна нафтова корпорація
За тридцять шість миль від узбережжя Південної Кореї газове родовище Donghae вичерпується. Коли його закриють наступного року, його трубопровід до порту Ульсан може працювати у зворотному напрямку, створивши перший великий азійський резервуар із захопленням вуглецю шляхом впорскування CO2 в скелю під дном моря.
План передбачає щороку зберігати 400 000 тонн викидів вуглекислого газу протягом 30 років, починаючи з 2025 року. Це був би перший великий проєкт Південної Кореї щодо захоплення та зберігання вуглецю (CCS) і міг би стати одним із найбільших у світі.
"Збір і добування CO2 стане дедалі важливішою технологією для досягнення нами вуглецевої нейтральності до 2050 року", - сказав Лі Хосеоб, керівник групи департаменту CCS KNOC. "Життєздатність проєкту у Східному морі доведе, що він може значно знизити вуглецевий слід країни".
Станом на 2020 рік, згідно з даними Глобального інституту CCS, який сприяє впровадженню цієї технології, в усьому світі встановлена потужність CCS складає лише близько 40 мільйонів тонн на рік.
Міжнародне енергетичне агентство заявило, що CCS повинен буде відігравати "головну роль" у переході до чистого нульового рівня викидів.
Розвинені країни, включаючи США та нафтові компанії, такі як Exxon Mobil Corp та Royal Dutch Shell Plc, пропонують масштабні проєкти CCS як спосіб компенсації викидів.
Спеціальний уповноважений Президента США з питань клімату в Адміністрації Президента Джон Керрі заявив, що "існує величезний інтерес" до цієї технології, тоді як Японія включила її до національного плану "нульових викидів вуглецю" до 2050 року.
У листопаді уряд Великобританії оголосив про план інвестування 1 мільярда фунтів стерлінгів (1,4 мільярда доларів) для будівництва чотирьох проєктів концентрації та кластеру CCS для виведення 10 мільйонів тонн CO2 до кінця десятиліття.
У США Valero Energy Corp. та BlackRock Inc. планують розробити промислову систему трубопроводу для захоплення вуглецю та камеру зберігання з початковою потужністю 5 мільйонів тонн СО2 на рік.
План Південної Кореї допомагає "геотехнічній стабільності", оскільки перекачування СО2 у підземні шари гірських порід врівноважує втрати видобутого газу, заявив Квон Ікюн, професор геоекологічних наук з Національного університету Конгджю, який працює над техніко-економічним обґрунтуванням Дунхае.
Цей метод раніше використовувався енергетичною галуззю для витіснення сирої нафти або газу з пластів шляхом перекачування СО2.
"Зберігання CO2 насправді допомогло б стабілізувати тиск, тому це гарне місце для першого в країні проєкту CCS", - сказав Квон. Родовище Донхе відкрили у 1998 році.
Успіх проєкту визначить швидкість інвестування та розгортання кампанії по всій Південній Кореї, яка прагне мати до 2023 року щороку на континентальному шельфі 4 мільйони тонн ємності для зберігання CO2.
Південна Корея, дев'ята у рейтингу держав за величиною викидів парникових газів, має менше ніж 1% населення світу, але виробляє близько 1,7% викидів СО2.
З огляду на те, що її економіка значною мірою покладається на такі галузі, як металургія та нафтохімія, експерти кажуть, що досягнення нульового значення викидів СО2 до 2050 року є непростим завданням.
Переобладнання офшорної газової платформи виправдовує витрати, оскільки це дає можливість повторно використовувати наявні підводні трубопроводи та вирішити дорогий процес пошуку та розробки альтернативної ділянки в країні. KNOC збирав би CO2 із заводів, у тому числі з нафтохімічної та нафтопереробної промисловості, на іншому кінці трубопроводу в Ульсані.
Навіть маючи ці переваги, вартість залишається високою. Видобуток вуглецю коштує від 60 до 70 доларів за тонну і повинен опускатися нижче 30 доларів, щоб технологія стала більш широко впровадженою, за словами Рю Хо Чжун, головного дослідника Корейського інституту енергетичних досліджень.
Уряди повинні допомогти у фінансуванні проєктів, які залучають приватні компанії, щоб довести технологію та знизити технічні витрати, заявив Квон з Національного університету Конгджу.
Перетворення старих газових родовищ у сховища для запасів вуглецю може мати сенс для країни з високим рівнем технічного потенціалу, але це не буде “срібною кулею”, сказав Террі ван Гевельт, доцент з екологічної стійкості в Університеті Гонконгу. Він вимагає політичної волі уряду та інших зацікавлених сторін, щоб стати вуглецевонейтральними, сказав він.
Інші проблеми включають забезпечення безпечного транспортування та утримання CO2, а це означає, що сховище може протистояти землетрусам, геологічним руйнуванням та витокам зі старих газових свердловин.
Скептики стверджують, що ці витрати та проблеми можуть продовжувати заважати системі ставати комерційно життєздатною.
"CCS схожий на єдинорога, який живе лише в нашій уяві, оскільки це дорого і ризиковано", - сказала Кім Джисеок, спеціаліст з питань клімату та енергетики в Грінпіс у Сеулі. "Зосередження уваги на розширенні відновлюваної енергетики буде більш ефективним способом наближення до нейтральної вуглецевої енергії".
Але оскільки уряди підвищують покарання для компаній, які не змогли зменшити або компенсувати забруднення, рівень витрат, ймовірно, зміниться, зробивши CCS більш привабливим.
"Головною метою CCS є виділення вуглекислого газу, але це також має на меті збереження економічної конкурентоспроможності", - сказав Ю Дунхен, старший науковий співробітник Корейського інституту енергетичної економіки. "Це буде неймовірно важливою технологією в наших перегонах до нульової точки".
за матеріалами Вloomberg
