Відомий український журналіст і публіцист Віталій Портников про вибори, громадянське суспілсьво і журналістику у традиційній рубриці АН "Фіртка" - "6 запитань".
- Україна перебуває у виборчому процесі. Фахівці говорять, що проведення виборів для чинної влади є лакмусовим папірцем на її демократичність. Чи можна вже зараз визначити якісь особливості цьогорічної кампанії. Чим вона схожа і які її відмінності від попередніх?
Для експертів виборча кампанія є лакмусовим папірцем з точки зору демократичності влади, а для самої влади вибори є лакмусовим папірцем з точки зору перевірки можливостей щодо утримання в руках адміністративного ресурсу і можливостей по маніпулюванні думки виборців і можливостей по створенню у майбутній ВРУ лояльної більшості.
Мені здається, що зараз влада здатна впоратись із цим завданням. Адже те, що ми вже можемо побачити за цей час передвиборчої кампанії показує, що всі головні важелі впливу на сам перебіг виборчого процесу, на те, якими будуть виборчі комісії і на те, яким буде підрахунок голосів, залишаються в руках чинної влади.
Якщо в українського виборця не буде бажання і можливостей захистити свій вибір, хоча б з точки зору підрахунку голосів, то мені здається, що всім зрозуміло, що вибори можуть бути як завгодно сфальсифікованими і ніхто про це ніколи не дізнається.
Але головним є не це. Головним є те, що ми наближаємося до, так званих, «умовно чесних виборів».
- Що таке «умовно чесні вибори»?
Що я маю на увазі під поняттям «умовно чесні вибори»? Так, в Росії виходять колони демонстрантів на вулиці і виступають за те, щоб вибори були чесними і вважають, що результати останніх виборів до Державної Думи РФ були сфальсифікованими. Але спробуємо уявити собі, що бажання виборців, бажання протестантів задовольняються і голоси перераховуються. І, скажімо, в «Єдиної Росії» виявляється менше голосів, а у «Справедливої Росії» - більше.
Ми з вами маємо усвідомлювати, що це немає ніякого значення, тому що в Росії до виборів допускаються тільки ті політичні сили, які знаходяться в нормальних стосунках з чинною владою.
В Україні вже розпочався цей процес. Той факт, що український виборець погоджується з тим, що вибори відбуваються без участі в них Юлії Тимошенко, за яку на попередніх президентських виборах віддали голоси майже стільки ж виборців, як і за Віктора Януковича, говорить про те, що ми маємо справу з «умовно чесними виборами». Тобто, тепер сама влада вирішує за кого виборцю голосувати, а за кого ні. Тобто, влада здатна використовувати державні механізми для того, щоб фактично вирішувати за українських громадян. А українські громадяни акцептують це як норму.
Тому Україні сьогодні вже знаходиться не в тому клубі держав, в якому вона знаходилась за часів Віктора Ющенка. Тоді виборець мав можливість вибирати хоча б за яке із двох зол – більше чи менше, голосувати, за поганих чи за добрих політиків.
Зараз Україна разом із Росією і Білорусією знаходиться у колі держав, де голосують за тих, за кого дозволено голосувати владою. А тому влада не може вважатися демократичною за ознакою.
І якщо виборець погодиться із такою акцептацією, то ми можемо спокійно розпрощатися із демократичною країною на роки.
- Cкладається таке враження, що виборець погоджується саме із таким сценарієм?
Якщо погоджується, то це ознака того, що ми маємо таку якість виборця і значить ми з вами перейшли до висновку, що результат виборів вже немає такого особливого значення.
- Чи не перетвориться ВРУ наступного скликання у своєрідне «сховище тушок», адже є багато розмов про те, що у парламент наступного скликання прийдуть потенційні перебіжчики?
Якщо виборець зараз акцептує ідею, що він голосує тільки за тих, кого сама влада допускає до виборів – вже немає значення на що ця Верхова Рада перетвориться. Навіть в ситуації, якщо у Верховній Раді України якимось чином буде більшість опозиційних депутатів, у що я не дуже вірю, то ця Верховна Рада буде приречена на домовленості з чинною владою.
- Представники чинної влади налаштовані не тільки на перемогу на цьогорічних парламентських виборах, але й на президентських у 2015 році. Принаймні, такі заяви з’явились нещодавно у ЗМІ. Тому, якою ви бачите Україну 2015 року?
Я не думаю, що зараз із впевненістю можна сказати, що президентські вибори взагалі відбудуться у 2015 році. Ситуація змінюється дуже швидко. Економічних можливостей у чинної влади не так вже й багато. Ми можемо зараз говорити про різні варіанти розвитку подій. Але я вважаю, що той аналітик, який робить прогнози на короткострокову перспективу не може вважатися професіоналом. Час покаже.
- І насамкінець про журналістику. Як можна прокоментувати події навколо ТВі? В контексті цього, чи можливе в Україні "народне телебачення"?
Ситуація з телеканалом «ТВі» цілком вкладається в описану мною ситуацію в Україні. «ТВі» залишається сьогодні практично єдиним непідконтрольним владі каналом.
Якщо ця влада хоче контролювати вибори і громадяни з цим погоджуються, то вони мають погодитися і з думкою, що тепер влада контролюватиме й інформацію також.
Тому саме так і розвиваються події навколо «ТВі». Все робиться для того, щоб знищити канал ще до парламентських виборів. І після численних акцій на підтримку позиції каналу, нічого нового не відбувається. Ми чекаємо якихось нових кроків від влади і думаю, що вона з ними не забариться.
Скажімо, в США немає «народного телебачення», але у них є цивілізована економіка, бізнес, є зацікавленість власників ЗМІ в отриманні прибутку. А прибуток ніколи не отримується брехнею. А в Україні ЗМІ належать особам, які сприймають їх для базу для діалогу із владою. Тому сама ідея «народного телебачення» для мене є дуже дивною. Нині потрібно, щоб в Україні було економічно спроможне телебачення і економічно спроможна країна, яка вже тоді за рахунок платників податків зможе створити сильне громадське телебачення. Але для цього потрібно докорінне реформування самого українського суспільства, самої Української держави. Однак, є величезна небезпека, що по дорозі до цього реформування Українська держава просто зникне. Тому вважати, що в нас є величезний і економічний, і історичний час на це реформування – це величезний ризик.
Розмовляла Марія Стефанишин
