На Прикарпатті, на горі Піп Іван, розташований єдиний гірський пошуково-рятувальний пост, створений у колишній польській обсерваторії, яку називають «Білий Слон».
Про це йдеться у сюжеті програми «Перші про головне. Деталі» на каналі ZIK.
Рятувальники, які живуть на висоті дві тисячі метрів у спартанських умовах, єдині, на яких можна сподіватися, якщо заблукав у горах.
На вершині гори Піп Іван ще у 1937 році звели метеорологічну обсерваторію, яку назвали «Білий Слон». А з початком Другої світової роботу тут призупинили. Донедавна ці стіни були лише тимчасовим притулком для туристів. А з минулого року рятувальники постійно там чергують та за кошти меценатів її відновлюють. Найкоротший шлях, який веде до гори Піп Іван, – Чорногорський – для звичайного туриста може зайняти 6 годин. І такий же шлях щоразу долають рятувальники, аби потрапити на роботу.
Для Ярослава та Василя обсерваторія більше, ніж туристична прикраса. Вони – рятувальники єдиного в Україні карпатського гірського рятувального загону.
Їх команда – десятеро відчайдухів, які піднімаються на вершину майже на тиждень. Працюють по двоє людей на зміну. Десять днів відпочивають – і знову нагору.
Удвох вони відповідають за чималий шматок українських Карпат і знають тут ледь не кожну стежину. Їх основна робота – допомагати туристам. Жартують, що найчастіше доводиться рятувати людей від самих себе.
«Деякі туристи взимку піднімаються на гору у кросівках, і треба таких відчайдухів відігрівати, бо можуть замерзнути», – розповів рятувальник Ярослав Коваль.
Та найчастіше, кажуть, буває не до сміху. Часто люди, які не знають доріг, самотужки не можуть потрапити у призначене місце і тоді рятувальники змушені шукати їх за тими орієнтирами, які повідомляють у ДСНС.
«Таке трапляється, бо люди не мають навігаторів. Мобільного зв’язку тут майже ніде немає, а якщо знайдеться сигнал, то телефони можуть помилитися з координатами на 100 метрів. Тому ми розраховуємо лише на власний досвід», – прокоментував рятувальник Ярослав Коваль.
Колеги з Польщі надали рятувальникам необхідне спорядження та медичні рюкзаки. Жодної техніки – квадроциклів, вертольотів – у рятувальників немає. Окрім патрулювання та надання допомоги туристам вони відбудовують стару обсерваторію.
Журналістам відкрили зачинені для інших двері колишньої наукової перлини Карпат. Туристів тепер сюди самих не пускають, щоб не залишали багато сміття і не нищили будівлю.
Чорногірському гірському пошуковому посту у липні виповниться рік. Досі вони працювали тут у тестовому режимі на волонтерських засадах. І більше часу приділяли саме відновленню історичної будівлі.
Зараз вони офіційно є рятувальниками. Зарплатню отримують у межах 4-5 тисяч гривень на місяць. Зі спорядженням та матеріалами для відновлення обсерваторії допомагають благодійники з Польщі.
Хлопці кажуть, що двері до їх команди завжди відчинені, головне мати досвід та навички рятувальника. А туристів просять не йти в походи без досвідчених інструкторів.
