Вже на початку ХХ століття село Татарів стало знаним центром лікування хвороб дихальних шляхів, зокрема туберкульозу. Цілющим для сухотників був сам мікроклімат татарівської ущелини в долині Пруту.
КУРС продовжує цикл публікацій про вілли і пансіонати Гуцульщини, збудовані до Другої світової війни. Ці унікальні дерев'яні, рідше кам'яні, споруди поєднували здобутки тогочасної європейської архітектури з самобутнім гуцульським народним стилем. Витончені, елегантні, неповторні, вони або не пережили воєнного лихоліття, або ж виявилися чужими й непотрібними в радянську епоху. Але залишилися документи, світлини, людські історії…
Першоназва села – Прутець, в 1651 році село згадується вже як Белзець, з 1673 – Татарів, з 1948 по 1992 роки мало назву Кремінці. Татарів розміщений на північних схилах Карпат на висоті 750 м над рівнем моря, оточений хвойними лісами, багатий чистими потоками.
Татарів у міжвоєнний період мав розгалужену мережу рекреаційних закладів: готелі, вілли, пансіонати «Затишшя», «Силянка», «Лєсна», Дім відпочинку залізничників «Зніч», «Поліційний дім здоров’я».
Як відзначено в газеті «Kurjer Stanislawowski» від 7 жовтня 1928 року, в Татарові закуплена земельна ділянка і завершується будівництво «Поліційного дому здоров’я» вартістю 400 000 злотих на 60 кімнат. Ця триповерхова дерев’яна будівля з ажурними балконами на рівні другого і третього поверху, вціліла донині. Лікувальний заклад в Татарові належав до об’єднання «Поліційний Дім Здоров’я» з розміщенням головного управління в Варшаві на вулиці Новий Світ, 67. Відомча поліклініка теж знаходилась в столиці, а санаторії цього підпорядкування – в Закопаному, Татарові над Прутом, Отвоску, Бусько Здрої та Друскеніку.
17-18 березня 1933 року начальником відділу праці, соціального захисту і охорони здоров’я Станіславського воєводства була проведена перевірка медичних закладів Надвірнянського повіту, в тому числі і «Поліційного дому здоров’я» в Татарові. В матеріалах перевірки зазначено, що в цьому медичному закладі було 84 ліжка, з них зайнято тільки 12. Водогін і каналізація потребують вдосконалення. Обладнання сучасне, але при малій кількості хворих (а лікували там туберкульоз) переважно не вживане. Наявний рентгенапарат і дві кварцеві лампи. Освітлення електричне. Не часто використовується і добре обладнана велика кухня, тільки зазвичай – мала і досить тісна. Порядок задовільний. Щоденна плата в «Домі здоров’я» – 6 злотих, з чого частина покривається міністерством праці і соціального захисту з коштів на лікування державних працівників.
Згодом рівень обслуговування, чисельність персоналу і відпочиваючих зростає. В 1936 році в татарівському «Домі здоров’я» було 11 працівників, в 1939 відповідно – 14. З початку заснування і до лютого 1938 року лікувальний заклад очолював лікар д-р Болеслав Маліновські, а з 4 лютого 1938 року до вересня 1939 керівником був д-р Стефан Бартолевські. Збереглась світлина, на якій в 1939 році зафіксовано ввесь колектив «Policyjny Dom Zdorowia». На фото сидять д-р Бартолевські Стефан та Солінко Софія. Стоїть третя справа санітарка цього закладу, жителька Татарова – Максим’юк Марія Петрівна (1922 – 2012).
Працівники цього закладу отримували дуже високу, як на той час, заробітну плату. Головний лікар, як д-р Б. Маліновські, так і С. Бартолевські, мав оклад 650 злотих щомісячно, Ян Кравчік відповідно – 300, Солінко Софія – 175, Корнеляк Йосип – 275, Курдель Іван – 230… Навіть санітарка Марія Максим’юк, яка працювала перший рік, отримала за січень 1939 року 60 злотих.
Ефективне лікування, чудовий клімат, кваліфікований персонал, першокласна кухня зі стравами на вибір, піші і кінні прогулянки околицями Татарова принесли «Поліційному дому здоров’я» заслужену славу. Цей оздоровчий заклад працював круглорічно.
У 1949 році згідно з наказом МВС СРСР колишній «Дім здоров’я» було передано для створення відомчого санаторію туберкульозного профілю на 100 ліжок. Начальником призначений підполковник медичної служби Маковський Микола Іванович. На той час в околицях тодішнього Яремчанського району ще діяли окремі криївки УПА. Тому санаторій був огороджений колючим дротом, на чатах стояли озброєні вартові з собаками. Наказом МВС СРСР від 20.04.51 начальником санаторію був призначений підполковник медичної служби Бєліков Іван Микитович. Він брав участь у Фінській війні, Другій світовій війні, у бойових діях з Японією. В санаторії працював до липня 1959 року. В подальшому санаторій очолювали Самусєв Едуард Ісакович, Філіпович Микола Михайлович, Голубчак Богдан Якимович. За розширювалась матеріально- технічна база санаторію. Побудовані восьмиквартирні будинки для медпрацівників, побудовано адміністративний будинок, склади, бокси для автотранспорту, клуб з кінозалом на 110 місць, більярдні і танцювальні зали, бойлерну, встановлено водонапірну башту, оновлено фізіотерапевтичну, стоматологічну, діагностичну апаратуру.
Наказом МВС України «Про реорганізацію санаторіїв МВС України та їх філій» від 05.12.2000 р. №838 санаторій «Кремінці» перепрофільовано в Медичний реабілітаційний центр «Кремінці» на 100 ліжок. З серпня 2002 року начальником Медичного реабілітаційного центру «Кремінці» призначено підполковника міліції Веселовського М. Й. Збільшився обсяг путівок для комерційного продажу. Тут може відпочити кожен охочий за власні кошти. Профільний напрям медичної установи – лікування бронхо-легеневих хвороб.
У часи міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка на території Медичного реабілітаційного центру «Кремінці» збудовали два сучасних котеджі. В лікувальному корпусі відкрили кімнати покращеного перебування (люкси і напівлюкси). З 2007 року встановлено нові потужні очисні споруди. В 2008 році на території центру викопали і зарибнили озеро. Цього ж року в Медичному центрі «Кремінці» відпочивав колишній спікер парламенту України Іван Плющ.
Сьогодні начальником Медичного реабілітаційного центру «Кремінці» працює Іван Голюка. Гордістю лікувального центру є соляна кімната, де спеціальна апаратура (вартістю 120 тис. грн – С. Ф.) подрібнює та дозує соляний пил. Соляна камера за своєю терапевтичною ефективністю є аналогом соляної шахти. В МРЦ «Кремінці» також лікують хворих, пов’язаних з дією радіоактивного випромінювання. Цього року лікувальний заклад в Татарові відзначає 85-у річницю.
