Яремче - відомий відпочинковий центр Гуцульщини – з середини 30-х років минулого століття почало позиціонувати себе як бальнеологічний курорт. Навіть на поштових листівках та конвертах ставили спеціальний штемпель: «Uzdrowisko kapele. Solankowe borowinowe inhalatorium». І все це завдяки старанням людини - лікаря найвищої кваліфікації Йозефа Матушевського (1900 – 1983).
Пам'ятна дошка на гімназії в Поляниці. 
Пам`ятник доктору Йозефу Матушевському в Поляниці на Дальнім Шлезьку.
КУРС продовжує цикл публікацій про вілли і пансіонати Гуцульщини, збудовані до Другої світової війни. Ці унікальні дерев'яні, рідше кам'яні, споруди поєднували здобутки тогочасної європейської архітектури з самобутнім гуцульським народним стилем. Витончені, елегантні, неповторні, вони або не пережили воєнного лихоліття, або ж виявилися чужими й непотрібними в радянську епоху. Але залишилися документи, світлини, людські історії…
Цікаво, що водолікувальний заклад в Яремчі, тоді ще присілку села Дори, функціонував ще в XIX столітті. Газета «Kurjer Stanislawowski» 18 червня 1899 року писала: «В селі вже четвертий рік діє водолікувальний заклад доктора Градера зі Станіслава». Навесні 1914 року в пресі з’явилось повідомлення, що пан Градер продав свою водолікарню Ебергардту, і той приступив до запровадження в лікувальному закладі соляних ванн. Та розвитку бальнеології в Яремче завадила Перша світова війна.
Тільки в середині тридцятих років ХХ століття доктор медицини Йозеф Матушевський зумів побудувати в Яремчі один з найсучасніших в країні бальнеологічних закладів. Ця чудова двоповерхова будівля з чотирма величними колонами на фасаді зведена в самому центрі містечка поблизу тодішньої школи (зараз дитяча турбаза «Прут») на місці нинішньої РЕМ в 1936-1937 роках за проектом місцевого архітектора Макса Цукера. Загальна площа забудови становила 420 м кв.
Мур фундаменту виконаний з колотого каменю на цементі, стіни з тесаного дерева, дах покритий черепицею, а частина на терасі – з оцинкованої бляхи. В приміщенні було 18 «одинарних купелевих кабін», 2 великі кабіни, 2 – для лежання, 4 душові, два коридори. На першому поверсі розмістилися 2 ординаторські для лікарів, 2 службові кімнати, 2 допоміжні приміщення, туалети. Тут був інгаляторій з 14-ма спеціальними апаратами. Підлоги дубові, протравлені оліфою і лаковані. В купелевих кабінах підлога з керамічних плиток, стіни до висоти 1,50 м покриті спеціальною гумою. Освітлення було електричне, ванни емальовані, кислотовідштовхуючі.
Цілющу соляну ропу доставляли з Делятина. Її зберігали в бетонному збірнику в дворі закладу і закачували в кабіни насосом.
Поряд з головним будинком збудували цегляну котельню з котлом марки Zontauer - Stefanauer Akcien Gesellschaft для нагрівання води. Тут же зведений господарський будинок, де знаходилась пральня і службові приміщення. Стоки відправлялись до очисника «Imhoffa».
Цілющі грязі для бальнеологічного закладу доставлялись з Черче, де й сьогодні працює унікальний на Прикарпатті грязевий санаторій.
Теплими соляними купелями та грязями в закладі Матушевського лікували ревматизм, захворювання шкіри, гінекологічні хвороби та ін. В інгаляторії, куди під тиском розпиляли суміш соляної ропи чи напари цілющих гірських трав та ефірних олійок, лікували хронічні катари носа, запальні процеси горла, гортані, трахеїв, бронхів, легенів. Особливий підхід у д-ра Матушевського був для лікування бронхіальної астми.
Як повідомляв відомий варшавський туристично-курортний альманах, заклад купельовий лікаря Й. Матушевського працював круглорічно. Вартість лікування – 7 злотих з особи за день без обмежень перебування. Державні службовці, службовці самоврядування, пенсіонери, військові і їх родини отримували 35% знижки. Лікарі звільнені від оплати.
Про лікаря Й. Матушевського й нині в Делятині та Яремчі ходять легенди. Він вилікував і врятував життя сотням місцевих мешканців. Цього феноменального лікаря в 1939 році з приходом радянської влади не тільки не відсторонили від праці, а й навіть призначили головним лікарем курорту Яремче.
Йозеф Матушевський народився 9 листопада 1900 року в Яземій Тернопільського воєводства. В 1930 році завершив навчання на лікарському факультеті університету Св. Казимира у Львові. В 1931 році був скерований лікарем до Делятина Надвірнянського повіту. Тут працював в повітовому Осередку Здоров’я і приймальні матері та дитини під керівництвом д-ра Ходоровського, який одночасно вважався лікарем дільничним і колійовим -залізничним. Будівля, де трудився д-р Й. Матушевський, збереглася (тепер тут знаходиться Катехитична школа ім. Блаженномученика Симеона Лукача). Філіал Осередку Здоров’я розташовувався в селі Білі Ослави. Однією з функцій цієї інституції було попередження інфекційних хвороб, туберкульозу. В «Щоденних рапортах польської поліції» знаходимо запис: «В гміні Білі Ослави лікар районний д-р Йозеф Матушевський підтвердив 9 випадків захворювання мешканців на плямистий тиф. Випадків смерті досі не було. На думку д-ра Матушевського, потрібно доставити хворих до повітової лікарні в Надвірній для лікування та ізоляції».
З 1935 року д-р Й. Матушевський працює в Яремчі. Про його особисте життя цього періоду відомості лаконічні: любив бджіл, вулики доглядав місцевий житель Микола Німчук, лікар мріяв зайнятися ще й апітерапією. Одружився пізно, вже за сорок, з дочкою власника пансіонату в Яремчі пана Прокоповича. Микола Німчук розповідав, що речі лікаря – а він збирався покинути містечко – забрали в серпні 1943 року ковпаківці. Тільки влітку 1944 року д-р Й. Матушевський з дружиною виїхав в Угорщину, до Будапешта, а звідти до Польщі. Спочатку осів в Криниці, згодом переїхав до Поляниці на Дальнім Шлезьку. Тут він був керівником курорту. Працював разом з німецьким лікарем, який залишився в Польщі, - д-ром Генріком Шхлехтом.
Про д-ра Й. Матушевського ксьондз Йосеф Заточ-Прзітовський сказав так: «Великий ідеаліст, дуже ревно займався хворими. Проводив життя спартанське. Своїми коштами збудував в Яремчі купальні солянкові і грязеві».
Вже радянські часи багато яремчанців, які потребували лікарської консультації, правдами і неправдами їхали до Польщі і отримували від д-ра Матушевського добрі поради і дієву допомогу. Після смерті лікаря колишній яремчанець, директор бібліотеки медичної академії у Вроцлаві Лешек Баргів написав біографічну книгу про відомого доктора.
Йозеф Матушевський і в своїй новій батьківщині став знаковою постаттю. У Поляниці на Дальнім Шлезьку його ім’ям назвали одну з головних вулиць і міську гімназію. Нещодавно цьому лікарю тут відкрили пам’ятник – без п’єдесталу: бруківкою крокує доктор Матушевський, в правій руці капелюх, піднятий вітальним жестом, а в лівій – лікарський саквояж… Доктор і досі поспішає на виклик - рятувати людей.
Світлана Флис, краєзнавець, КУРС
