Івано-Франківська тенісистка Вікторія Гоголь зі спортклубу "AliaS" не лише успішно грає на всеукраїнських та міжнародних змаганнях, а й виступає за німецький тенісний клуб.
Вона розказала, як потрапила до Німеччини, який турнір став для неї переломним, а також чому вона не хоче полишати рідне місто.
- Ти нещодавно повернулась з Німеччини, де виступаєш за один з місцевих тенісних клубів. Розкажи, що це були за змагання.
- Тенісні клуби в Німеччині розділені на ліги, як і в інших видах спорту, тож протягом сезону є певна кількість регулярних матчів. Я виступаю за клуб з містечка Бакнанг, що від за кілька кілометрів від Штутгарта. Команда представлена в Оберлізі (ліга федеральної землі Баден-Вюртемберг). Минулого року ми виступали дивізіоном нижче, але вдало провели сезон і вибороли право підвищитись у класі. Цьогоріч я була там у червні та липні. Провела шість матчів і у всіх перемогла. Загалом наш клуб зараз непогано йде у підсумковій таблиці учасників турніру.
- Наскільки часто тобі треба бувати в Німеччині?
- Я виступаю як у звичайних регулярних змаганнях, так і на міжнародних турнірах. Влітку зазвичай граю на серйозніших кубках із призовим фондом. Здебільшого матчі відбуваються у травні-червні. Є й зимові ігри у клубі, у яких я також беру участь. Цьогорічний сезон буде дуже виснажливим. Запланували із тренерами і, що важливо, вдало провели навчально-тренувальні збори в Італії, у середньогір’ї. Успішно продовжуємо підготовку до міжнародних турнірів ITF у Європі та всеукраїнських турнірів, зокрема чемпіонату України.
- В Івано-Франківську ти зараз тренуєшся у спортклубі "AliaS". А коли і де ти почала займатись тенісом і як потрапила до німецького клубу?
- Я почала відвідувати заняття з тенісу у чотири року. Перший тренер – Валерій Чунін, якого, на жаль, уже немає в живих. У 10 років мені випала нагода тренуватись у Німеччині. Починала тоді не в клубі, а зі зборів і кількох змагань. Мене помітили тенісні скаути, були оглядові тренування, я себе добре показала у спарингах. Шлях до основного складу "Бакнангу" був важким і тернистим. Якби не "AliaS", то міжнародного успіху не було б.
- До речі, твоя старша сестра Марія також тенісистка...
- Так, власне. Батьки у нас не активні спортсмени, але дуже люблять спорт. Тато в молодості був гідним суперником у настільному тенісі та футболі, добре знав внутрішній світ спорту. Мама усіляко підтримувала його бажання щодо нашого спортивного майбутнього. Першою почала займатись Марія, і коли я ще була маленькою, то завжди брала тенісні м’ячики погратись. Пізніше так вийшло, що і я почала займатись цим видом спорту. Зараз Марія вже не виступає, вона – мій тренер в "AliaS".
- Хто ще з тренерів з тобою працює?
- У мене два основні тренери: Марія займається вдосконаленням моєї техніки, а Олександр Фотуйма працює над фізичною і психологічною підготовкою.
- Як ти зараз оцінюєш рівень юніорського тенісу в Україні?
- Кілька років тому ситуація була складна, змагання проводились рідко, гравців було мало. До того ж, багато спортсменок мого віку виїжджають до США – на навчання. Там діють програми і є гранти, за якими тенісисти отримують стипендію і можуть грати за певний університет. На даному етапі в Україні є група зовсім юних тенісисток, які створюють гідну конкуренцію на національному рівні. Це дуже важливо. Рівень чемпіонату, підготовки дівчат суттєво зріс, тож можемо розраховувати й на міжнародні успіхи. Взагалі, зараз у нас теніс активно розвивається, є багато змагань, чого не було в моєму дитинстві.
- Ти виступаєш у юніорах останній рік і скоро вже перейдеш до дорослого тенісу. Готова до цього?
- Так, я відчуваю, що вже готова. Тренери підвели мене якраз до піку форми, тож в мене достатньо сил. У серпні я вперше бажаю спробувати свої сили у дорослому чемпіонаті України. Плани в нас максимальні. Взагалі я би хотіла якомога довше грати в теніс, і зараз всі мої думки про наступні змагання та результати у них.
- Окрім чемпіонату України які в тебе найближчі змагальні плани?
- У кінці липня їду в Німеччину, де зіграю на турнірі світового рівня у Хехінгені із призовим фондом 25 тис. доларів. Це буде, напевне, перший мій такий серйозний міжнародний старт. Захищатиму честь рідного міста й "AliaS".
- Який турнір або матч запам’ятався тобі найбільше?
- Переломним був сезон 2012-2013 років. Перехід до групи юніорів завжди психологічно складний, і особливо виснажливим виявилося літо 2012 року. В Німеччині було п’ять турнірів підряд, а загальна тривалість змагань сягала 17 днів. Виступала у тому сезоні цілком успішно, а апогеєм стало третє місце на знаковому для мене кубку "Mercedes Cup". Приємно було стояти на п’єдесталі пошани змагань, які дали путівку в світовий теніс таким зіркам, як Штеффі Граф, Моніка Селеш, Мартіна Хінгіс. Це найбільше європейське спортивне досягнення для мене. Після цього турніру я стала впевненішою в собі, відповідальнішою, полярно змінилися мотиви тренувань. Це для мене було сильним поштовхом. Важливо, що саме після цього турніру прийшли знакові успіхи в Україні. Це не лише мій успіх, це результат роботи тренерів, терпимості і підтримки батьків.
- Ти виступаєш і в Україні, і в Німеччині, а в якій країні бачиш себе в майбутньому?
- Я не хочу їхати з України. У мене є перспективи в Німеччині, я могла би там залишитись, але мене туди не тягне. Мені подобається наша команда, у нас чудова атмосфера у спортклубі, наше місто активно розвивається, і я хочу лишитись тут.
