Команда Володимира Ковалюка достроково виконала поставлене перед нею завдання - підвищилася в класі. "Прикарпаття" має чим зацікавити вболівальників. Сплав молодості та досвіду. А основне - всі футболісти із Івано-Франківщини. Погодьтесь, приємніше підтримувати команду, коли в ній грають твій родич, сусід чи земляк, ніж група незрозумілих футболістів, які змінюють клуби, частіше за шкарпетки.
Про перспективи "Прикарпаття" ми ще багато говоритимемо у майбутньому. А зараз давайте поглянемо як часто прикарпатським командам вдавалося стати призерами третього по силі українського дивізіону.
За роки української Незалежності дуже часто змінювалась формула проведення змагань у другій лізі. Кількість учасників, поділ на групи теж були різними. Пам'ятаються роки, коли вдавалося створювати по 3 групи із повноцінними змаганнями по 17-18 команд. Залишилися в історії і роки своєрідної "руїни" - назбиралося трохи більше 20 команд і довелося вигадувати всякі кубки ліги, щоб збільшити кількість офіційних матчів команд.
Командам із Прикарпаття лише одного разу вдавалося виграти західну групу третього по силі дивізіону українського футболу. Було це у сезоні 2002-03 років. Калуський "Лукор" виграв змагання в групі "А" другої ліги, але не підвищився в класі. По суті, калушани тоді врятували від вилітання із першої ліги франківське "Прикарпаття".
Наступного сезону у першій лізі з'явився "Спартак" (Івано-Франківськ), фінансований тоді ЗАТ "Лукор". Калушанам залишили другу лігу та команду "Прикарпаття"/"Спартак-2", яка в сезоні 2004/05 років взагалі припинила своє існування.
Срібними призерами ліги колективам із Прикарпаття вдавалося ставати 4 рази. По двічі це робили бурштинський "Енергетик" та франківський "Факел". До речі, франківська команда ІФНТУНГ, яка домашні матчі проводили на стадіоні університету, підвищившись в класі, в черговий раз намагалася врятувати професійний футбол, перейменувалася у ФСК "Прикарпаття". Як ми всі пам'ятаємо, в підсумку з того всього нічого доброго теж не вийшло.
Тричі наші футболісти ставали бронзовими призерами. Двічі такого результату вдавалося досягнути у середині 90-х командам із Тисмениці, яка спочатку носила назву "Хутровик", а згодом ФК "Тисмениця". Нажаль, проіснувавши ще сезон після свого найбільшого успіху, "хутровики" припинили виступи на всеукраїнському професійному рівні. Ще одного разу бронзу другої ліги (сезон 1999-2000 років) здобував бурштинський "Енергетик". Основні перемоги тієї команди "енергетиків" були ще попереду.
Підсумовуючи вже вище сказане, робимо такий висновок. Вихід "Прикарпаття" у першу українську лігу - велике досягнення, враховуючи і те, що колектив Володимира Ковалюка лише другий сезон грає на професійному рівні. Наші команди, як бачимо, не є частими призерами третього по силі дивізіону. Основне, щоб фінансове становище клубу дозволило "зелено-жовтим" виконувати свою основну мету - виступати трампліном для місцевих футболістів у великий футбол та бути предметом гордості для прикарпатців.
А зараз вітаємо всіх прикарпатців із виходом команди у другий по силі дивізіон українського футболу.
