Чергові мінські угоди від 12.02.2015 року. Які вихідні позиції України?
На території України у розпалі російсько-українська війна. Нас безперервно атакують. Ми захищаємося і як вуж на сковорідці вивертаємося. Ми боїмося відкритої війни з Росією. Влада постійно апелює до американців і європейців, просить нас захистити, дозволити сховатися за їх спиною. Ми постійно виправдовуємося, ніби військові дії йдуть не на території України, а в Ростовській області Росії.
Україна де-факто втратила Крим. Про нього в мінських угодах вже не згадують, він став частиною, суб’єктом Російської Федерації.
Тепер Україна не контролює частину території Луганської і Донецької областей.
Що передбачають нові мінські угоди?
Наші європейські гаранти безпеки, на яких ми так надіємося, не збираються займати на переговорах сторону України. Європа хоче спокою і миру будь-якою ціною.
Ми підписали нові мінські угоди. У них усі зобов'язання узяла на себе Україна. Росія не взяла на себе ніяких зобов'язань. Причому ці українські зобов'язання тепер ще гарантовані Німеччиною і Францією.
Є два ключові питання, які мала на переговорах проштовхувати Україна, якщо припускати, що Меркель і Олланд на нашому боці… і переговори ведуться у форматі, три проти одного…
Перше. Визнати той факт, що на території України ведеться російсько-українська війна.
Отже, російська агресія проти України не визнана. Росія офіційно не є воюючою стороною. Знаходження російських військ на території України не зафіксоване і не засуджене. Відповідно вимога виведення російських військ з території України в мінських документах відсутня.
Без визнання РФ агресором, і відповідальною за події на Донбасі, всі спроби «мирного врегулювання конфлікту» не мають сенсу.
Друге. Зобов’язати Росію дати можливість Україні взяти під свій контроль російсько-український кордон.
Решту Україна здатна вирішити сама. Нажаль цей пункт у мінських угодах на дальньому плані, десь в тумані.
Без негайної передачі контролю за українсько-російським кордоном українській стороні всі інші домовленості - фікція.
Президент каже, що нам треба припинити війну. З ким воює Україна, з якою державою? - Ні з ким ми не воюємо. У нас юридично антитерористична операція, локальний внутрішній військовий конфлікт на території двох областей.
З Росії ми чуємо інтерпретацію подій в тому ж дусі. Вони говорять про «військовий конфлікт української київської влади з ополченцями», про «відведення військ від лінії зіткнення».
Позиція вищого керівництва України дивує. Ми вперто не бажаючи публічно, на законодавчому рівні називати речі своїми іменами, підігруємо Росії. Хоча, говорячи правду, ми б заганяли Росію в кут.
Якщо Росія маскується і не хоче визнавати себе воюючою стороною, то треба створити для «ДНР» і «ЛНР» такі нестерпні умови, щоб Росія змушена була скинути маску і відкрито вступити у війну. А Росія якраз дуже хоче бути збоку, нібито ні при чому… Але ми боїмося відкритої, оголошеної війни з Росією… Створюється замкнуте коло. І дане замкнуте коло не на користь України.
Головна установка нашої влади - не дратувати Росію.
Не подавати заявку на вступ у НАТО. Не вводити військовий стан. Не вести військових наступальних операцій. Не оголошувати «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Не застосовувати проти Росії економічні санкції. Не блокувати окуповані території Криму і Донбасу. Не показувати відеосюжети за участі російських військовополонених, яких у нас нібито вже сотні (а їх, ну хоча б частину, треба було б зібрати у якомусь великому залі і показати журналістам). Українська розвідка за допомогою місцевого населення навіть не може на професійну відеокамеру знімати постійні переміщення російських військ через українсько-російський кордон, далі їх рух на окупованій території, далі розміщення російської військової техніки в житлових кварталах і т.д. і передавати це на телебачення (натомість у нас на телебаченні йдуть сюжети з відеореєстраторів та мобільних телефонів).
Українська влада допомагає Росії рахуватися нейтральною стороною, виступати у статусі миротворця.
У нас війна офіційно називається антитерористичною операцією, окуповані території – зоною АТО, збройні сили Росії - терористами і сепаратистами, лінія фронту - лінією протистояння.
Президент каже, що в мінських угодах є пункт про виведення іноземних військових формувань з зони АТО? Це про чиї іноземні війська йдеться, якої країни? - Офіційно ніяких іноземних військ в Україні немає, а є «народні дружини і ополчення «ДНР» і «ЛНР». Звісно їх ніхто нікуди виводити не збирається.
Якщо проти нас немає іноземної військової агресії, ми не ведемо ніякої війни з іншою країною, то хто, за чиї кошти буде відновлювати зруйновану інфраструктуру Донбасу, якщо нам Донбас колись повернуть?
Вважаю:
Ще з моменту вторгнення Росії в Крим Україна повинна була розірвати з Росією дипломатичні стосунки, перекрити кордони і ввести візовий режим, і т.д.
Після утворення «ДНР» і «ЛНР» їх відразу мали офіційно визнати терористичними організаціями. І відповідно оголосити як мінімум в Донецькій і Луганській областях воєнний стан.
Після вторгнення кадрових частин армії Росії у серпні 2014 року на Донбас ми мали оголосити Росію агресором. Війну називати не «конфліктом між збройними силами України і бойовиками», не «спецоперацією в зоні АТО», а українсько-російською війною. Відповідно території «ДНР» і «ЛНР» ми мали визнати окупованими Росією територіями та відмовитися від яких-небудь державних зобов'язань перед організаціями і установами на окупованих територіях. Ми ж надаємо бандитам безкоштовно енергоносії та беремо зобов’язання стосовно населення і територій, які не контролюємо.
Ми маємо не гратися з «ДНР» і «ЛНР» у піддавки оголошуючи чисельні односторонні перемир’я і припинення вогню, а діяти. «Смішно» коли регулярна українська армія ледве витримує натиск «банди терористів». Дуже сумно, коли терористи налічують не двадцять-тридцять осіб, а тридцять-сорок тисяч військовослужбовців і повністю контролюють два обласних центри України. Що це за такі терористи, якщо спецназ, всі наявні війська України воюють з ними не два-три дні, а майже цілий рік.
Треба було офіційно звернутися до держав гарантів по військову допомогу для захисту від агресора. Ми маємо вимагати військової допомоги у війні з Росією. Ми маємо вимагати економічної блокади Росії, виключення Росії з ООН.
Ми повинні проявляти ініціативу, а не бути хлопчиком для биття, якому дали по морді і вибили зуби (забрали Крим), а тепер в позі лежачого, постійно копають ногами. Нас дубасять кожного дня російські кадрові військові частини, гинуть українські солдати, а вище керівництво України немов той школяр, якого старшокласники кожного дня б’ють в туалеті, каже батькам і вчителям, що все добре і він з старшокласниками просто дурачиться, а синяки, то від частого падіння зі сходів… Школяр боїться, терпить, замовчує факти і бреше…
Стефанко С.Л.
