Триває третій рік повномасштабного вторгнення росії на територію України. Відтак, чимало прикарпатців стали на захист своєї держави.
Своєю історією та бойовим досвідом поділився Тарас Маркевич із позивним "Лисий" — співробітник ГУР, боєць батальйону "Кракен". Військовослужбовець — мешканець Коломиї, приїхав на Івано-Франківщину на реабілітацію.
Про це чоловік розповів під час етеру програми "Новий погляд", передає Фіртка.
Ще перед війною Тарас Маркевич захоплювався авіацією.
"Моє хобі починалося з парапланеризму. Цим мене "заразив" мій близький товариш. Потім почав підкорювати дельтапланерний спорт, а вже пізніше перейшов на малу авіацію та літаки. Мені це подобалось, подобалось небо, подобалось відчуття свободи, вільного польоту.
З одного боку, воно ніби й страшно, а з іншого — якраз це й бодрить", — розповідає чоловік.
Захисник ділиться: те, що війна між росією та Україною буде — розумів ще задовго до 2014 року.
"На це вказувала поведінка нашого сусіда. Вони не готові нас відпустити ні в Європу, ні будь-куди інакше. Вони взагалі вважають нас своїми і так вважали завжди. В принципі, всі мислячі люди це прекрасно розуміли, але все ще плекали якусь надію, що, можливо, війни не буде. Надія надією, але треба було готуватись до війни завжди. Хоча наша влада робила все з точністю до навпаки.
І коли розпочався Майдан, я активно брав у ньому участь, брав участь у боях на Інститутській, допомагав виносити поранених хлопців, коли почались розстріли.
Моя дружина сиділа біля телевізора і переживала, тому що знала мій характер: тормозів нема, я буду там, де найгарячіше. Коли почалася мала війна у 2014 році — я був членом Правого сектору. Тобто я вже й тоді їздив на війну, але короткими заїздами: приїхали, повоювали, поїхали.
А от вже коли почалася повномасштабна війна — ситуація зовсім інша. Я стежив за телебаченням і соцмережами, до чого готується ворог. Коли я побачив, як ракета вздовж дороги біля мого дому летіла на Коломийський аеропорт, зрозумів, що воювати доведеться всім.
Найперше, що я зробив, подзвонив усім друзям. Ми зібралися і їдемо, а куди їдемо? Звісно ж, захищати столицю, бо це першочергова ціль ворога — змінити владу", — продовжує боєць.
Тарас Маркович наголошує, що у боях єдині думки — відпрацювати, перемогти і знищити.
"Я був штурмовиком, ми віч-на-віч зустрічались з ворогом. У такі моменти думаєш тільки про бій і про завдання. Війна є різною: на перших позиціях і в тилу. Щодо війни у першому варіанті — це страх, кров і сморід. Смерть смердить. Я ніколи про це не задумувався, але так є.
Але удача любить відважних. Про смерть не треба думати і не притягувати до себе. У нас є чітка позиція: є ворог, який хоче нас знищити і є країна, в якій я живу. Я її бачу процвітаючою, і ніяких інших думок нема", — підкреслив військовослужбовець.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
