Туристична слава в село прийшла завдяки озерам – їх тут 3 Чорне, Бірюзове та Блакитне. Назви відповідно до кольору води. Це місце називають Чернігівськими мальдівами.
В покинутих кар’єрах і виникли озера, ще 40 років тому, але перші туристи потягнулися нещодавно. Тут навіть у дощову погоду намети стоять у кілька рядів. Окрім садиб, де пропонують відпочинок від 100 грн за добу з людини – на березі озера з’явилася ще й база відпочинку із всіма зручностями.
Номер на 4-х, з міні кухнею, терасою та виходом до озера обійдеться у 700 грн. Найдешевший варіант – 300 грн за два ліжка у маленькому будинку. З розваг надувна гірка, катамарани, каяки та ось такий сап- дошка з веслом, це коштує 70 грн.
І є тут ще одне спільне з усіма островами тут не ловить жодний український мобільний оператор. Пролетіти на тролеї з одного берега на інший коштує 70 грн.
Узбережжя Блакитного озера повністю орендується, з одного боку бази, з іншого планують залишити кемпінговий відпочинок, тільки вже обладнати територію зручностями та встановити плату за проїзд– 25 грн з машини.
Комплексний обід у кафе на озері обійдеться у 100 грн – шашлик від 50 грн за 100 грам. Окрім екскурсії до місцевого гончара тут ще пропонують відвідати відреставровану садибу Софії Руссової – міністра освіти часів Української народної республіки. Вона створила перший буквар.
Інфраструктура тут тільки почала розвиватися. Подекуди залишився комфорт по-радянськи. Тому якщо навіть гуляти на широку ногу, витратити можна не більше 1 тис грн за день.
Далі ми прямуємо до озера Біле , що на Рівненщині. Дорога закінчилася тільки но ми звернули з варшавської траси. Останні 40 км до озера – найнебезпечніша ділянка. Не зашити у ямах колеса та не розбити голову підстрибуючи на вибоїнах – задача не проста.
Біле озеро прославилося. Все через унікальний склад води – у ній є гліцерин , який пом’якшує шкіру. У радянський час тут збудували здравницю і ні, це не архівні кадри – база відпочинку і досі виглядає так само як і півстоліття тому: такі ж написи, і майже такий же сервіс – всі зручності на вулиці.
Такий номер на сторонню особу коштує 140 грн. Вся територія – наче машина часу, відчуття немов потрапив до дитячого табору, ось у їдальні меню – все розписане до грама. А на центральному столі, як і годиться, контрольна порція.
Триразове харчування тут обійдеться у 180 грн. На території підприємці пропонують перекусити хотдогами та шаурмою, поруч – кафе із пловом та шашликом. Окрім охочих омолодитися, сюди ще заїжджають грибники. У сезон, як кажуть, гриби тут косити можна.
А ще прижїджають рибалки – адже ловити рибу на білому озері можна безкоштовно. Відпочинок тут обійдеться не більше 500 грн за особу на добу , але місцеві кажуть, що деякі туристи умудряються навіть заробити тут. Збирають ягоди, гриби чи ловлять рибу, а потім все це продають.
У селах довкола Шацьких озер на Волині приймати туристів вже звикли і заслужено називають себе меккою озерного відпочинку в Україні. Де поселитися і за скільки – це вже на ваш вибір, є все від євростандарту до житла класу економу.
На курорт їхали раніше тільки українці. Але останніми роками потягнулися і іноземні туристи. Ось і німці придивляються, що ж цікавого на Шацьких озерах.
Тут в сезон кажуть не проштовхнутися, і спустошити гаманець можна не менше ніж на морських курортах. Але якщо хочете зекономити, або втекти від натовпу туристів, то в кількох кілометрах від Світязя є цілий каскад точно таких же чистих озер, але без галасу.
