Почесний громадянин міста Долина Зіновій Михайлович Красівський в ці листопадові дні міг би відзначати 85-літній ювілей.
Талановитий поет, публіцист, член Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останній Крайовий провідник ОУН у підрадянській Україні народився 12 листопада 1929 року в селі Витвиці в родині свідомих українців.
В 1948 році родину Красівських вивезли в Казахстан, однак Зеновію вдалося втекти. У Карпатах був важко поранений. Під час першого арешту 1949 році витримав 21 день безперервних допитів.
1959 року був удруге заарештований за «розпалювання націоналістичних настроїв серед українців». Після повернення в рідні краї наприкінці серпня 1963 разом з Дмитром Квецком бере участь у створенні нелегальної організації Український національний фронт, пише програму «Тактика Українського національного фронту». Вона передбачала мирні методи боротьби за незалежність України. У рядах УНФ нараховувалось понад 150 осіб, які, завдяки конспірації, часто не знали один одного. В цей час Зіновій Красівський написав роман «Байда», збірки віршів «Месник», «На сполох», «Литаври».
У березні 1967 були заарештовані керівні члени УНФ, серед них — 24 березня 1967 і Зіновій Красівський. Його засудили до 12 років позбавлення волі.
Відбуваючи покарання у Владимирській тюрмі, наш земляк написав збірку віршів «Невольницькі плачі». Вперше її опублікували не в Україні,а в Лондоні в 1984 році.
У 1972 проти нього сфабрикували нову кримінальну справу. Здоров’я похитнули примусове лікування у психлікарнях та нелюдські умови проживання в неволі.
1985 року, після двох десятиліть неволі ЗіновійКрасівський повертається в Україну, а 1987 стає секретарем Української Гельсінкської Спілки. Згодом створює політичне об’єднання «Державна Самостійність України», засновує політичний журнал «Українські проблеми», який видавав у Стрию Львівської області.
20 вересня 1991 року його життя обірвалось. Провести в останню дорогу того, хто все своє життя присвятив рідній Україні прибули тисячі українців з усіх усюд…
В 1995 році вийшла книга листування Зіновія Красівського з американкою Айріс Акагоші, членом «Міжнародної Амністії», яка багато років писала листи письменнику. Цього року книга листування побачила світ англійською мовою. Ми уважно стежимо за подіями, пов’язаними довкола імен почесних громадян міста. Тому у Віснику міської ради №44(553) за 31 жовтня цього року дочасно зробили передрук статті на цю тематику «Два Світи – одна Ідея» авторства Ольги Погинайко.
У Витвиці створениймузей і споруджений пам’ятник нашому славному земляку, побачили світ декілька перевидань поетичної збірки «Невольничі плачі». Сьогодні портрет Зеновія Красівського – серед почесних громадян нашого міста.
“Зіновій Красівський був ясною людиною, обдарованою творчими силами життя. До нього тяглися люди, як до джерела, яке вічно роздає себе, і само багатіє з того. В житті він не мав нічого в посілості й навіть не міг мати. Він був створений для того, щоб пройти по сиротливій землі з усмішкою надії, з рукою, простягнутою для підтримки і допомоги іншим. Зустрічався він із тисячами людей, бо судив йому Бог бути в найгостріших осередках українського болю і замовляти той біль”, – так згадує про Зіновія Красівського Євген Сверстюк.
