У селі Буркут лікувалася на бальнеологічному курорті Леся Українка. Сюди привозили поранених солдатів Першої світової війни. Зараз село закинуте.
Вже понад 10 років тут немає постійних жителів. Наразі у селі є дві садиби для туристів, пише Фіртка з посиланням на Суспільне Карпати.
До Буркута веде грунтова дорога, яка починається ще з Дземброні і простягається через село Зелене та присілок Шибене. Перед Буркутом — прикордонна застава. Грунтова дорога до цього села пролягає трохи вище від ріки Чорний Черемош.
Село Буркут розташоване в долині між двома гірськими хребтами – Чивчинським і Гринявським. Чивчинський хребет розділяє державний кордон з Румунією.
Біля джерела зустрічаємо колишнього жителя Буркута Василя Шкрібляка. Чоловік розповідає, що покинув село ще дитиною. Каже, через загату, за допомогою якої сплавляли ліс, їхню хату постійно підтоплювала вода. Тому родина шукала краще місце для життя.
"Зараз я живу у Верховині, але час від часу приїжджаємо сюди, набираємо тут воду. Вона дуже корисна і лікувальна. Добра і для нирок, печінки, головне — не зловживати", – розповідає Василь Шкрібляк.
Таких джерел у Буркуті є п’ять. Через мінеральну воду із значним вмістом заліза у Буркуті два століття тому існував бальнеологічний курорт. Науковий співробітник Верховинського НПП Ярослав Зеленчук показує колекційну пляшку, у якій перевозили буркутську воду до Санкт-Петербурга.
Також тут був розташований військовий госпіталь, де водою лікували поранених солдатів, які втратили багато крові. У селі ще збереглися надписи і обеліски від військового цвинтаря.
"Тут було 14 будинків, які приймали людей. Крім того, що воду вживали перорально, в ній приймали ванни. Вона має цілющі властивості не тільки, коли ви її п’єте, а й коли вона потрапляє в організм людини через капіляри. Уявіть, що до Першої світової війни в Буркуті був тенісний корт. Тут відпочивали люди, приймали ванни. Ванни були фарфорові", – каже Ярослав Зеленчук.
У 1901 році українська поетеса Леся Українка лікувалася на цьому бальнеологічному курорті від туберкульозу. Тому від Буркута починається одна зі стежок пішого туристичного маршруту, який зветься "Слідами Лесі Українки".
"Cаме там вона написала своїй подрузі Ользі Кобилянській, що "тут все чудове. І природа, і ліси, і якщо вже я тут не вилікуюсь, то я вже не вилікуюсь ніколи". Там, до речі, її відвідував Іван Франко в ті часи. Звідти вона йшла полонинами Озерний, Луковець і приходила до села Довгополе, де ми і проклали маршрут", – розповідає фахівчиня з рекреації Верховинського НПП Мирослава Повар.
З 2008 року село стало безлюдним. Мешканці Буркута, яких евакуювали під час повені, не повернулися сюди. Хати напіврозвалені. Колишній завод, на якому наливали воду у пляшки, — також у руїнах.
Три роки тому село почали відновлювати. У населеному пункті з’явилися дві садиби, які готові приймати туристів.
Марія Лаврук розповідає, чоловік сказав, що будуть туристи, тому на землі її свекрухи почали споруджувати відпочинковий котедж. Жінка з двома синами приїхала сюди на Пасху і пробуде тут ціле літо. Взимку, каже, сюди неможливо добратися через "великий сніг".
"На даний час приходять тільки наші, а надіємося, що буде не закинуте село, а будуть люди приїжджати. Йдуть по гриби, афини (чорниці — ред.), ожини, малини, всі повертають. Багато знайомих приїжджає, багато косівських, то так нескучно", – каже Марія Лаврук.
Її старший син Василь збирає у тутешніх лісах трави, зокрема, Іван-траву, яку можна пити, як звичайний чай. Бабуся хлопчика також була травницею.
"Він нагрівається, починає темніти і змінюється смак, як дорогі чаї. Потім я під прес кладу, він пресується і сушиться", – розповідає Василь Лаврук.
Голова Зеленської громади Володимир Феркаляк, до якої належить Буркут, розповідає, що планує розвивати туризм у закинутому селі.
"Зараз знаходимося на етапі формування, стараємося брати участь у різних проєктах із залученням інвестицій, розвитку туризму. Проєкти розробляються спільно з інвесторами на базі Буркуту, щоби побудувати тут та розвивати санаторно-відпочинковий такий комплекс, але як воно в подальшому буде – час покаже", –розповідає Володимир Феркаляк.
Читайте також:
