Самопроголошений «лідер опозиції» Петро Порошенко в одному зі своїх виступів «офіційно» висловив переконання в тому, що 26 жовтня поточного року в Україні будуть вибори: «Зафіксуйте цю дату».
Це не стало інформаційною бомбою, бо партійні організації всіх рівнів ще з осені минулого року в готовності до передвиборчого старту – проводять ревізії рядів та ресурсів, оцінюють перспективи опонентів, особливо на суміжних електоральних полях, рекрутують військових та волонтерів, проводять фокус-групи, вивчаючи свіжі вподобання «електорату»…
У зв’язку з цим Фіртка розпочинає цикл статей про думки, аналітику та інсайди з «партійних організацій» щодо підготовки до виборів. Оскільки масив інформації немалий, то оглядатимемо учасників «жовтневих виборів» парами або групами.
Одна з головних проблем партій, які сьогодні «не при владі» — ресурси.
Не таємниця, що раніше вибори в Україні проводилися на «чорні», а часто і корупційні гроші, яких з війною суттєво поменшало. То ж можна передбачити, що перевагу на майбутніх виборах отримають партії, лідери та спікери яких є хорошими та розкрученими «ютуберами» або ті, які мають якісні та організовані партійні структури й симпатиків «до кожного села».
Сьогодні розглянемо першу пару політичних сил, які прогнозовано позмагаються на майбутніх виборах.
Найяскравішими прикладами названих двох протилежний виборчих концепцій є: «Батьківщина» як «партія структури» і її протилежність — «партія одного блогера-ютубера Арестовича».
«Батьківщина» — політична сила Юлії Тимошенко, є однією з найміцніших в Україні та на Прикарпатті в плані організаційної структури.
«І у нашому селі, і у вашому селі «є бют», — правдиво свідчила ще років десять тому широко відома в тому ж «ютубі» жартівлива (і двозначна) пісня. З того часу нічого й не змінилося. «Наша Юля» — це мем, який і зараз з пів оберту заводить та рекрутує сільських жіночок «бальзаківського віку».
То ж сьогодні ми помислимо та проаналізуємо інсайди зі структур «Батьківщини» та перспективи на Прикарпатті та в Україні умовної «партії Арестовича».
Партія Юлії Тимошенко або, де взяти три мільйони доларів на виборчу компанію на Прикарпатті?
Юлія Володимирівна однією з перших почала робити політичні заяви з акцентом на можливі майбутні вибори.
Місяць тому на ютуб-каналі Юлії Тимошенко з’явилося її відеозвернення, яке можна рахувати передвиборчим стартом. Наразі це відео набрало вже понад 1,2 мільйона переглядів. Не менше переглядів набрали, завдяки платному рекламному просуванню, і «рілси» та «тік-токи» вирізок з цього програмного відеозвернення.
Суть його:
- нас обдурюють, за нашою спиною, під час війни, влада розпродає найкращі стратегічні підприємства, а найцінніші корисні копалини передає під контроль міжнародним корпораціям;
- хибність нової економічної стратегії України, озвученої прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, як «ресурсного центру Європи», тобто сировинного придатка, а не сучасної технологічної економіки базованої на науковому потенціалі та сучасних технологіях;
- Україна вже зараз позбавлена свого суверенітету, оскільки міжнародні структури, які не підпорядковуються українським органам влади та фінансуються з-за кордону, перебрали значний обсяг повноважень українського уряду, Нацбанку, судів... Багатьох ключових службовців, до прикладу суддів, включно з Конституційним, яких повинні призначати президент, Уряд і Верховна Рада, фактично відбираються міжнародними радами.
Цитуючи нашого іншого героя статті, «злі язики-нью-йоркські таксисти брешуть», що на місцевому рівні в «Батьківщині» також почався рух. Місцева вузька партійна команда під керівництвом її лідера Дмитра Шлемка їздила в Київ на зустріч з Юлією Володимирівною. Проте з лідеркою зустрітися не вдалося, — зустрілися лише з Іваном Кириленком.
Головними питаннями прикарпатської делегації та Дмитра Шлемка були питання впливів на формування регіональних партійних списків, головно до Верховної Ради, та «де взяти три мільйони доларів на виборчу компанію?»
Кияни пояснили, що часи зараз інші — «в Юлі грошей немає». Тому франківці запропонували альтернативу — «продати» перший номер в регіональному списку та інші «прохідні» місця і цим забезпечити передвиборчий процес в області. Рішення по цьому питанню наразі не прийняте, але списки вже складаються, ролі розписуються, структури «до кожного села» ревізуються.
А ще «ходокам» з Прикарпаття розкрили дещо з майбутніх планів: «Юля — реалістка, зважаючи на соціологію, вона розуміє, що про жодні перемоги на виборах не йдеться, тому нашою метою буде входження в коаліцію із Залужним і в такий спосіб вплив на дії майбутньої влади. Залужний має рейтинг, але не має структур. Тому ми можемо бути один одному корисними».
«Боротьбі за Залужного», яка розгортається між партійними проєктами, присвятимо один із майбутніх матеріалів, а наразі поговоримо про ще одного персонажа, який називає себе «другом Залужного» (бо закінчив те саме військове «Одеське піхотне» училище і разом із Залужним стратегував про розвиток ЗСУ) — Олексія Арестовича.
Арестович як бренд, або про мистецтво злиття «в унітаз» авторитету та репутації
Звісно, мова тут про широку «всенародну» репутацію. Як не парадоксально, свої 5% до Верховної Ради, політичний проєкт Олексія Арестовича цілком може набрати.
Арестович називає себе нарцисом. А ще він позиціонує себе як філософ та психолог. Проводить тисячні семінари на ці теми, на яких заробляє собі на небідне життя.
Те, що вчителя психології залишила вже третя дружина (як кажуть все ті ж «ньою-йоркські таксисити») — вже викликає жарти. Щодо філософа, то багато тих, хто не любить нашого героя, стверджують, що ніякий він не філософ, бо не закінчив на цю тему класичного університету.
У наш час загального доступу до інформації, коли ми маємо не-програмістів Цукерберга та Стіва Джобса, це працює на всіх. А розповідь найвідомішого українського блогера-філософа Андрія Баумейстера, який стверджує, що Арестович прослухав його повні курси філософії в університеті Фоми Аквінського та в Могилянці та оцінка Баумейстером Арестовича як рівного собі в дискусіях, трохи попускає скептиків.
Його електоральне поле — схід України та, умовно, «філософи з широкими (ширшими за «мову-віру») поглядами».
Арестович, на відміну від Юлії Тимошенко, не має не лише грошей (хоча ті ж «ньою-йоркські таксисти» стверджують, що Рінат Ахметов готовий профінансувати проєкт Арестовича), але й структур (вузькі пули команд інших «ютуберів» — Юрія Романенка та Миколи Фельдмана, — не можна вважати партійними структурами, готовими працювати «в полі»).
Олексій Арестович пропонує зрозумілі програмні тези:
- треба замінити проєкт «Україна-антиросія» на інший, до прикладу «Україна-Русь-2.0», «Широкий проєкт», «Україна — перехрестя світів-цивілізацій», «Україна — пʼятий проєкт», «Україна - міст між росією і Європою, не тільки транспортний, а культурно-смисловий»;
- Уряд національного порятунку;
- Повний державний аудит;
- Чотири надзвичайних стани: в економіці, в енергетиці, в демографії, в боротьбі з корупцією. Надзвичайні стани необхідні для швидкого прийняття рішень, обходячи довгі та складні погоджувальні процедури. Варіант швидкого прийняття рішень президентськими указами.
Проблема Арестовича, на наш погляд, в тому, що він справді вірить путіну в тому, що росія воює не з Україною, а із США в Україні, пропускаючи іншу тезу путіна про те, що «немає ніякої України, її придумав Ленін».
Тобто в Україні путін таки воює з Україною, і воює на її знищення. Так, ця війна лише один із пазлів війни путіна проти західної цивілізації та світового порядку, але цей «пазл» нам найближчий та найболючіший.
А ще, останні агресивні заяви та виступи Олексія Арестовича багато втрачених для нього виборців вважають такими, що розколюють українців.
Хотілося б побачити, хто на Івано-Франківщині ризикне публічно підтримати та очолити партійну чи передвиборчу структуру Арестовича. Але навіть без наявності такої структури, користуючись з ютуб-харизми, він може і тут зібрати незначний урожай голосів свої «підпільних симпатиків».
Новини та інсайди з інших партій та потенційних учасників виборів-2025 на Фіртці згодом.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
