В сучасному світі міські та територіальні громади борються за інвестиції, як колись – за доби середньовіччя – боролися з феодалами за право самоврядування. Адже зрозуміло, що ціна тому самоврядуванню – ламаний гріш, якщо громада не має коштів на забезпечення елементарних потреб територіального буття. Інвестори – найбажаніші гості будь де. Лише не в нас. Бо ж «справжній галицький патрійота» не пустить на рідну землю чужу копійку. Чому? Бо вона чужа й невідомо від кого! Ясний перець!
Ви скажете: нісенітниця! Таке в ХХІ столітті неможливо. Ще й як можливо. Є в нас такі «політики», які вважають, що не конче важливо, що курка несе золоті яйця. Важливіше, якого та курка кольору – правильного чи неправильного. Якщо неправильного, то Бог із тим її золотом, краще зварити з неї корисний поживний бульйон.
Варіння «поживного бульйону» з інвестиційного проекту відбувається нині у Коломиї. Шеф-кухарем «пекельної політкухні» виступає опозиція до мера (очолювана кандидатом-невдахою в мери «фронтменом» Любомиром Глушковим, який, подейкують, щоби насолити меру Ігору Слюзарові, не те що з золотоносної курки, а навіть з єгипетського фенікса готовий бульйон зробити).
Це можна було б списати на отриманий на останніх виборах комплекс неповноцінності через поразку і тихо його аналізувати, якби не реальні проблеми, що можуть відбитися на всій коломийській громаді. В ролі «завзятих патріотичних кухарчуків» – депутати Коломийської міськради, котрі своїм нещодавнім рішенням фактично перекрили шлях в місто канадському інвестору, який пропонував «прописати» в райцентрі адміністрацію сучасного підприємства по збору та переробці побутового сміття.
Знаючі люди хапаються за голову: сміттєвопереробна індустрія є однією з топ-фішок сучасного урбаністичного життя. Особливо у фінансовому плані. Проте, яке діло депутатам до топ-фішок. Більшість з тих народних обранців, судячи з їхніх рішень, й слів таких не відає.
А тепер детальніше.
Муніципальна фірма з Канадського міста Едмонтон нині будує заводи у багатьох містах світу. Вони переробляють 90% отриманого сміття. При чому його не спалюють, а застосовують високотехнологічний процес переробки відходів на вторинну продукцію. Канадійці погодились на те, щоб в Івано-Франківській області це питання було вирішено комплексно.
Тобто, сміттєзвалища, які є в області, мали б входити у це спільне підприємство. Базовим центром мала б стати Коломия, тобто, звідси починатиметься робота інвестора на всю область. А це 300 млн. доларів інвестицій (!!!) у сферу управління твердими відходами.
Однак, депутатів 4-ох фракцій у міськраді не зупинила ані кругленька сума інвестицій, ані перспектива нових робочих місць, ані обіцяне покращення ситуації із довкіллям. Не зупинила їх і референтна думка громади. Вони пішли й проти тих коломиян, які виступили за канадський проект і прийняли.
Вже згаданий нами голова фракції «Фронту змін» в міськраді Любомир Глушков позицією своєї політичної сили й решти, хто не голосував, пояснює браком інформації про інвестора, а також порушенням регламенту сесії – депутати не мали часу для обговорення питання, а тому просили перенести розгляд питання до його детальнішого вивчення. «Ми хочемо, щоб інвестори йшли у Коломию, але це не означає що ми повинні вітати будь-якого інвестора на шкоду громаді чи загальній справі, - говорить Глушков. – Зараз йде мова про те, що на протязі місяця потрібно було розглянути питання. А матеріали на сесію подали у день сесії, тобто депутати фактично не мали ніякої інформації по цьому інвестору. Ми погодилися включити це питання в порядок денний і коли в процесі обговорення йшла дискусія, то міський голова не зміг відповісти на всі наші запитання. Тобто у нас не було інформації по цьому інвестору, наскільки він є реальним, наскільки реальним є будівництво заводу».
Окрім того, депутат апелює до того, що у цьому питанні не була почута думка громади – тобто питання не виносилось на громадські слухання, які практикують на рівні місцевого самоврядування. «Питання будівництва сміттєпереробного заводу заслуговує на те, щоб громада сказала свою думку, - стверджує Глушков. – А таких слухань не було. Місяць тому на них виносились тільки питання щодо будівництва басейну, парку Трильовського і ремонту доріг».
«Коли говорять, що Верховну раду треба розпускати, то Коломийську міську раду ще треба було позавчора розпустити. Тому що я не бачу, що хтось хоче, ну є там справді, що виступають від імені громади, які виступали там за зміни в Коломиї, я не бачу тих змін. Зміна це хоч коли людину хочуть послухати. А тут просто цинічно показують, що би ви не робили ми все одно такі є» - переконаний Василь Дем’янів.
Бентежить депутатів ще й питання екології (мода тепер така))). Мовляв, неподалік Коломиї є костомельний завод, сморід від діяльності котрого розноситься на десятки кілометрів. «Вам не здається, що ми перетворюємо Коломию у смітник для цілої області і для західного регіону. Ви хочете сказати, що будуть всі звозити, все буде нормально і буде перероблюватися», - говорить стурбований нюхальною безпекою своїх виборців депутат-мажоритарник Михайло Комісарук. Зрозуміло, йому важко уявити, що сміттєвий завод «не смердітиме». Весь життєвий досвід (певно не найлегший) пана Комісарука говорить про те, що такого бути не може. Навіть у Канаді. Навіть у ХХІ столітті. Але це ще не всі підозри.
Пильні патріоти запитують: «Де гарантія, що ми зараз не виділимо земельну ділянку, а заводу не буде. Ми запропонували на сесії міському голові відкласти питання, бо ми не мали часу розглянути його. Ніякого обговорення не було. Тобто голова собі захотів і так собі зробив. Не було витримано регламент. Ми не готові ризикувати життям і здоров’ям або віддавати майно своєї громади у якісь руки, які нам не відомі». І запевняють, що готові розглядати питання, однак тільки у випадку його широкого обговорення із громадою і спеціалістами.
А тим часом Коломия без підприємства і так страждає від сміття (яке «реально смердить»), а його переробка навпаки мала б якраз налагодити ситуацію. І ще – а як же досвід інших країн. Невже європейці чи американці труять самі себе смородом і викидами від таких підприємств? Невже у них немає екологічного мислення? Скажімо, у Відні, столиці Австрії, сміттєпереробний завод знаходиться у самісінькому центрі міста. Його спеціально показують всім туристам, як приклад. І нічого ж – у Відні усі задоволені, спокійно живуть і знають, що пересуваються чистими вулицями і дихають чистим повітрям. Але де та Австрія і що нам до Австрії!
Натомість коломийський міський голова Ігор Слюзар запевняє, що даний проект для міста є надзвичайно вигідним, інвестор готовий вкладати гроші і на тій сесії йому потрібна була тільки декларація, як ознака серйозності намірів офіційної Коломиї.
«Ми – каже мер – лише вирішували, чи ми йдемо на співпрацюю із Едмонтоном чи не йдемо. Це було головне питання. Це була тільки декларація готовності міста Коломиї працювати з містом Едмонтоном в Канаді. Ніхто вже не говорив про будівництво заводу – це складний процес як у часі, так і за технологією, а тому звичайно, що потрібно буде і провести окремі громадські слухання і почути думку фахівців. І всі це знають і розуміють».
Міський голова впевнений, що Коломия готова взяти участь у проекті. До будівництва заводу канадські фахівці мають провести ще низку досліджень не тільки у Коломиї, але й у всій області, щоб визначитися із правильною технологією будівництва лінії сортування і переробки відходів, транспортною логістикою та іншими нюансами справи.
Однак, ситуація, яка склалась на сесії, не виключено, є наслідком інших протиріч і аж ніяк не пов’язані із можливим будівництвом заводу у місті.
Справа, як кажуть «втаємничені», у боротьбі «опозиції» за крісло секретаря міської ради, яке наразі займає Ярослав Гошій. (Фіртка уже писала про те, як коломийські депутати вирішили відправити секретаря у відставку і у чому суть питання).
Група депутатів просто вирішила довести розпочату справу до кінця і цього разу отримала черговий привід маніпуляції, пропонуючи меру свої голоси за сміттєпереробний завод, в замін, на заяву про звільнення з посади секретаря.
«Зараз я не хочу піднімати усі ці перипетії. Офіційно, вони не озвучують суть питання. Це озвучив я, коли сказав, що вони поставили умову: що вони підтримують це питання тільки тоді, коли секретар міської ради напише заяву про звільнення», - коментує ситуацію Ігор Слюзар.
Такої думки і позафракційні депутати, які також називають будівництво заводу вигідним проектом для міста і області загалом.
Міський голова розповідає, що зараз, коли пройшло два тижні, після сесії баталії навколо декларації вщухли і сподівається, що питання буде вирішено позитивно у будь-якому випадку.
25 травня у складі делегації представників області він планує побувати із робочим візитом у Канаді. Там він має намір таки підписати меморандум про співпрацю і запросити канадців на зустріч з коломийською громадою, яка за словами мера має поставити крапку у цьому питанні.
У іншому ж випадку Коломия тільки ввійде у спільний проект області.
«Якщо це не буде Коломия, то інвестор піде в інше місто – Калуш чи Надвірну, Долину чи Івано-Франківськ. Якась із рад проголосує і будемо працювати. Коломия ввійде у це підприємство. Просто у нашому випадку Коломия могла б стати базовим містом, інвестиції йшли б через наші підприємства», - говорить мер міста.
Колись хтось мудрий припустив, що «націонал-патріотизм є останнім прихистком негідників». Новий світовий тренд замінює в цій конструкції «націонал-патріотизм» на «екологізм». Але суть – одна… Не хотілося б щоби серйозна тема екології (а ще інвестицій, робочих місць, наповнення бюджетів...) ставала розмінною картою в політичній кулуарній тяганині за посади і ресурси...
І на закінчення одна стара повчальна історія. Краєзнавці кажуть, що у 60-их роках позаминулого століття громаді міста Тисмениця пропонували прокласти по тисменицьких землях залізницю, що йшла від Львова до південних намісництв Австрійської імперії. Поважні дідичі-землевласники Тисмениці покрутили носами і відмовили тому проектові. Бо ж та залізниця могла засмердіти бульбу і бурячки на їхніх полях-городах. Землю під колію продала громада сусіднього Станіславова. Що тепер є Тисмениця? І що Станіславів? Думайте, панове депутати!
Аналітични група "Фіртка-Магус"
