«Вантаж 200». Ціна смерті проти ціни пального у зоні АТО

 

 

«Держава дасть гривню, а замахає на тисячу», - так коментує допомогу держави волонтерам перевізник «двохсотих» Арсен Мартинюк.

 

Він єдиний на Прикарпатті, хто наважився займатись перевезенням загиблих бійців.

 

Фіртка поговорила з Арсеном про його "псячу" роботу, як проходить обмін тілами, чи легко працювати перевізником та як держава допомагає у цій справі.

 

Арсене, розкажіть, як ви зважились на таку небезпечну і не зовсім приємну роботу?

- «Вантаж 200» ніхто не хоче возити, бо то псяча робота. Знаходились хлопці, які їздили зі мною, але потім відмовлялись. В нашій області я один займаюсь перевезенням тіл, навіть влада не хоче братись за цю справу. Я сам по собі - сам собі волонтер, організатор, директор - все роблю сам.

 

Певні люди на смертях героїв України заробляють по 15 000-20 000 гривень. А деякі навіть примудрюються попіаритись на трагедії. Ми не даємо їм цього робити. Це і є головною причиною, чому я цим займаюсь. Я не зобов’язаний це робити, і не вважаю що це є моїм обов’язком , я просто допомагаю людям.

 

Інтерв’ю я даю вперше, мені не притаманна публічність.

 

Які витрати йдуть на одну поїздку?

- За неділю машина «накатує» до 9 000 кілометрів, це приблизно 100 000 гривень , які йдуть на пальне. Зараз, нарешті, добилися від влади, що вони будуть відшкодовувати вартість витраченого пального. Громадська організація «Спілка АТО» укладе угоду з Департаментом соціальної політики, після підписання якої, з бюджету виділятимуть кошти на пальне, яке використовуватиметься для перевезення «вантажу 200». Та ця процедура ще не продумана до кінця.Правда, вони укладатимуть договір із заправками ОККО, а їх в зоні АТО немає. Там ходять живі гроші. Інколи пальним можуть допомогти солдати.

 

Вам потрібен напарник?

- Чесно кажучи, мені ніхто не потрібен. Але якщо треба їхати 3-4 доби, то звичайно треба, щоб хтось змінив мене за кермом. За добу доїжджаєш до місця призначення, пару днів йде на оформлення документів, і знову дорога додому.

 

Яким автотранспортом ви перевозите тіла загиблих бійців, це якась спеціальна техніка?

- Ніякої спецтехніки не існує.

 

Ми в Польщі купили рефрижератор, який коштує близько п’яти тисяч євро. За один раз можна перевезти чотири тіла. Всередині рефрижератора нульова температура. Неділі через дві планую «пригнати» з Польщі ще один рефрижератор, залишилось дозбирати певну суму грошей.

 

До купівлі рефрижератора «двохсотих» возили у звичайному фургоні. А якщо тіло в спеку перевозити в звичайному фургоні, то воно починає набухати і в результаті спочатку вибухає голова, потім розривається і саме тіло. В моїй практиці були два таких випадки. Після того машину можна викидати, тобто дві машини ми просто спалили, бо експлуатувати їх вже не можна.

 

Чи співпрацюєте ви з волонтерами гуманітарної місії «Чорний тюльпан»?

- «Чорний тюльпан» працює лише в зоні АТО, вони займаються пошуком тіл і транспортують їх лише до місцевих моргів. Далі працюють такі як я. «Чорний тюльпан» домовляється з сепаратистами про години, в які можна відкопувати чи вивозити тіла з окупованих територій. Інколи займаються пошуком і під обстрілами. Хоча ні одній зі сторін не вигідно, щоб тіла розкладались на сонці, бо це страшенний сморід, який розноситься на кілька кілометрів, і яким можна дуже легко отруїтися.

 

Чи співпрацюєте ви якимось чином з владою?

- Діалог з державою мусить бути, бо волонтери також не всюдисущі і не можуть самотужки займатись і бійцями, і переселенцями, і важкохворими. Хоча державні кошти дуже важко використати, і по великому рахунку, я не дуже то й хочу зв’язуватись з держслужбовцями, бо вони дадуть на гривню, а замахають на тисячу.

 

Нещодавно, в Івано-Франківську, з робочим візитом перебував заступник міністра збройних сил України. Я особисто звернувся до нього з таким питанням: скільки виділяється коштів на поховання військовослужбовців. Він доручив обласному воєнкому дати пояснення. Воєнком пояснив, що цим мають займатись самі бригади.

 

В кожній бригаді мають бути спеціально вивчені люди, і має бути їх п’ятеро. В наказі прописано, що у випадку смерті, виділяється домовина, подушка, військова форма. Тобто всі витрати прописані в законі, але ніхто тих грошей не бачить і це можна пояснити. Країна 22 роки не воювала, і по закону ніби все прописано , а в реальності - нічого немає.

 

Як би не ми, то тіло доставляли би за тиждень-два, тобто коли тіло вже важко назвати тілом, а кожній матері, батькові чи дружині хочеться попрощатися з тілом, яким вони його пам’ятають, а не спотвореним до невпізнаваності.

 

Та ми все одно намагаємось якось співпрацювати з державою. Вони допомагають нам – ми допомагаємо їм. Вони вчать нас – ми вчимо їх. Отак і співіснуємо, шукаючи виходи зі складних ситуацій разом. Влада й так за останній рік багато чого зробила, в екстремальних умовах доводиться вчитись на численних помилках, але вони таки вчаться. 24 роки армію розкрадали, і зараз вона лише оговтується від своєї немочі.

 

Але по великому рахунку, якби громадськість за що раз не шарпала політиків і чиновників, то нічого би не робилось. Влада рухається лише тоді, коли їй штурхана дати, але є і такі чиновники, яким один раз говориш і вони безвідмовно виконують все, що в їхніх силах.

 

Про себе можу сказати одне, я як робив свою роботу, так і буду її робити , з допомогою влади, чи без неї.

 

- Чи існують на війні розцінки на тіла, як би аморально це не звучало?

Тіло набагато простіше забрати у сепаратистів тоді, коли організації менше дзвонять і домовляються. Чим більше домовляєшся – тим вища ціна. На війні більше практикується бартерна система. Одне тіло – тонна солярки чи бус продуктів. Можна також домовитись і про обмін самими тілами.

 

Певні служби домовляються з сепаратистами про пердачу тіл, а ми лише приїжджаємо і забираємо. В процесі цих домовленостей вони нас не чіпають.

 

Днями ви повернулись з чергової поїздки. Кого ви повернули додому?

- Я транспортував тіло загиблого бійця батальйону імені Джохара Дудаєва з Дніпропетровську до Львівської області. Тіла ми доставляємо не лише в Івано-Франківську область а й у інші регіони країни. Ми співпрацюємо і з іншими «перевізниками» України, допомагаємо один одному. Наприклад, за один раз можемо доправити вантаж в Черкаси – Київ – Вінницю – Тернопіль. Півтори неділі тому ми привезли на Франківщину аж чотирьох загиблих бійців. Взагалі реальні людські втрати на війні дуже сильно різняться з цифрами, які озвучуються по телебаченню.

 

Буває, що люди ненавидять мене, бо саме я привіз тіло, доводиться пояснювати, що я волонтер а не військовослужбовець, і що ніякого зиску з того не маю і тим більше ні в чому не винен. Хоча я розумію їхній стан. Бо коли матері привозиш тіло сина без голови і вона б’ється в істериці, то залишається або заспокоювати її або просто мовчати, бо що тут скажеш…коли горло стискає чужа розпука і біль.

 

Вже опісля, як родичі повністю оговтуються від втрати найріднішої людини, дзвонять мені і дякують. Є родини, з якими дотепер спілкуємось.

 

Як відбувається сам процес передачі «вантажу»?

- Дзвонять військові і повідомляють, що потрібно забрати «вантаж 200». Щоб забрати його з моргу потрібен дозвіл від ВСП, від прокуратури, від міліції, від комбата, видається свідоцтво про смерть і лише тоді забирається тіло. Всі документи я потім передаю родичам загиблого, завдяки яким вони зможуть отримати допомогу від держави.

 

Буває навіть таке, що з воєнкомату ще підтвердження не прийшло, а ми вже домовилися про транспортування тіла.

 

Зі Сходу тіло доставляється в Дім трауру, якщо це Франківськ, а якщо це навколишні села – тоді додому. Попередньо домовляємось з владою, щоб вона забезпечила військовий супровід, щоб героя України гідно і з почестями можна було доставити додому. По районах загиблих бійців зустрічають краще ніж у місті.

 

Родичам про смерть бійця повідомляє група людей, яка складається з психолога, лікаря, представника влади. Люди по-різному реагують на таке повідомлення, декого після цього навіть госпіталізують.

 

Після поховання починається цілий процес, в ході якого батьки мають отримати компенсацію від держави. Це одноразова виплата районної ради, обласної ради (50 000 гривень) і головна компенсація на міністерському рівні в розмірі 609 000 гривень.

 

Чи можуть оформити документи невірно і чи впливає це на державну компенсацію?

- Є випадки, коли у свідоцтві пишуть неправдиву інформацію про смерть бійця і тоді дуже важко довести, що він взагалі воював у зоні АТО. Як наслідок, важко домогтися виплати коштів в міністерстві.

 

Якщо вкажуть неправильну фамілію, то це легко вирішується в правовому полі, а от якщо вказують невірну причину смерті та ще й вказують, що «не при виконанні службових обов’язків», то цей абсурд тягне за собою безліч судових позовів. В моїй практиці були такі випадки, і люди домагалися свого, правда із залученням громадськості.

 

Якою була «найекстримальніша» ваша поїздка?

- Кожна поїздка по-своєму «цікава».

 

Інколи, разом з іншими волонтерами, веземо в зону АТО продовольчу допомогу. Якось ми везли фуру з продуктами в Луганську область. Почали її розвантажувати і через хвилини дві нас накрило «градом», аж земля під ногами здригалась. Та в такі моменти чомусь ні про що не думається. Під обстріл попадали неодноразово. Спасають бліндажі. Та навіть побувавши під обстрілами, зброю ніколи з собою не беру.

 

Був випадок, коли закипіла вода в карбюраторі, то місцеві мешканці нам навіть води не дали. Взагалі, ми намагаємось з ними не спілкуватись. Вони на нас, на українців, кидаються, звинувачують у всіх своїх бідах. Деякі просять їди - даємо, а що робити, коли розумієш, що кругом порожні поля і їм нема де розжитися продуктами.

 

Як вам і, загалом, волонтерам, вдається знаходити кошти навіть просто на пальне?

- Найбільше допомагають підприємці.

 

Певні громадські організації співпрацюють, наприклад, із «Новою поштою», яка здійснює безкоштовну пересилку вантажів для бійців у міста, що межують із зоною АТО. Пошта дає спеціальні безкоштовні промокоди і таким чином волонтери економлять кошти. Виділяється 5-6 промокодів на дві неділі, відповідно це 5-6 безкоштовних пересилок хлопцям (один промокод – це вантаж вагою одна-дві тонни). «Нова пошта» співпрацює з волонтерами ще від початку АТО.

 

Якщо навіть люди чи підприємці пропонують допомогти грішми, то здебільшого я відмовляюсь. Прошу на ці кошти придбати те, що необхідно для поїздки, щоб не поширювались чутки, що волонтери забирають гроші собі. У мене б і рука не піднялась взяти у того, хто на передовій кожної хвилини ризикує своїм життям, це принизливо було б для мене як для чоловіка. Я здатен сам на себе заробити і швидше віддам, ніж заберу. А є такі, що справді на цьому наживаються. Мене верне від таких людисьок.

 

А якщо вас цікавить як забезпечую свою сім’ю, то наразі, надаю юридичні послуги, що і приносить мені основний прибуток.

 

P.S.

Перші смерті на Майдані сприймались людьми як всеукраїнська трагедія, а далі все перетворилось у статистику.

Дуже прикро визнавати, але прикарпатці пам’ятають про свою першу втрату – про смерть Романа Гурика. Подальші смерті – це трагедія однієї родини, і вже точно не політиків, які синхронно хилять голови і всім своїм напівудаваним скорботним виглядом співпереживають разом з батьками. Насправді, це ще один захід, який вони відвідали, і з огляду на продовження війни - не послідній.

Могили завалені жовто-синіми квітами. На цьому патріотизм вичерпує себе.

Залишається лише помовчати…Хвилина мовчання…Вічність мовчання…

 

 

Розмовляла Оксана Федорак


21.09.2015 2470 0
Коментарі (0)

28.09.2024
Вікторія Матіїв

Про свій досвід еміграції у Сполучені Штати Америки журналістці Фіртки розповіла прикарпатка — 23-річна Тіна Любчик.  

506
19.09.2024
Вікторія Косович

Про те, як великі компанії й підприємства області розвивають свій бізнес, удосконалюють виробництво та експортують свій товар в Європу та інші країни в умовах повномасштабної війни, розповідає Фіртка.  

1069
10.09.2024
Вікторія Косович

Про те, чим живе притулок та як там рятують й піклуються про братів наших менших, журналістка Фіртки поспілкувалася з волонтеркою та працівницею прихистку "Рудий пес" Любов'ю Філь.

2147
01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

2008
23.08.2024

В умовах воєнних дій та масової міграції українців за кордон, багато дітей змушені навчатися у двох школах одночасно. Це створює значні психологічні та фізичні виклики, адже дитині доводиться пристосовуватися до двох різних навчальних програм і соціальних середовищ.

1952
14.08.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про популярні, та найважливіше — безпечні, місця для купання та основні правила поведінки на воді.  

5967

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

1171

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

1896

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

2661

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

2598
28.09.2024

Чи дозволені банани після видалення жовчного міхура? Дієтологи надають поради про особливості харчування після операції

85
23.09.2024

Зелений чай — найпопулярніший напій, попит на який щороку зростає у всьому світі. Його виготовляють з листочків чайного дерева Камелія, які готують на пару, або обсмажують, потім пресують і сушать.

350
20.09.2024

У серпні приріст споживчих цін до попереднього місяця на 0,2–1,2% зафіксували у всіх регіонах України.  

796
25.09.2024

Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві, що на Івано-Франківщині.  

15019
20.09.2024

Одним з ключових принципів християнського шлюбу є вірність. Адже саме вірність — ознака зрілих та відповідальних стосунків.   

2520
16.09.2024

Перший такий фестиваль на Міжнародному рівні відбувся вперше в Україні в Гошеві у 2015 році.  

816
14.09.2024

Про значення свята журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

2763
25.09.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

26253 1
24.09.2024

Національна рада Швейцарії визнала Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду. Про це повідомила пресслужба Музею Голодомору, пише Фіртка. Відповідну декларацію було схвалено у вівторок, 24 вересня, 123 голосами «за».

377
21.09.2024

"За" звернення проголосували 56 депутатів, один — утримався, семеро — не голосували.  

831
19.09.2024

Верховна Рада 19 вересня ухвалила постанову про перейменування понад 300 населених пунктів та районів.  

912
16.09.2024

Більшість опитаних (від майже 40% до 50%) має нейтральну оцінку схвалення діяльності місцевої влади.  

1127