В Івано-Франківську дітей навчали розписувати лемківські писанки

У мистецькому просторі "Вагабундо", що в Івано-Франківську, дітей навчали розписувати лемківські писанки.

Про це в етері Суспільного розповіли директорка муніципального позашкільного закладу "КУТ" Оксана Таран і викладачка Анна Кирпан, передає Фіртка.

"Дітям дуже подобається доторкнутися до чогось народного, фольклорного, етнографічного. Їм це цікаво", — каже Оксана Таран.

Зі слів просвітянки, заняття з писанкарства провели як для дітей вимушених переселенців, так і для франківців. Майстер-класи з розпису лемківських писанок Анна Кирпан проводить щороку, але цього разу "побачила свою роботу під іншим кутом".

"Тепер — це ще й арттерапія, заняття, яке відволікає від невеселих думок, від того, що діти перебувають далеко від дому, від того, що є війна. І зараз це не тільки дітям, а й батькам дуже важливо", — каже Анна.

Викладачка розповідає, що перед кожним творчим заняттям, які проводять викладачі "КУТа" для дітей переселенців, продумує, щоб не було чогось травматичного, враховує рекомендації, як працювати з дітьми, що мають негативний досвід.

"Можливо, я не маю права сказати дітям, щоб малювали, наприклад, хатку, бо, може, вони будуть згадувати свій дім, який покинули або який зруйнований. Може, я не маю права навіть сказати, щоб намалювали свою сім'ю, бо, може, в тій сім’ї тепер когось бракує, це вже буде травма. Або літак, або щось інше – бо може бути різна травма.

І я почала думати, що треба робити щось пов’язане з весною, з розквітанням. І, думаю, писанки в цьому сенсі — це те, що несе тільки позитив, відвертає від війни, від руйнування, від цього болю", — розповідає Анна.

Заняття проводять у мистецькому просторі "Вагабундо", що одночасно може слугувати укриттям. Анна каже, що важливою є не тільки фізична, але й психологічна безпека для дітей, які покинули свої домівки.

Десятирічна Ангеліна Коваленко приїхала в Івано-Франківськ з Бучі. Дівчинка розповідає, що раніше ніколи не розмальовувала писанки, навіть переживала, що нічого не вийде, але все вдалося.

Дитина докладно переказує увесь процес:

"Ми брали яйце, змочували оцтом ганчірку і протирали його. Потім брали олівець, у який ввіткнута шпилька, і вмокали в розтоплений віск. Нахиляли банку з фарбою й акуратно клали туди яйце. Трохи трясли, щоб зафарбувалося, виймали ложкою, промокнули туалетним папером – і готова писанка".

Ангеліна розписала дві писанки: зелену і рожеву. Зобразила квіточки, сердечка, метелика і кішечку. Каже, що яйця можна з’їсти, бо вони варені, а можна залишити на пам`ять. Батькам дівчинка писанки одразу не покаже, бо хоче, "щоб був сюрприз".

Яна Колпакова, якій також 10 років, — киянка. Писанки теж створювала вперше. Дівчинка розповідає, що розписувала яйця просто крапками та комами.