ТСН шукає мамонта та прадавню людину на Прикарпатті. Точні координати на початку 2000-х встановили разом українські та польські науковці. Але до розкопок тоді так і не дійшло. Ми поновили наукову розвідку. І, зокрема, вивідали у поляків, які скарби можуть бути заховані під українською Старунею.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.19:30.
Польща, Краків. У непоказній будівлі у центрі міста – портал в доісторичні світи. Здається, наче він учора вийшов з тундри. А насправді ходив по Землі 40 тисяч років тому. І тепер таких на планеті немає. У центральній вітрині Природознавчого музею сучасник мамонта - носоріг Льодовикового періоду. Родом – з України.
Липень 1929-го. Наукова експедиція з Кракова прямує до села Старуня на Прикарпатті, тоді – територія Польщі. Дослідники шукають прицільно - довкола озокеритової шахти номер 4. Саме з неї 22 роки тому випадково витягли рештки доісторичних тварин. Експедиція коштує шалених грошей.
"Тоді це вартувало близько 8 тисяч злотих. Захмарна сума! У той час за такі гроші півтора року цілий музей утримували", - говорить професор Природознавчого музею Інституту систематики та еволюції тварин Польської Академії Наук в Кракові Вєслав Кжемінські.
Але те, що сподіваються знайти, того варте, переконані науковці. Через 4 місяці розкопки дають результат. Знахідка справді сенсаційна - ще 3 волохаті носороги. Один з них - абсолютно цілий.
"Він вражає! Настільки він прекрасно зберігся", - говорить професор кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олег Адаменко.
"Це єдиний екземпляр у світі! Абсолютно повністю збережений. Другого такого у світі немає", - пояснює професор зоології Природознавчого музею Інституту систематики та еволюції тварин Польської Академії Наук в Кракові Генрик Кубяк.
Знахідку на повних правах поляки забирають до Кракова – мають угоду з власником копальні.
3-річна самиця, яка жила 40 тисяч років тому, – нині візитівка краківського Природознавчого музею.
"Ми нарешті побачили, який вигляд насправді мав волохатий носоріг", - говорить Генрик Кубяк.
Доісторичний велетень лежав на спині. Без копит та рогів. Тварину, ймовірно, потріпала течія: вода вимила частину внутрішніх органів. Але потім бітум та солі законсервували носорожицю.
"Шерсть, щоправда, випала зі шкіри, однак уся лежала поруч", - розповідає Генрик Кубяк.
Носоріг в експозиції – у розібраному вигляді. Скелет - окремо. Шкіра – на макеті. Законсервовані нутрощі. Кажуть, це єдиний спосіб зберігати релікт, якому 40 тисяч років.
Науковці вивчають волохатого носорога та отримують приголомшливі дані.
"У шлунку волохатого носорога знайшли рослини. Він з'їв їх у Старуні. А зараз такі трапляються хіба у Скандинавії. Уявіть лишень, як змінилися клімат і природа", - говорить професор Природознавчого музею Інституту систематики та еволюції тварин Польської Академії Наук в Кракові Вєслав Кжемінські.
"Перед нами журнал, який випускався в 1935 році, який присвячений Старуні", - показує старший науковий співробітник Краєзнавчого музею Орися Кащишин.
Окрім носорогів, з копальні дістали всіляких дрібних тварин, комах, рослини. Роботи дослідникам вистачило на роки. Здобутки поляки навіть друкували в окремому журналі.
"Перший екземпляр присвячений мохам. А ось це – шостий – то присвячений водоростям", - каже Орися Кащишин.
Під час Другої світової війни поляки мало не втратили дуже цінного експоната. Есесівець Едуард Трац, якого відрядили до Польщі грабувати музеї, марив перевезти носорога до свого музею у Зальцбурзі.
"Носорога, як почалася війна, працівники музею спустили у підвал, присипали землею. І нацисти його не знайшли. Хоч справді шукали", - переказує професор Природознавчого музею Інституту систематики та еволюції тварин Польської Академії Наук в Кракові Вєслав Кжемінські.
Щоправда, у Зальцбурзькому музеї – інша версія. Дивовижно, але на захист носорога у Польщі став призначений окупантами генерал-губернатор. Не допомогло навіть втручання Гіммлера. Едурд Трац задовільнився гіпсовою копією.
Століття на землі не пожаліло експонат.
"Шкіра - весь лівий бік – сильно ушкоджена. Вона сильно висохла та потріскалась", - говорить Вєслав Кжемінські.
Зараз на боці, що прихований від відвідувачів – латки штучної шкіри. Роги та копита також несправжні.
"Перший варіант рогів був чистою фантазією. Форму та розміри реставратори "змалювали" із сучасних носорогів. Але згодом ті, що бачимо зараз, переробили відповідно до нових знань. Але я не впевнений, що і тепер вони відповідають дійсності", - говорить Вєслав Кжемінські.
Та попри нелегку долю, це – найвпізнаваніша давня тварина. Її гіпсовий зліпок - у понад сотні найкращих природничих музеїв світу: Лондон, Зальцбург, Токіо, Брюссель.
Прикарпаття, 2019 рік. Те саме поле, де 100 років тому знайшли рештки тварин Льодовикового періоду.
"Я би радив, щоб ви ще один профіль зробили упоперек цих трьох", - говорить професор кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Олег Адаменко.
Він підказує, де шукати. Востаннє вчений ґрунтовно працював на полі на початку 2000-х – разом з польськими колегами.
"Головне – ми визначили, де шукати. Нам вдалося знайти межі того самого болота, де потонули доісторичні тварини, виявлені 100 років тому", - розповідає професор факультету геології, геофізики та охорони навколишнього середовища Науково-технічного універитету Кракова Мацей Котарба.
Мацей Котарба – польський учений зі світовим ім'ям. На початку 2000-х ініціював у Старуні роботу кількох українсько-польських експедицій.
"Вони знайшли старі карти, гірничі плани, відновили, де ця шахта", - каже Олег Адаменко.
Дослідження тривали майже 5 років. І підтвердили найсміливіші гіпотези.
"Там досі неймовірно велика можливість ще знайти цікаві рештки", - стверджує Мацей Котарба.
Але, власне, до розкопок тоді так і не дійшло – через міжнародну бюрократію.
"Це іноземній державі ніхто не дозволить робити. Це пм'ятка природи. Не так-то просто", - каже Олег Адаменко.
Пошуки у Старуні завершені. Маємо результат. Продовження теми – в ТСН у п'ятницю, 5 липня, о 19:30.
Алла Пасс, Майа Габрук, ТСН
