Українську націю не треба випробовувати на цілісність

 

 

Днями в Україні було презентовано художній фільм «Матч», який мав би пролити світло на славнозвісний «матч смерті» між київською командою «Старт» (команда київського «Хлібзаводу», зібрана з гравців довоєнних київських футбольних клубів «Динамо» і «Локомотив») проти футболістів німецької команди «Флакельф» (змішана команда футбольних аматорів Люфтваффе і зенітників ППО) 9 серпня 1942 року на стадіоні «Зеніт» в окупованому Києві. На думку доктора економічних наук Вячеслава Кредісова, фільм не тільки викривляє історичні події, але і сіє ворожнечу між українським та російським народами. Чи не тому, за соціологічними опитуваннями, на думку росіян, Україна перебуває на третьому місці у «списку ворогів», після США і Грузії.

Російський фільм «Матч», як стверджують його продюсери, — подарунок українцям до Євро-2012. Сумнівний подарунок. Що це насправді? Ляпас загиблим у Другій Світовій війні чи, може, бажання посипати сіллю рани минулого з метою черговий раз внести розбрат між народами, які віками живуть поруч?


Побачивши уривки фільму, прийняв для себе рішення його не дивитися взагалі, бо через весь фільм проходить чітке позиціонування українців як нації колаборантів, яка підтримувала і потурала фашистам. Після прем’єри, яка пройшла у Києві з пікетами ВО «Свобода», продюсерам фільму вистачило сміливості приїхати у Київ і в одній із відомих телепрограм проводити дискусію у прямому ефірі. Більше за все зачепила фраза: «Цим фільмом ми хотіли перевірити Україну на цілісність». Але чому росіяни не перевіряють фільмами, приміром, про Чечню, власну цілісність?


На мою думку, таку сміливість творчим і не дуже особистостям російського кінематографу надала скандальна фраза Президента Росії Володимира Путіна: «Россия победила бы в Великой Отечественной войне, даже если бы Украина не входила в состав Советского союза».

Професор Володимир Косик переконливо доводить, що найбільший тягар війни на собі винесла Україна. За його даними, наша країна втратила 8 мільйонів осіб, тобто, майже кожну п’яту людину, яка жила тоді на території України, або до 45% загальних людських втрат СРСР. Усього, за даними вченого, під час Другої Світової війни на фронті та на окупованих територіях загинуло 18 мільйонів радянських людей. Для порівняння: Німеччина втратила 6,5 мільйона чоловік, Росія — до 6 мільйонів, Польща — 5 мільйонів.


Мені, як людині і громадянину України, боляче чути такі слова, адже втрати українців не обмежені тільки Другою Світовою. У мене особисто у 1915 році під час Першої Світової війни пропав безвісти прадід по лінії мами — Роман Афанасійович Шевченко. А рідний брат Анастасії Андріївни, прабабусі по мамі, також ледь не загинув: Ілля Андрійович Якубовський, який воював у Тифлісі (нині — Тбілісі), був поранений турком у 1916 році.


А скільки ще зламаних, скалічених життів і доль лишила по собі війна! Дідусь моєї дружини по лінії батька Іван Антонович Кілко відчув на собі наслідки операції «Вісла». Уся його сім’я (етнічні лемки) була виселена, хата — спалена. Село Святкова (сьогодні територія сучасної Польщі) було спалено вщент, каменя на камені не залишилося. Моторошною і страшною була дійсність, коли людей виганяли з їхніх рідних домівок під страхом смерті, вбивали рідних людей на очах один в одного. Але Іван Кілко не зламався і пройшов через усю війну аж до Чехії, воюючи на боці радянських військ. Головне — залишатися людиною за будь-яких обставин.
Рідного брата бабусі моєї дружини Андрія Мориса фашисти забрали на примусові роботи у Німеччину. Йому вдалося повернутися на батьківщину, після чого він воював на боці радянських військ, дійшовши до Японії.
Рідний брат моєї бабусі — Микола Андрійович Коваленко потрапив у полон під Вінницею, але втік і пішов у партизанський загін, який діяв на Чернігівщині і Житомирщині. Рідні до кінця війни не знали про місце його перебування.


А іншого брата — Афанасія Коваленка, який також був у партизанському підпіллі, зловили і розстріляли на очах у власних маленьких дітей.


Бабуся моєї дружини Анастасія Онуфріївна Волошинович зі сльозами на очах розповідає, як на рідній Рожнятівщині бачила війну своїми очами — смерть щодня. Допомагала і партизанам, і солдатам: переховувала, їсти до лісу носила. Крім того, на подвір’ї (просто у  криниці!) була зроблена криївка, де, за потреби, переховувалися вояки УПА. А більше за все за серце бере, коли Анастасія Онуфріївна розповідає про вбитих молодих дівчат, похованих у лісі під сосною, і довгі коси над могилою…


Двоюрідна сестра моєї тещі Ганна Максимівна Келебай (Кушлик) працювала в Українській Частині Червоного Хреста, яка фактично була жіночою сіткою УПА, під псевдо «Нуся». За це у 1947 році була засуджена і вислана на 10 довгих років до Сибіру. Але не зламало її волю і любов до України ні те, що дітей змушена була народжувати на чужині, ні пережиті страждання. Повернулася на Батьківщину і любила Україну до останнього свого подиху.


Рідного брата Ганни Максимівни — Петра Максимовича Келебая — і їхнього двоюрідного брата по батьку Євгена Івановича Коломійця, учнів Калуської торгівельної школи (майже дітей!), німці розстріляли у 1942 році. На місці розстрілу, на площі Героїв, встановлено пам’ятний знак, який нагадує про ту страшну подію. А родина і до сьогодні не може знайти ні останків, ні могил розстріляних хлопців…

Визнаю, що точки зору можуть і повинні бути різними, у т. ч. — і на цей фільм.


Але моя позиція — наступна.


Наші загиблі родичі віддавали за Волю, за Свободу найцінніше, що у них було: життя, здоров’я, молодість. А сьогодні нам здалеку заявляють, що війну і без нас би виграли?! Фільм «Матч» ллє воду на млин українофобів та ворогів України, грубо перекручує історичні факти та зневажливо показує українців як націю. Сприймаю таке «кіно» як наругу над пам'яттю про тих українців, які воювали у Другій світовій війні, — наругу над пам’яттю про моїх рідних.


Україна повинна серйозно взятися за ідеологічну складову державної політики, важливим чинником якої є кіно. Власне історичне кіно може прищепити імунітет від історичного забуття, повернути зацікавленість до історії держави і віднадити від спроб переписати і перекроїти історію псевдо-політиків та псевдо-митців.

 

 


30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1155
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2852
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1007
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1065
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1072 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3161 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

929

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

799

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

373

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1102
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

170
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2366
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1162
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

465
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15085
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7396
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

828
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

392
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

303
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

388
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

674
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1123