Українську націю не треба випробовувати на цілісність

 

 

Днями в Україні було презентовано художній фільм «Матч», який мав би пролити світло на славнозвісний «матч смерті» між київською командою «Старт» (команда київського «Хлібзаводу», зібрана з гравців довоєнних київських футбольних клубів «Динамо» і «Локомотив») проти футболістів німецької команди «Флакельф» (змішана команда футбольних аматорів Люфтваффе і зенітників ППО) 9 серпня 1942 року на стадіоні «Зеніт» в окупованому Києві. На думку доктора економічних наук Вячеслава Кредісова, фільм не тільки викривляє історичні події, але і сіє ворожнечу між українським та російським народами. Чи не тому, за соціологічними опитуваннями, на думку росіян, Україна перебуває на третьому місці у «списку ворогів», після США і Грузії.

Російський фільм «Матч», як стверджують його продюсери, — подарунок українцям до Євро-2012. Сумнівний подарунок. Що це насправді? Ляпас загиблим у Другій Світовій війні чи, може, бажання посипати сіллю рани минулого з метою черговий раз внести розбрат між народами, які віками живуть поруч?


Побачивши уривки фільму, прийняв для себе рішення його не дивитися взагалі, бо через весь фільм проходить чітке позиціонування українців як нації колаборантів, яка підтримувала і потурала фашистам. Після прем’єри, яка пройшла у Києві з пікетами ВО «Свобода», продюсерам фільму вистачило сміливості приїхати у Київ і в одній із відомих телепрограм проводити дискусію у прямому ефірі. Більше за все зачепила фраза: «Цим фільмом ми хотіли перевірити Україну на цілісність». Але чому росіяни не перевіряють фільмами, приміром, про Чечню, власну цілісність?


На мою думку, таку сміливість творчим і не дуже особистостям російського кінематографу надала скандальна фраза Президента Росії Володимира Путіна: «Россия победила бы в Великой Отечественной войне, даже если бы Украина не входила в состав Советского союза».

Професор Володимир Косик переконливо доводить, що найбільший тягар війни на собі винесла Україна. За його даними, наша країна втратила 8 мільйонів осіб, тобто, майже кожну п’яту людину, яка жила тоді на території України, або до 45% загальних людських втрат СРСР. Усього, за даними вченого, під час Другої Світової війни на фронті та на окупованих територіях загинуло 18 мільйонів радянських людей. Для порівняння: Німеччина втратила 6,5 мільйона чоловік, Росія — до 6 мільйонів, Польща — 5 мільйонів.


Мені, як людині і громадянину України, боляче чути такі слова, адже втрати українців не обмежені тільки Другою Світовою. У мене особисто у 1915 році під час Першої Світової війни пропав безвісти прадід по лінії мами — Роман Афанасійович Шевченко. А рідний брат Анастасії Андріївни, прабабусі по мамі, також ледь не загинув: Ілля Андрійович Якубовський, який воював у Тифлісі (нині — Тбілісі), був поранений турком у 1916 році.


А скільки ще зламаних, скалічених життів і доль лишила по собі війна! Дідусь моєї дружини по лінії батька Іван Антонович Кілко відчув на собі наслідки операції «Вісла». Уся його сім’я (етнічні лемки) була виселена, хата — спалена. Село Святкова (сьогодні територія сучасної Польщі) було спалено вщент, каменя на камені не залишилося. Моторошною і страшною була дійсність, коли людей виганяли з їхніх рідних домівок під страхом смерті, вбивали рідних людей на очах один в одного. Але Іван Кілко не зламався і пройшов через усю війну аж до Чехії, воюючи на боці радянських військ. Головне — залишатися людиною за будь-яких обставин.
Рідного брата бабусі моєї дружини Андрія Мориса фашисти забрали на примусові роботи у Німеччину. Йому вдалося повернутися на батьківщину, після чого він воював на боці радянських військ, дійшовши до Японії.
Рідний брат моєї бабусі — Микола Андрійович Коваленко потрапив у полон під Вінницею, але втік і пішов у партизанський загін, який діяв на Чернігівщині і Житомирщині. Рідні до кінця війни не знали про місце його перебування.


А іншого брата — Афанасія Коваленка, який також був у партизанському підпіллі, зловили і розстріляли на очах у власних маленьких дітей.


Бабуся моєї дружини Анастасія Онуфріївна Волошинович зі сльозами на очах розповідає, як на рідній Рожнятівщині бачила війну своїми очами — смерть щодня. Допомагала і партизанам, і солдатам: переховувала, їсти до лісу носила. Крім того, на подвір’ї (просто у  криниці!) була зроблена криївка, де, за потреби, переховувалися вояки УПА. А більше за все за серце бере, коли Анастасія Онуфріївна розповідає про вбитих молодих дівчат, похованих у лісі під сосною, і довгі коси над могилою…


Двоюрідна сестра моєї тещі Ганна Максимівна Келебай (Кушлик) працювала в Українській Частині Червоного Хреста, яка фактично була жіночою сіткою УПА, під псевдо «Нуся». За це у 1947 році була засуджена і вислана на 10 довгих років до Сибіру. Але не зламало її волю і любов до України ні те, що дітей змушена була народжувати на чужині, ні пережиті страждання. Повернулася на Батьківщину і любила Україну до останнього свого подиху.


Рідного брата Ганни Максимівни — Петра Максимовича Келебая — і їхнього двоюрідного брата по батьку Євгена Івановича Коломійця, учнів Калуської торгівельної школи (майже дітей!), німці розстріляли у 1942 році. На місці розстрілу, на площі Героїв, встановлено пам’ятний знак, який нагадує про ту страшну подію. А родина і до сьогодні не може знайти ні останків, ні могил розстріляних хлопців…

Визнаю, що точки зору можуть і повинні бути різними, у т. ч. — і на цей фільм.


Але моя позиція — наступна.


Наші загиблі родичі віддавали за Волю, за Свободу найцінніше, що у них було: життя, здоров’я, молодість. А сьогодні нам здалеку заявляють, що війну і без нас би виграли?! Фільм «Матч» ллє воду на млин українофобів та ворогів України, грубо перекручує історичні факти та зневажливо показує українців як націю. Сприймаю таке «кіно» як наругу над пам'яттю про тих українців, які воювали у Другій світовій війні, — наругу над пам’яттю про моїх рідних.


Україна повинна серйозно взятися за ідеологічну складову державної політики, важливим чинником якої є кіно. Власне історичне кіно може прищепити імунітет від історичного забуття, повернути зацікавленість до історії держави і віднадити від спроб переписати і перекроїти історію псевдо-політиків та псевдо-митців.

 

 


28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

759
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2993
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2908 5
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2399 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3151
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2983 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

199

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

709

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1357

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1466
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

885
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

582
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

952
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

490
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43792
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3299
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1279
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35502 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

81
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

468
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

570
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

782