Українську націю не треба випробовувати на цілісність

 

 

Днями в Україні було презентовано художній фільм «Матч», який мав би пролити світло на славнозвісний «матч смерті» між київською командою «Старт» (команда київського «Хлібзаводу», зібрана з гравців довоєнних київських футбольних клубів «Динамо» і «Локомотив») проти футболістів німецької команди «Флакельф» (змішана команда футбольних аматорів Люфтваффе і зенітників ППО) 9 серпня 1942 року на стадіоні «Зеніт» в окупованому Києві. На думку доктора економічних наук Вячеслава Кредісова, фільм не тільки викривляє історичні події, але і сіє ворожнечу між українським та російським народами. Чи не тому, за соціологічними опитуваннями, на думку росіян, Україна перебуває на третьому місці у «списку ворогів», після США і Грузії.

Російський фільм «Матч», як стверджують його продюсери, — подарунок українцям до Євро-2012. Сумнівний подарунок. Що це насправді? Ляпас загиблим у Другій Світовій війні чи, може, бажання посипати сіллю рани минулого з метою черговий раз внести розбрат між народами, які віками живуть поруч?


Побачивши уривки фільму, прийняв для себе рішення його не дивитися взагалі, бо через весь фільм проходить чітке позиціонування українців як нації колаборантів, яка підтримувала і потурала фашистам. Після прем’єри, яка пройшла у Києві з пікетами ВО «Свобода», продюсерам фільму вистачило сміливості приїхати у Київ і в одній із відомих телепрограм проводити дискусію у прямому ефірі. Більше за все зачепила фраза: «Цим фільмом ми хотіли перевірити Україну на цілісність». Але чому росіяни не перевіряють фільмами, приміром, про Чечню, власну цілісність?


На мою думку, таку сміливість творчим і не дуже особистостям російського кінематографу надала скандальна фраза Президента Росії Володимира Путіна: «Россия победила бы в Великой Отечественной войне, даже если бы Украина не входила в состав Советского союза».

Професор Володимир Косик переконливо доводить, що найбільший тягар війни на собі винесла Україна. За його даними, наша країна втратила 8 мільйонів осіб, тобто, майже кожну п’яту людину, яка жила тоді на території України, або до 45% загальних людських втрат СРСР. Усього, за даними вченого, під час Другої Світової війни на фронті та на окупованих територіях загинуло 18 мільйонів радянських людей. Для порівняння: Німеччина втратила 6,5 мільйона чоловік, Росія — до 6 мільйонів, Польща — 5 мільйонів.


Мені, як людині і громадянину України, боляче чути такі слова, адже втрати українців не обмежені тільки Другою Світовою. У мене особисто у 1915 році під час Першої Світової війни пропав безвісти прадід по лінії мами — Роман Афанасійович Шевченко. А рідний брат Анастасії Андріївни, прабабусі по мамі, також ледь не загинув: Ілля Андрійович Якубовський, який воював у Тифлісі (нині — Тбілісі), був поранений турком у 1916 році.


А скільки ще зламаних, скалічених життів і доль лишила по собі війна! Дідусь моєї дружини по лінії батька Іван Антонович Кілко відчув на собі наслідки операції «Вісла». Уся його сім’я (етнічні лемки) була виселена, хата — спалена. Село Святкова (сьогодні територія сучасної Польщі) було спалено вщент, каменя на камені не залишилося. Моторошною і страшною була дійсність, коли людей виганяли з їхніх рідних домівок під страхом смерті, вбивали рідних людей на очах один в одного. Але Іван Кілко не зламався і пройшов через усю війну аж до Чехії, воюючи на боці радянських військ. Головне — залишатися людиною за будь-яких обставин.
Рідного брата бабусі моєї дружини Андрія Мориса фашисти забрали на примусові роботи у Німеччину. Йому вдалося повернутися на батьківщину, після чого він воював на боці радянських військ, дійшовши до Японії.
Рідний брат моєї бабусі — Микола Андрійович Коваленко потрапив у полон під Вінницею, але втік і пішов у партизанський загін, який діяв на Чернігівщині і Житомирщині. Рідні до кінця війни не знали про місце його перебування.


А іншого брата — Афанасія Коваленка, який також був у партизанському підпіллі, зловили і розстріляли на очах у власних маленьких дітей.


Бабуся моєї дружини Анастасія Онуфріївна Волошинович зі сльозами на очах розповідає, як на рідній Рожнятівщині бачила війну своїми очами — смерть щодня. Допомагала і партизанам, і солдатам: переховувала, їсти до лісу носила. Крім того, на подвір’ї (просто у  криниці!) була зроблена криївка, де, за потреби, переховувалися вояки УПА. А більше за все за серце бере, коли Анастасія Онуфріївна розповідає про вбитих молодих дівчат, похованих у лісі під сосною, і довгі коси над могилою…


Двоюрідна сестра моєї тещі Ганна Максимівна Келебай (Кушлик) працювала в Українській Частині Червоного Хреста, яка фактично була жіночою сіткою УПА, під псевдо «Нуся». За це у 1947 році була засуджена і вислана на 10 довгих років до Сибіру. Але не зламало її волю і любов до України ні те, що дітей змушена була народжувати на чужині, ні пережиті страждання. Повернулася на Батьківщину і любила Україну до останнього свого подиху.


Рідного брата Ганни Максимівни — Петра Максимовича Келебая — і їхнього двоюрідного брата по батьку Євгена Івановича Коломійця, учнів Калуської торгівельної школи (майже дітей!), німці розстріляли у 1942 році. На місці розстрілу, на площі Героїв, встановлено пам’ятний знак, який нагадує про ту страшну подію. А родина і до сьогодні не може знайти ні останків, ні могил розстріляних хлопців…

Визнаю, що точки зору можуть і повинні бути різними, у т. ч. — і на цей фільм.


Але моя позиція — наступна.


Наші загиблі родичі віддавали за Волю, за Свободу найцінніше, що у них було: життя, здоров’я, молодість. А сьогодні нам здалеку заявляють, що війну і без нас би виграли?! Фільм «Матч» ллє воду на млин українофобів та ворогів України, грубо перекручує історичні факти та зневажливо показує українців як націю. Сприймаю таке «кіно» як наругу над пам'яттю про тих українців, які воювали у Другій світовій війні, — наругу над пам’яттю про моїх рідних.


Україна повинна серйозно взятися за ідеологічну складову державної політики, важливим чинником якої є кіно. Власне історичне кіно може прищепити імунітет від історичного забуття, повернути зацікавленість до історії держави і віднадити від спроб переписати і перекроїти історію псевдо-політиків та псевдо-митців.

 

 


09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1188
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

940
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1051
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7081
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1718
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2488

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

269

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

560

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1591

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

844
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1063
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

554
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

914
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1228
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

793
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1353 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

939
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37279 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1029
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1276
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

773
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2994 13