«Український Комітет» у долі кубанської козачки

 

/data/blog/121829/d367f12db3190433eff2a809d7ab5086.jpg

 

Катаклізми XX століття, передусім антилюдяність націонал-соціалізму та комунізму, призвели до особистих трагедій тисяч громадян різних національностей, що проживали на заході України. Частина з них безслідно пропала, частина пережила численні нещастя й біди. 

 

До останніх належала і росіянка, уродженка міста Єйськ Азово-Чорноморського краю Кубанської області Марія Менабде. У 16 років вона закінчила жіночу гімназію у місті Краснодарі, згодом здобула спеціальності бухгалтера і стенографістки. Працювала діловодом, секретаркою-стенографісткою.

 

Двічі була заміжня і двічі розлучена (перший чоловік – росіянин Володимир Охотський, другий – грузин Олександр Менабде). Жила у Краснодарі, Батумі, Сухумі, Мінську, Тифлісі (нині – Тбілісі), Баку, Ростові-на-Дону, Туапсе, у Вірменії. Від шлюбу з першим чоловіком мала сина Юрія – лейтенанта Червоної армії, який під час радянсько-німецької війни воював за звільнення СРСР від німецько-фашистських загарбників.

 

Попри це Марія Марківна була налаштована до радянської влади вельми вороже. На початку 40-х років доля закинула родину Менабде у село Москалівку, яке нині у складі міста Косова. Тут жінка заприятелювала з доктором Михайлом Фіглюсом, який жив у Косові і працював у Жаб’єму (нині – Верховина). Він, власне, і відмовив жінку від евакуації на схід України напередодні війни. Незабаром поширилася чутка, нібито 22 червня 1941 року органи НКВС заарештували М. Фіглюса за членство в ОУН за доносом колишнього чоловіка Марії Менабде. Насправді ж зрадником виявився інший чоловік – Петро Волощук, котрий незабаром емігрував до Польщі.

 

Упродовж червня 1941 – квітня 1944 років Марія входила до складу «Українського Комітету», який проводив антирадянську агітацію і користувався певними привілеями від німецької влади. Вона сплачувала членські внески, відвідувала збори і гурток з вивчення німецької мови.

 

Вже після німецької окупації Марія через жительку Косова Юлію Бегарій вийшла на керівника СБ Коломийського надрайонного проводу Дмитра Ящука на псевдо «Херсон». Розповіла йому, що ні вона, ні її колишній чоловік не причетні до арешту Михайла Фіглюса. На її думку, найкраще про її ставлення до радянської влади мала б свідчити написана нею власноруч ще під час окупації стаття. Копію цієї статті вона віддала розвідниці СБ «Чайці» – керівникові мережі розвідників у складі близько 15 осіб.

 

Стаття, про яку йдеться, показувала справжнє обличчя комуністичного режиму СРСР. Марія Марківна, відверто називаючи Сталіна тираном, писала: «Союз форсованим маршем пішов до занепаду, люди відчули петлю на шиї, яка затягувалась усе сильніше. Так він нарешті докотився до історичного 1933 року, коли занепад у країні досяг крайньої межі. У Радянському Союзі був справжній голод із високим відсотком смертності.

 

Радянське будівництво у своїй гігантоманії надто сильно розмахнулось і збанкрутувало. За це народ розплачувався дуже дорогою ціною – ціною свого життя і здоров’я. Більшовики йшли до своєї заповітної мети, ні з чим не рахуючись, не жаліючи нікого на шляху до досягнення цієї мети. Люди, які вціліли в цей жахливий, страшний час, – це вже були напівтрупи, з яких мало хто міг стати повноцінною людиною. І чим більше люди впадали у злидні, тим шаленіше і частіше по радіо і в пресі говорили про те, що добробут народу неухильно зростає, за що люди вдячні «рідному батькові любимому» Сталіну за «щасливе радісне» життя».

 

На 15 сторінках жінка виклала свої роздуми з приводу політики правлячої у Радянському Союзі комуністичної партії, яка знищила інтелігенцію як клас, а робітників і селян перетворила на слухняних рабів своєї волі. За її словами, комуністи «мріяли про володарювання над усім світом, про захоплення світових багатств». «Як виглядав би світ, якби їм вдалася ця безумна афера, – важко сказати. Навряд чи найбагатша фантазія змогла б зобразити щось подібне до цього неймовірно страшного світу», – так закінчувалася остання сторінка статті.

 

За цими словами стояли розчарування людини, яка щиро переймалася долею своїх співвітчизників, і біль за власну долю, за свої нереалізовані мрії і сподівання.

 

Розвідниця «Чайка» – Марія Павлій, якій Марія Менабде передала копію статті, – заслуговує на те, щоб згадати про неї хоча б побіжно. Заарештували цю відважну 28-річну жінку у березні 1946 року, ув’язнили у станіславську тюрму і в жовтні того ж року за ст. 54-1 «а» (зрада батьківщини) засудили до розстрілу з конфіскацією майна. Надзвичайний цинізм кадебістів: коли Марії Павлій зачитували вирок, все це чув її неповнолітній син Ігор, який тоді перебував у залі суду. Можна собі уявити, яким стресом це було для дитини.

 

Місце поховання «Чайки» невідоме. Її матір, брата й сина вивезли у Середню Азію. Чоловіка Миколу, як вояка дивізії «Галичина», засудили на 25 років. В ув’язненні він і загинув. Померли на засланні мати й брат. Син під прізвищем Срібнак (дівочим прізвищем матері) виховувався у дитбудинку.

 

Президія Івано-Франківського обласного суду 10 січня 1992 року (вже в незалежній Україні!) розглянула питання про реабілітацію і постановила: «Павлій обґрунтовано засуджена і реабілітації не підлягає». Такий ось парадокс: мужня жінка була знищена комуністичним режимом, відтак це знищення затвердила влада держави, за яку загинули майже всі члени родини Павліїв.

 

/data/blog/121829/5931a76c567be5cee8b5e33024cefd10.jpg

 

А Марію Менабде видала інша родина – Бегаріїв: Юлія, про яку згадувалося вище, її брат Степан і їхня матір Наталія. Вдосвіта 11 листопада 1945 року за доносом цієї сім’ї Марію Марківну було заарештовано. Під час обшуку в її будинку у письмовому столі було знайдено і вилучено довідку з печаткою у вигляді тризуба, підписану полковником УНР Копцюхом. У ній підтверджувалася сплата 30 карбованців на користь УПА. А в підвалі будинку енкаведисти знайшли штамп у вигляді тризуба. На їхню думку, це були докази про причетність підозрюваної до ОУН.

 

З обвинувального висновку НКВС по Станіславській області від 7 лютого 1946 року: «У листопаді 1941 р. Менабде М. М. з метою показати німецьким окупантам, що вона справді віддана фашизму, написала антирадянську статтю-наклеп на адресу радянського ладу на користь фашизму та українських націоналістів, яку передала в Коломию у редакцію видавництва. ... Менабде зрадила батьківщину, тим самим вчинила злочин, передбачений статтями 54-1 «а» і 54-11 КК УРСР».

 

23 березня розпочався суд. Свідки – сімейство Бегаріїв, – ясна річ, у судове засідання не з’явилися. Марія Менабде визнала себе винною лише частково. Вона підтвердила, що справді була членом «Українського Комітету», який в часи фашистської окупації діяв цілком легально, працювала в редакції української націоналістичної газети «Убий» і матеріально допомагала УПА, проте заперечила свою причетність до ОУН і тим паче свою діяльність в СБ як розвідниці.

 

Військовий трибунал виправдав Марію Марківну за ст. 54-11 КК УРСР (участь у контрреволюційній організації), проте визнав винною за статтями 54-1 «а» та 54-10 ч. 2 (пропаганда або агітація, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади) і засудив до 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

 

У вересні 1954 року, після смерті «батька всіх народів», комісія з перегляду архівно-слідчих справ винесла вердикт: «Вважати вирок військового трибуналу від 23.03.1946 року, яким Менабде М. М. засуджена до 10 років виправно-трудових таборів, винесений відповідно до матеріалів справи, правильним». Відтак Марію Марківну було звільнено аж через рік – у кінці серпня 1955-го.

 

І лише 11 квітня 1994 року згідно з висновком прокуратури Івано-Франківської області росіянку було реабілітовано «у зв’язку з відсутністю доказів, що підтверджують обґрунтованість засудження».

 

Та невідомо, чи дожила жінка до того часу, бо після відбуття покарання на попереднє місце проживання не повернулася.

 

Зіновій БОЙЧУК


11.12.2016 Зіновій Бойчук 1562 1
Коментарі (1)

Michal Wituszynski 2016.12.13, 14:52
Чудова стаття! Написано гарною мовою і цікаві підібрані факти.
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

18573
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1666
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1160
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2201
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3772
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1442

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1883

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

625

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1256

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1403
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

309
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

827
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24340
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

538
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

569
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

708
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1599
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

7890
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

250
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

731
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1970 4
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

696