«Український Комітет» у долі кубанської козачки

 

/data/blog/121829/d367f12db3190433eff2a809d7ab5086.jpg

 

Катаклізми XX століття, передусім антилюдяність націонал-соціалізму та комунізму, призвели до особистих трагедій тисяч громадян різних національностей, що проживали на заході України. Частина з них безслідно пропала, частина пережила численні нещастя й біди. 

 

До останніх належала і росіянка, уродженка міста Єйськ Азово-Чорноморського краю Кубанської області Марія Менабде. У 16 років вона закінчила жіночу гімназію у місті Краснодарі, згодом здобула спеціальності бухгалтера і стенографістки. Працювала діловодом, секретаркою-стенографісткою.

 

Двічі була заміжня і двічі розлучена (перший чоловік – росіянин Володимир Охотський, другий – грузин Олександр Менабде). Жила у Краснодарі, Батумі, Сухумі, Мінську, Тифлісі (нині – Тбілісі), Баку, Ростові-на-Дону, Туапсе, у Вірменії. Від шлюбу з першим чоловіком мала сина Юрія – лейтенанта Червоної армії, який під час радянсько-німецької війни воював за звільнення СРСР від німецько-фашистських загарбників.

 

Попри це Марія Марківна була налаштована до радянської влади вельми вороже. На початку 40-х років доля закинула родину Менабде у село Москалівку, яке нині у складі міста Косова. Тут жінка заприятелювала з доктором Михайлом Фіглюсом, який жив у Косові і працював у Жаб’єму (нині – Верховина). Він, власне, і відмовив жінку від евакуації на схід України напередодні війни. Незабаром поширилася чутка, нібито 22 червня 1941 року органи НКВС заарештували М. Фіглюса за членство в ОУН за доносом колишнього чоловіка Марії Менабде. Насправді ж зрадником виявився інший чоловік – Петро Волощук, котрий незабаром емігрував до Польщі.

 

Упродовж червня 1941 – квітня 1944 років Марія входила до складу «Українського Комітету», який проводив антирадянську агітацію і користувався певними привілеями від німецької влади. Вона сплачувала членські внески, відвідувала збори і гурток з вивчення німецької мови.

 

Вже після німецької окупації Марія через жительку Косова Юлію Бегарій вийшла на керівника СБ Коломийського надрайонного проводу Дмитра Ящука на псевдо «Херсон». Розповіла йому, що ні вона, ні її колишній чоловік не причетні до арешту Михайла Фіглюса. На її думку, найкраще про її ставлення до радянської влади мала б свідчити написана нею власноруч ще під час окупації стаття. Копію цієї статті вона віддала розвідниці СБ «Чайці» – керівникові мережі розвідників у складі близько 15 осіб.

 

Стаття, про яку йдеться, показувала справжнє обличчя комуністичного режиму СРСР. Марія Марківна, відверто називаючи Сталіна тираном, писала: «Союз форсованим маршем пішов до занепаду, люди відчули петлю на шиї, яка затягувалась усе сильніше. Так він нарешті докотився до історичного 1933 року, коли занепад у країні досяг крайньої межі. У Радянському Союзі був справжній голод із високим відсотком смертності.

 

Радянське будівництво у своїй гігантоманії надто сильно розмахнулось і збанкрутувало. За це народ розплачувався дуже дорогою ціною – ціною свого життя і здоров’я. Більшовики йшли до своєї заповітної мети, ні з чим не рахуючись, не жаліючи нікого на шляху до досягнення цієї мети. Люди, які вціліли в цей жахливий, страшний час, – це вже були напівтрупи, з яких мало хто міг стати повноцінною людиною. І чим більше люди впадали у злидні, тим шаленіше і частіше по радіо і в пресі говорили про те, що добробут народу неухильно зростає, за що люди вдячні «рідному батькові любимому» Сталіну за «щасливе радісне» життя».

 

На 15 сторінках жінка виклала свої роздуми з приводу політики правлячої у Радянському Союзі комуністичної партії, яка знищила інтелігенцію як клас, а робітників і селян перетворила на слухняних рабів своєї волі. За її словами, комуністи «мріяли про володарювання над усім світом, про захоплення світових багатств». «Як виглядав би світ, якби їм вдалася ця безумна афера, – важко сказати. Навряд чи найбагатша фантазія змогла б зобразити щось подібне до цього неймовірно страшного світу», – так закінчувалася остання сторінка статті.

 

За цими словами стояли розчарування людини, яка щиро переймалася долею своїх співвітчизників, і біль за власну долю, за свої нереалізовані мрії і сподівання.

 

Розвідниця «Чайка» – Марія Павлій, якій Марія Менабде передала копію статті, – заслуговує на те, щоб згадати про неї хоча б побіжно. Заарештували цю відважну 28-річну жінку у березні 1946 року, ув’язнили у станіславську тюрму і в жовтні того ж року за ст. 54-1 «а» (зрада батьківщини) засудили до розстрілу з конфіскацією майна. Надзвичайний цинізм кадебістів: коли Марії Павлій зачитували вирок, все це чув її неповнолітній син Ігор, який тоді перебував у залі суду. Можна собі уявити, яким стресом це було для дитини.

 

Місце поховання «Чайки» невідоме. Її матір, брата й сина вивезли у Середню Азію. Чоловіка Миколу, як вояка дивізії «Галичина», засудили на 25 років. В ув’язненні він і загинув. Померли на засланні мати й брат. Син під прізвищем Срібнак (дівочим прізвищем матері) виховувався у дитбудинку.

 

Президія Івано-Франківського обласного суду 10 січня 1992 року (вже в незалежній Україні!) розглянула питання про реабілітацію і постановила: «Павлій обґрунтовано засуджена і реабілітації не підлягає». Такий ось парадокс: мужня жінка була знищена комуністичним режимом, відтак це знищення затвердила влада держави, за яку загинули майже всі члени родини Павліїв.

 

/data/blog/121829/5931a76c567be5cee8b5e33024cefd10.jpg

 

А Марію Менабде видала інша родина – Бегаріїв: Юлія, про яку згадувалося вище, її брат Степан і їхня матір Наталія. Вдосвіта 11 листопада 1945 року за доносом цієї сім’ї Марію Марківну було заарештовано. Під час обшуку в її будинку у письмовому столі було знайдено і вилучено довідку з печаткою у вигляді тризуба, підписану полковником УНР Копцюхом. У ній підтверджувалася сплата 30 карбованців на користь УПА. А в підвалі будинку енкаведисти знайшли штамп у вигляді тризуба. На їхню думку, це були докази про причетність підозрюваної до ОУН.

 

З обвинувального висновку НКВС по Станіславській області від 7 лютого 1946 року: «У листопаді 1941 р. Менабде М. М. з метою показати німецьким окупантам, що вона справді віддана фашизму, написала антирадянську статтю-наклеп на адресу радянського ладу на користь фашизму та українських націоналістів, яку передала в Коломию у редакцію видавництва. ... Менабде зрадила батьківщину, тим самим вчинила злочин, передбачений статтями 54-1 «а» і 54-11 КК УРСР».

 

23 березня розпочався суд. Свідки – сімейство Бегаріїв, – ясна річ, у судове засідання не з’явилися. Марія Менабде визнала себе винною лише частково. Вона підтвердила, що справді була членом «Українського Комітету», який в часи фашистської окупації діяв цілком легально, працювала в редакції української націоналістичної газети «Убий» і матеріально допомагала УПА, проте заперечила свою причетність до ОУН і тим паче свою діяльність в СБ як розвідниці.

 

Військовий трибунал виправдав Марію Марківну за ст. 54-11 КК УРСР (участь у контрреволюційній організації), проте визнав винною за статтями 54-1 «а» та 54-10 ч. 2 (пропаганда або агітація, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади) і засудив до 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

 

У вересні 1954 року, після смерті «батька всіх народів», комісія з перегляду архівно-слідчих справ винесла вердикт: «Вважати вирок військового трибуналу від 23.03.1946 року, яким Менабде М. М. засуджена до 10 років виправно-трудових таборів, винесений відповідно до матеріалів справи, правильним». Відтак Марію Марківну було звільнено аж через рік – у кінці серпня 1955-го.

 

І лише 11 квітня 1994 року згідно з висновком прокуратури Івано-Франківської області росіянку було реабілітовано «у зв’язку з відсутністю доказів, що підтверджують обґрунтованість засудження».

 

Та невідомо, чи дожила жінка до того часу, бо після відбуття покарання на попереднє місце проживання не повернулася.

 

Зіновій БОЙЧУК


11.12.2016 Зіновій Бойчук 1607 1
Коментарі (1)

Michal Wituszynski 2016.12.13, 14:52
Чудова стаття! Написано гарною мовою і цікаві підібрані факти.
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1248
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1059
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1102
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7145
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1763
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2592

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

368

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

609

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1646

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

875
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1112
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

590
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

952
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1274
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

843
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1395 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

983
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37328 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1066
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1315
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

826
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3134 14