Два дні поспіль в Івано-Франківську проходила презентація програми «Миротворення в Україні: Роль жінок». Участь у ній взяли делегації жінок з Луганська, Чернігова, Запоріжжя, Дніпропетровська та 60 жінок-миротворців з усього Прикарпаття.
Метою програми є залучення жінок до миротворення в Україні, створення платформи для спілкування жінок у діалозі, налагодження між українськими жінками тісного контакту та завдяки їхній енергії, емоціям та любові сприяти всеукраїнському миротворенню. Програму спонсорує британський уряд та "Спілкою жінок України”, інформує Фіртка.
В рамках презентації програми проходили семінари, на яких учасники презентації обговорили різноманітні питання. Зокрема:
- Як жінки можуть вплинути на встановлення миру на Донбасі
- Конфлікт та примирення крізь призму родини
- Спільні цінності як основа миру в Україні
- Діалог, як база для побудови, довіри та миру
«Сьогодні, тема миротворення дуже важлива. Ми повинні зберегти той хиткий мир, який встановився в країні. Нас хочуть штучно роз’єднати, хоча цінності у нас абсолютно одинакові. Тому програма націлена на діалог, який здатен об’єднати”, - зазначила співорганізатор заходу та координатор громадської організації «Свій за свого» Лідія Анушкевичус.
Співогранізатор жіночого з’їзду, директор благодійного фонду «Франківський опір» Зінаїда Федорук розповіла, для чого ініційований з'їзд.
«На цьому заході я позиціоную себе як волонтер і просто, як жінка. Тут ми, жінки, маємо змогу обмінятись думками на тему миротворення, напрацювати свої пропозиції, спробувати зоорганізувати свої зусилля в одному напрямку для того, щоб запанував мир. Нам нема чого ділити, тому треба думати як нам разом діяти. В Івано-Франківській області немає «Спілки жінок України», але у нас є дуже потужне земляцтво іванофранківців у Києві: міжнародна громадська організація «Івано-Франківське земляцтво». Воно пропагує мистецтво та західноукраїнську культуру, щоб виховувати людей в нашому стилі. Заступник голови земляцтва у Києві Лариса Гриджук зініціювала, щоб і в Івано-Франківську також відбулась презентація програми «Миротворення в Україні. Роль жінок» та пройшов ряд семінарів на цю тему. Тут присутні різні жінки: волонтери, науковці, жінки із християнських спільнот. Нам є про що поговорити і є чим обмінятися», - зазначила Зінаїда Федорук.
Основною темою для обговорення була духовність та її вплив на внутрішній світ людини, під дією якої змінюється ментальність та бачення загалом.
Зінаїда Федорук процитувала Євангеліє від Луки: «Що ближче будемо до Христа, то будемо ставати ближче до Бога, а тоді один до одного», - і зазначила, що християнські цінності на Прикарпатті дуже високо цінуються.
«Ми розпочинали всі наші семінари з молитви до Бога, і всі наші заняття проходили з підтримкою Святого Духа та Господа Бога. Тому ми започатковуємо дружбу з нашими християнськими спільнотами і починаємо працювати. Все починається з родини. Якщо жінка здатна створити сім’ю, то вона зможе біля себе згуртувати таких же, як вона жінок, об’єднаних спільною ідеєю», - додала Зінаїда Федорук.
Жінки дійшли згоди, що духовність має стати нормою не лише для окремих регіонів, а й для всієї України, оскільки саме вона виховує взірцеву духовну сім’ю, а міцна сім’я – запорука міцної держави.
На семінарах жінки ініціювали відкриття недільних шкіл при церквах на Сході країни, де можна буде викладати християнську етику.
Також обговорювалось питання мови та її генетичного коду, учасниці семінару розмірковували про мовний бар’єр, який давно пора подолати і про те, як мова здатна змінити життя.
«Нам треба подолати мовний бар’єр, бо він є найболючішим і найгострішим на сьогодні. Ми маємо зрозуміти для себе, що якщо ми не вирішимо мовне питання позитивно, то не зможемо рухатися далі. Отже, якщо «Спілка жінок України», то мова – українська. І це життєво важливо. Тому «Спілка жінок України» має пропагувати українську мову. Треба говорити рідною мовою, не встидатись, не цуратись і не закривати очі, бо саме ми є її носіями. І всі ми знаємо українську мову, але біда в тому, що не всі нею користуються. Якщо хтось знає мову і не користується нею, то на мою думку, це зрада. Ми повинні поширювати українську мову і своїм прикладом заохочувати інших. Розкажу вам історію з мого життя, яка стосується мови. Мої батьки походять з Люблінського воєводства, вони жили в українському селі, яке знаходилось на той час в Польщі. І коли постало питання ополячення, про те, щоб перейти на римо-католицьку віру, то вони цього не зробили. Батьки залишили свій дім і поїхали з торбинкою на Україну. Моя сім’я зберегла свою ідентичність. Така життєва історія показує, що мова має велике значення, заради неї варто зректися статків та маєтків», - наголосила Зінаїда Федорук.
Окрім цього, на семінарах говорили про цінності, які їх об’єднують і яких насправді дуже багато, а найбільшою цінністю, на їхню думку, стала здатність слухати і чути. Жінки висловлювали сподівання, що програма не залишиться на розмовному рівні і закликали один одного координуватись і гуртуватись навіть на відстані тисячі кілометрів. Учасниці презентації зареклися миротворити – творити мир на своїй землі, бо Україна - одна-єдина на всіх.
Голова СЖУ та головний модератор заходу Леокадія Герасименко висловила жінкам Івано-Франківщини вдячність за їхнє прагнення долучитись до «Спілки жінок України» і спільними зусиллями творити мир в державі.
«Всі ми читали кодекс поваги, і всі пункти цього кодексу зводяться до одного: мир в Україні – наша спільна мета. Я вдячна всім за толерантність, за повагу, за розуміння та за щирі емоції. Хоча «Спілки жінок України» на Прикарпатті не існує, але ми відчули потужну силу спілки жінок в Івно-Франківську», - зазначила Герасименко.
Після проведених семінарів новинар Фіртки поспілкувався зі співорганізаторами заходу директором благодійного фонду «Франківський опір» Зінаїдою Федорук та координатором громадської організації «Свій за свого» Лідією Анушкевичус.
- Пані Зінаїдо, на вашу думку, яка вона - сучасна жінка-миротворець?
В жінці первісно закладено давати життя, а не забирати його. Жінка є життєдайною. Жінка є берегинею. Вона не створена руйнувати. Чоловік-миротворець мусить вбивати, а жінка має рятувати. То різні полюси. То дуже хитка межа, але вона дуже суттєва.
- Що найбільше загрожує Україні в умовах, що склались?
Байдужість людей. Дуже малий відсоток людей переживають душею, люди не усвідомлюють. Візьмемо явку людей на виборах, це стосується їхнього щоденного життя, а вони не можуть елементарно обрати; на що вони здатні, то це - зіпсувати. І байдужість ту не викорениш, це важка і поступова робота. Має бути чітка державна позиція, яка би виховувала гордість за Україну. А головним є духовність – навернення людей до вічних десяти заповідей.
- Які пропозиції ви вносили на обговорення в рамках семінарів?
Ми внесли пропозицію, яка стосується посилення роботи мас-медіа, бо, наразі, інформаційну війну ми програємо. Люди на Сході країни повинні отримували більше інформації про Україну про її традиції, і так само у нас маємо донести інформацію про Схід, про те, чим живуть люди там. Ми повинні працювати активніше. І менталітет у нас однаковий, треба лише дати правдиву інформацію, бо не заставиш людину любити українську мову і поважати національні традиції, але їх можна просто показати. Жінки Сходу побачили справжнє обличчя людей на Заході. Вони намагаються говорити українською мовою і треба їх в цьому лише підтримати.
Нам потрібна фінансова підтримка, щоб при «Спілці жінок України» створити прес-центр, який би мав можливість мовити. Ми могли би показувати не надумані, а реальні речі.
Також ми хочемо звернутись до Міністерства освіти, щоб воно звернуло увагу на модель викладання історії. Діти мають досконало знати історію України. Також, що стосується дітей, то з ними треба працювати в плані ненормативної лексики.
Ще ми виступаємо за реабілітацію поранених на державному рівні і намагаємось звернути увагу держави на алкоголізм в армії, який нищить сім’ї та завдає травми дитячій психіці.
Нещодавно ми їздили на один з таких семінарів до Маріуполя і там познайомились з багатьма жінками. Тепер, коли влаштовуємо якусь всеукраїнську акцію чи масовий флешмоб, то залучаємось підтримкою жінок на Сході.
- Пані Лідіє, як ви охарактеризуєте жінок, які в режимі війни працюють над миротворенням?
Всі вони є прогресивними і не байдужими. Багато жінок приїхали з непідкотрольних Україною територій, таким чином вони зробили свій вибір. І зараз для них є дуже важливим той факт, як їх сприймає решта частина країни, тому що вони повірили, що в Україні обов’язково будуть позитивні зміни, мирні зміни, і саме вони творять ці зміни. Від того, як жінка позиціонує себе в цьому світі, залежить його розвиток.
- Як має бути побудований діалог, щоб його почула вся країна і врешті-решт стала єдиною?
Діалог повинен бути гострим. Він не повинен стосуватись лише тих питань, які нас об’єднують, а має зачіпати особливо гострі питання, тобто питання які на певному етапі нас роз’єднують. І вирішити їх так, щоб це вирішення нас об’єднало. Найгострішим є питання мови. Вважаю, що «Спілка жінок України», якщо вже назвалась українською організацією, то має спілкуватись українською мовою. Наразі, це та маленька боротьба, яку ми повинні виграти і ідентифікувати себе як українці. Тому наше суспільство не повинно недооцінювати мову.
Також болючими є питання чи повинен Донбас бути в складі України чи не повинен, чи треба нам воювати за Донбас чи не варто за нього боротися, як ми повинні зараз відноситись до Криму, чи повинні ми підтримувати блокаду Криму чи не повинні, чи потрібно відключати світло на території Донбасу чи не потрібно. Як до цього відноситься суспільство? Ось що цікаво і саме ці питання є нагальними та драстичними.
Вирішення таких дражливих питань мають братати і ні в якому випадку не вносити розбрат. Для цього треба застосувати всю свою толерантність та розуміння.
- Тоді яка роль держави в миротворенні?
Ми заставимо всіх себе поважати в тому випадку, якщо будемо сильною державою. Держава повинна показати свою силу, лише напівмірами ми не обійдемося. Якщо блокаду Криму ініціювали громадські проукраїнські кримські організації, то про це державі потрібно задуматись. Держава не встигає за громадськими організаціями, за їхнім темпом. Так само було і під час Майдану.
І пора вже забути про нав’язаний нам стереотип «Схід – Захід», це пережиток. Ми живемо у великій спільній державі, яка називається Україна. Потрібно формувати внутрішню політику в державі і відстоювати свою державність самим.
- Чого б ви побажали жінкам України?
Жінкам України бажаю бути активними, не сидіти вдома, не чекати «ЧОГОСЬ» а йти і діяти. Йдіть «до свого по своє» - туди, куди душа веде, де ви зможете себе реалізувати і відчувати самодостатніми. Реалізовуйтесь в громадській роботі, це дуже важливо, це дуже потрібно і весь прогресивний світ займається саме громадською діяльністю. Ми це лише почали робити, але цим потрібно займатись і розвивати. Найгірше - жити нерухомо, тому живіть активно.
Оксана Федорак
