Дев'ять років знадобилося на те, щоб в Коломиї з'явився пам'ятник Франкові...
На відзначенні 156-ої річниці від дня народження видатного українського письменника та поета, громадського й політичного діяча Івана Франка у Коломиї відкрили йому пам’ятник у сквері на вул. В Чорновола. Синьо-жовту стрічку під «Вічний революцьонер», який співав хор товариства «Просвіта», перетнули голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, міський голова Коломиї Ігор Слюзар та сотенний УПА, почесний громадянин Коломиї Мирослав Симчич.
З Коломиєю Каменяра пов’язує чимало. Сюди він приїхав уперше 1 березня 1880 р., а 4 березня вранці письменника затримали жандарми і відправили до поліцейської камери міської ратуші. І. Франка звинувачували в прихильності до соціалістичних ідей та в причетності до замаху на війта села Москалівки біля Косова. Невдовзі за браком доказів він був визнаний невинним.
Саме в Коломиї, з'явилася на світ новела «На дні», чимало віршів. Упродовж свого життя Франко ще не раз навідувався у місто понад Прутом з просвітницькими місіями: 7 жовтня 1883 р. письменник приїздив до Коломиї на декілька годин до М. Павлика; 7 серпня 1884 р. Франко побував у Коломиї разом з гостями із Києва – письменником О. Кониським та студентом Київського університету Ф. Миколайчиком. Тоді Франко виступав у Коломиї перед студентами з закликом приступити до видання літературно-наукового журналу; 2 лютого 1891 р. він був присутній на першому народно-радикальному вічі; 29 жовтня 1893 р. Франко був у Коломиї на нараді представників радикальної партії з навколишніх повітів; 19 травня 1896 р. у залі міської ратуші на вічі письменник закликав селян голосувати лише за тих кандидатів, які зобов'язуються захищати інтереси народу.
У Коломиї вперше були надруковані твори І. Франка «Іван Вишенський» (1892), повість «Для домашнього вогнища» із присвятою Панасові Мирному (1893), брошура «Що таке поступ?» (1903) з критикою марксизму. Тут перевидано низку його книжок.
Від часу виникнення ідеї і до встановлення монументу минуло дев’ять років. Кошти на пам’ятник збирали всією громадою. В Коломиї навіть проводили акцію, коли свою одноденну заробітну плату на монумент перерахували всі працівники освітянської галузі. Але не обійшлося й без меценатів. Зокрема міський голова Ігор Слюзар зачитав імена тих хто найбільше долучився до прискорення такої знакової для міста події: «Найбільшу суму з навчальних закладів міст на створення пам’ятника перерахували працівники Коломийського медичного коледжу, за що їм особлива подяка. Не можу не назвати імен тих людей, які долучилися до збору коштів на встановлення монумента найбільше – голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, Герой України Василь Ткачук, депутат Івано-Франківської обласної ради Богдан Гдичинський, голова Коломийської РДА Михайло Негрич і два керівники навчальних закладів: Коломийського медичного коледжу – Ігор Федик та директор Коломийського педагогічного коледжу – Валерій Ковтун. Від імені коломийської громади я дякую меценатам, але разом з тим всю цю роботу неможливо було б зробити лише за кошти меценатів. До цього долучилася вся міська рада теперішнього шостого демократичного скликання».
З вітальним словом до громадськості звернувся і голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк. Він від свого імені та від голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича подякував за ініціативу спорудження монумента всій коломийській громаді. «Іван Якович Франко – геній не тільки українського народу. Це – геній світового суспільства. Це людина, яка володіла 14-ма іноземними мовами, писала всіма цими мовами, і коли на честь 120-річчя Франка було вирішено видати його праці, то лише одна третя частина його праць увійшла до 50-томного збірника. Іван Франко не просто геніальний письменник, поет, драматург. Він – геніальний вчений, історик, літературознавець, економіст, фінансист, політик, який страшно любив Україну і та любов оберталась проти нього великим стражданням. Він не просто сидів, він терпів на кожному кроці, його не любили вороги України за ту правду, яку він говорив, його переслідували насамперед за правду. І те, що сьогодні у Коломиї є пам’ятник Іванові Франкові – слава Вам, слава коломиянам, слава Україні!», – сказав М. Вишиванюк.
Представники громадськості та влади поклали вінки до бронзового Каменярева. Як і годиться, пам’ятник освятили владика Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Микола Сімкайло та єпископ Коломийсько-Косівський УПЦ КП Іоанн Бойчук. У своєму зверненні до громади кир Микола Сімкайло наголосив, що такого пам’ятника, як у Коломиї, не має жодне місто України. «В монументі автори зуміли передати дух, красу, переживання і любов Івана Франка до України. Нині необхідно вчити дітей творів наших українських геніальних письменників. Таких, як Іван Франко. І те, що в Коломиї з’явився такий гарний пам’ятник видатному поету – це ще один стимул до вивчення його творчості та нагадування нам усім про героїв українського народу, що боролися за незалежність нашої держави та її процвітання», – сказав владика Коломийсько-Чернівецької єпархії Микола Сімкайло.
Над монументом працювали львівський скульптор, професор Львівської академії мистецтв Василь Гурмак та коломийський скульптор Василь Андрушко, а також архітектор Олег Пріль. За словами Василя Андрушка, робота була цікава і водночас складна, адже треба було передати не просто обличчя і фігуру Франка, але й втілити в життя цілу композицію.Франко, ніби рухається назустріч людям сходячи сходинками з віків у сьогодення і своїм вдумливим поглядом закликає до роздумів та нескореної боротьби за Україну, якими було пронизане все життя Каменяра.
Довідково
Дослідники творчого шляху Великого Каменяра стверджують, що Іван Франко десять разів відвідував Коломию. Перше його знайомство з цим «мальовничим містечком над Прутом» відбулося 1 березня 1880 року.
А вже через три дні по дорозі до Нижнього Березова, в Яблунові, Івана Франка та його товаришів за підозрою у соціалістичній пропаганді заарештували австрійські жандарми і заточили в коломийській ратуші, де розміщалася магістратська тюрма. У в’язниці він пробув три місяці.
Саме в Коломиї Каменяр написав „Гімн" („Вічний революціонер"), покладений на музику Миколою Лисенком, „На суді", „Вій, вітре, горою над сею тюрмою", „Всюди нівечиться правда", „Товаришам із тюрми" та інші вірші із циклу „Думи пролетарія".
У 1912-му Іван Франко у Народному домі (тепер приміщення ощадної каси) читав коломиянам свою безсмертну поему „Мойсей". У Коломиї були вперше надруковані його твори „З вершин і низин", „Захар Беркут", „Перехресні стежки".
Фото: Оксана Островська