Сьогодні над Україною, як і над більшістю держав у всьому світі, нависла загроза поширення невідомого досі вірусу – COVID-19.
Процеси глобалізації, які донедавна були рушієм економіки, сьогодні, на жаль, виявили і свою негативну сторону – вірус, який зародився в далекому для нас Китаї, але всього за декілька місяців уже досягнув України.
Тому сьогодні Церква закликає всіх вірних насамперед до молитви, але до молитви в інших, дещо змінених для нас умовах. Провід Церкви з великим болем доводить до відома вірних ці заклики, адже розуміє, наскільки незвично бути на Богослужінні не в храмі, а у себе вдома, слухаючи он-лайн трансляцію чи дивлячись телебачення. Але нові обставини тимчасово змушують нашу Церкву змінити спосіб душпастирства.
Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна
Наступна неділя – третя неділя Великого посту. І це вже властиво половина дороги посту, духовної подорожі до таїнства Христового воскресіння. Саме в цю неділю, яка називається Хрестопоклонною, Церква виставляє святий хрест з подвійною метою:
– щоб глибоко з´єднатися з Христом у стражданнях: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися»…;
– щоб згодом брати участь у Христовому воскресінні.
Євангелія Христова – це Євангелія свободи дітей Божих.
В цю неділю уривок з читання святого Євангелія пригадає нам, що «коли хтось хоче іти за Христом, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Ним» (пор. Мк. 8, 34). Ці слова в черговий раз підкреслюють нам те, що Христос ніколи не каже «ти повинен», нікого Він не змушує бути Його учнем. Це і є Євангелія свободи дітей Божих, а не рабів. Ці діти Божі розуміють, що Христос не прийшов для того, щоб обтяжувати людину стражданнями. Вони вже й без того є у світі, спричинені гріхом. Христос запрошує взяти добровільно на себе хрест свій, щоб разом з Ним зціляти недужих і викорінювати усяке терпіння. Він прийшов, щоб змінити значення терпіння: те, що є прокляттям, переобразити на знак спасіння.
Так само і ми в ці дні, коли вимушені бути в ізоляції від решти суспільства, тримаючи фізичну відстань, зближуймось духовно. Піклуймося про власне здоров’я та здоров’я наших ближніх. Відчуймо, що настають інколи часи, коли ми не можемо вступити до храму, щоб могти сповна цінувати цей дар, коли настануть кращі часи…
У Східній Церкві під час Великого посту існують так звані алітургічні дні, через які Церква запрошує відчути сум за Євхаристійним Христом. Таку практику започаткували первісні монахи, відходячи постити в пустелю. Цими днями багато з нас, особливо ті, які підпадають під зону найбільшого ризику, також вимушені відійти в самоізоляцію… Не сумуймо. Пам’ятаймо, що через терпіння ми покликані прийти до Воскресіння!
Дорога до Воскресіння іде через хрест!
На жаль, у цьому світі ми не оминемо страждань фізичних, психічних, моральних і духовних. Страждання присутні з причини моїх особистих гріхів і гріхів інших людей. Наприклад, хто надуживає алкогольними напоями, сам собі шкодить. А скільки страждає сім´я, жінка і діти! А які страждання й каліцтва у зв’язку з війною в Україні! А як часто гріхи провідників народу відбиваються на невинних людях…
Ісус каже, що хто хоче спасти своє життя, той його погубить. Треба пити «чашу, яку Христос п´є, хреститися хрещенням, яким Христос хреститься» (Мр. 10, 38). Погубити своє життя – означає віддатися, з´єднатися з кимось, бути солідарними з кимось. Якщо ми страждаємо, страждали раніше наші батьки, наш народ в історії. А скільки більше – наші воїни на фронті! А скільки більше постраждав Ісус! Взяти свій хрест та йти за Ісусом…, іти разом з нашими рідними, з нашим народом, адже в єдності наш хрест стане легшим, стане знаком спасіння. Адже ми єднаємося з Ісусом, з народом, з терплячим людством…
Ісус і сьогодні виявляє свою солідарність зі всіма розп´ятими. Покарання через розп’яття було найганебнішою смертю, але сьогодні про розп´яття Ісуса говорить цілий світ. Знак прокляття стає знаком спасіння.
Дорога до воскресіння іде через хрест, і від хреста неможливо утекти. Єднаючись з Христом, хрест стає знаком спасіння – запорукою воскресіння. Тому ми співатимемо в цю неділю: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо!».
Через єднання наших страждань зі стражданнями Ісуса Христа маємо запевнення воскресіння. Хто живе і вмирає разом з Ісусом Христом, той воскресне з Ним до життя вічного.
Під час карантину розвиваймо більше нашу «домашню Церкву»
У ці дні не забуваймо, що кожен з нас має чудову нагоду посилити спільну молитву в сім’ї, адже це є наша домашня Церква. Так, цей вірус є небезпечний для нашого організму, але не впускаймо його і до наших душ. Нехай він зачинить наші домівки для гостей та друзів, але в жодному випадку він не повинен зачиняти наші душі до молитви, духовної допомоги нашим близьким через телефон, соцмережі. Нарешті маємо час також, щоб добре відпочити і досхочу поспілкуватися з рідними. Адже зазвичай нам так для цього бракує часу… Нехай наші дітки нарешті насолодяться присутністю батьків, нехай наші старші батьки сповна відчують присутність дітей.
2020 рік оголошено Всесвітнім роком Біблії. Чому б нам під час карантину не провести акцію – «Вбережись від коронавірусу – прочитай Біблію»? А ще скільки разів ми собі говорили, що прочитали б і те, й інше, але бракує часу… Тепер він вже у нас абсолютно є!
І все ж, до кого закрадатиметься песимізм, нудьга чи самотність, розважте над словами італійської дівчини Антонії Лонардо, які нещодавно були поширені рядом видань, приписуючи їх Папі Франциску:
«Сьогодні перед сном подумайте про той день, коли ми знову зможемо вийти на вулицю. Про те, як ми знову обіймемося, а можливість відправитися за покупками всією сім’єю здасться святом. Подумаймо про той час, коли в наше життя повернуться кава в барі, обійми, фото людей, що припали один до одного. Подумаймо про те, що зараз відбувається – стане спогадом, а наше нормальне життя здасться подарунком – несподіваним і прекрасним. І ми полюбимо все те, що до сьогоднішнього дня здавалося само собою зрозумілим. І будемо цінувати кожну секунду. Купання в морі, сонце допізна, заходи, тости, сміх. Ми знову будемо сміятися разом. Сил вам і мужності. Скоро побачимося!”.
Бережімо один одного й цінуймо рідних та близьких. У ці дні також можна обійняти словом і вселити віру в краще!
Міцного всім здоров’я, злагоди, миру й любові!
