Іван Матюшенко – старший солдат, розвідник батареї управління та артилерійської розвідки 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка.
У 2015-2016 роках проходив строкову службу в 43 окремій артилерійській бригаді великої потужності. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист держави. Упродовж двох років військовослужбовець боронив Авдіївку.
Своїм бойовим досвідом захисник поділився у програмі "Історії незламних", передає Фіртка.
"В більшості часу раніше я працював за кордоном. На одному місці мене втримати було неможливо. Так я працював у Польщі на кількох заводах. У мене була своя автівка. Було круто, кайфував.
І тут моя мама, яка працює недалеко від Івано-Франківська, телефонує і плаче, що вже починають падати ракети. Я ввімкнув телевізор й одразу почав збирати рюкзак.
Телефонував хлопцям, радилися що робити — їхати чи перечекати, бо, можливо, все скоро закінчиться.
Але мені вистачило одного копняка, щоб поїхати прямо додому. Цим копняком став мій однокласник, який ніколи не служив, не мав жодного досвіду і приїхав з Чехії. Він прийшов до мене з сигаретою і сказав: я пішов у військкомат. У нього була хвора спина, до слова. Так ми разом пішли, але разом не служили.
Його відправили в одну точку, мене натомість, оскільки я вже бойовий і вмію стріляти з автомата, прямо в Авдіївку. Так у Авдіївці я пробув від початку до кінця", — ділиться військовослужбовець.
Відтак, захисник потрапив у 25 десантну бригаду, де здобув новий досвід.
"Нас трохи навчили. Ну показали: ось тут противник. Ми перебігали по ангарах, ми їздили на жовтих автобусах, в один із яких попали. Він повністю згорів і люди у ньому загинули. Тоді ми зрозуміли, що жарти закінчилися.
Так я почав працювати на радіолокаційній станції, навчився і з неї ж почав працювати. Я від цієї роботи кайфував і кайфую досі. Я розумію, що, де і як відбувається і головне — розумію, що я корисний. Потім перейшов на оператора БПЛА, тобто дроніста.
Наша бригада тримала лінію оборони в 40 кілометрах. І ми були у кольці. Наших хлопців взяли у кольцо на "царській охоті" і група не могла проїхати. Один танк підбили і евакуаційна машина не могла також проїхати. Ані легкі, ані важкі дрони підняти також не могли, бо погода і радіоелектронна боротьба.
Але ми знайшли вихід і це була одна з найкращих операцій. І таких було багато. Треба думати і грати наче у шахи, лише шахи дронів і піхоти. Без піхоти не буде нічого. Її потрібно дуже оберігати.
Такою була моя мета. Ти прекрасно усвідомлюєш, що обираєш позицію, на якій можеш загинути, але ти ризикуєш", — додає Іван Матюшенко.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
