 |
Американские комментаторы думают, будто знают, в чем тут дело: европейский антиклерикализм сталкивается с последствиями своей активности. Вытесним на обочину религию, создадим светскую элиту, и что получим в итоге? Новую светскую нетерпимость, которая не уступает прежней европейской религиозной нетерпимости. Запреты на головные платки и минареты американцам кажутся чем-то вопиющим и чрезмерным. В США такого не может случиться никогда - ведь там более мощная традиция уважения к религиозным свободам.
Марта Нассбаум (Martha Nussbaum) является очень давней сторонницей такого подхода. Свобода вероисповедания очень важна, говорит она, потому что религия необходима человеку для его самоидентификации. Лишать человека возможности жить по совести это то, что основоположник религиозной свободы Роджер Уильямс (Roger Williams) называл «насилием над душой». Единственная возможная причина для ограничения религиозной свободы - это нарушение ею норм гражданского права и нанесение вреда другим людям.
Такой либертарианский подход резко контрастирует со светским подходом, более распространенным в Европе. Согласно такому подходу, люди должны обладать свободой вероисповедания в уединении частной жизни у себя дома, а также в храмах и часовнях - но не на публике. Поэтому в некоторых странах существуют ограничения на демонстрацию религиозных символов в общественных местах - будь то бурки на улицах Франции, или минареты в городских ландшафтах Швейцарии. Некоторые ведущие политические мыслители, в частности, Юрген Хабермас (Juergen Habermas) (до пересмотра своих взглядов), даже выступали за ограничения в использовании религиозных доводов в политических дебатах, утверждая, что в обществе приемлемы только «универсальные» светские аргументы и обоснования.
Такого рода светское стремление отделить религию от общества стоит за частью из четырех британских дел, находящихся сейчас на апелляции в Европейском суде по правам человека. Это дела сотрудника компании British Airways, носившего крест, медсестры, молившейся вместе с пациентом, служащего загса христианского вероисповедания, отказавшегося регистрировать однополый брак, а также адвоката-христианина, не пожелавшего работать с однополыми парами. Это примеры того, как светское общество «преследует» христианство, говорят консервативные лоббистские организации христиан, поддерживающие поданные апелляции.
Именно в этот момент, когда они начинают вставать друг против друга лицом к лицу, нам надо сделать шаг назад и с расстояния задуматься над противоположными взглядами на свободу религии. Я согласна с мнением сторонников свободы воли, что запрет на ношение креста или на чтение молитвы в общественном месте - это ненужное нарушение религиозной свободы. Никто никакие законы не нарушает, никто серьезный вред не наносит. Но дела служащего загса и адвоката, как и дело владельцев гостиницы, отказавшихся предоставить номер однополой паре, существенно отличаются, ибо здесь свобода вероисповедания входит в противоречие с законом о равноправии.
Дело закрыто, говорят сторонники отделения религии от государства. Однако у религиозных либертарианцев на это есть веский контрдовод. Закон, отмечают они, не священен и не вечен. Это закон большинства, а он может быть неправильным с нравственной точки зрения. Люди верующие, которые считают закон безнравственным, должны как минимум иметь возможность самоустраниться - сесть сложа руки и ничего не делать, если от этого никому нет вреда. В конце концов, это давно уже разрешено медицинским работникам из числа католиков, не желающим делать аборты. Закон большинства не должен без нужды больно бить по меньшинствам.
Я думаю, это правильно. Но здесь из виду упущен один важный момент, состоящий в том, что права есть и у большинства. Если вы хотите игнорировать то, что большинство считает правильным и законным, ваши действия могут дорого обойтись обществу в целом. И почему в таком случае ущерб от вашего несогласия должно нести большинство? Безусловно, было правильно разрешить отказникам от военной службы по религиозным соображениям не убивать на войне. Но неправильно позволять им бездельничать, когда остальные защищают свою страну. Если ты член демократического общества, то у тебя есть не только права, но и обязанности.
Когда сторонники широких гражданских прав и приверженцы отделения церкви от государства доводят свои подходы до логического конца, они со своими позициями заходят слишком далеко. Одни настаивают на свободе личности и иногда на групповой автономии настолько упорно и твердо, что государству и обществу вообще не остается места. Другие так настойчиво выступают за государство и общество, что не оставляют места свободе личности и групповому самоопределению. В этом смысле они являются зеркальными противоположностями. Но в другом смысле они допускают одну и ту же ошибку, потому что и те и другие в равной степени легкомысленно относятся к демократии. Либертарианцы отвергают законные требования о демократическом процессе принятия решений, а приверженцы отделения церкви от государства забывают, что в демократических странах живут как люди религиозные, так и светские, и что истинная демократия старается уравновесить противоборствующие интересы, а не навязывает единую норму.
Так что сторонники свободы воли безусловно правы, говоря о том, что могут быть исключения, и что небо при этом не рухнет на землю. Но они забывают подчиниться демократической воле, когда несогласие можно превратить как в смирение, так и в унижение.
|
В інтерв’ю журналістці Фіртки отець Піо Павлик розповів про своє покликання, служіння під час війни, страх і віру, про людей, які залишаються у Херсоні, та про те, чому сам не хоче їх залишати.
Аби перевірити, як на Івано-Франківщині виявляють порушників, що здійснюють проїзд територіями природно-заповідного фонду, та наскільки масштабною є проблема джипінгу в Карпатах, Фіртка вирушила у рейд на один день з двома групами Державної екологічної інспекції Карпатського округу.
Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.
Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?
Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги. Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН.
Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.
Жоден диктатор в історії не мав інструменту, який тепер доступний кожній ШІ-корпорації, стверджує ізраїльский візіонер Юваль Ной Харарі.
Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.
Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.
Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.
Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.
Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?
Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.
Цього року до відповідного проєкту залучили 10 парафій, де священників і волонтерів мотивують та навчають допомагати людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.
Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.
Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.
Говорити про організацію голосування на тлі російських ракетних та дронових атак нереалістично, вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон. Заклик колишнього міністра оборони Михайла Федорова до проведення президентських виборів в Україні він називає безрозсудним і неправильним.
Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?
Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.
Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».
