Швидко минули два роки правління Януковича. Саме так – не урядування, не президентства, а безроздільного правління.
Формальною і реальною опорою Януковича була Партія регіонів. І він став її нероздільною персоніфікацією.
Але у його обрання не меншу лепту вклав і український олігархат – від Ахметова до Фірташа.
Слід віддати належне – Янукович був готовий блискавично опанувати всіма мислимими і немислимими гілками влади. У концентрації влади у своїх руках він перевершив навіть Кучму. Але такою ж безмежною стала і його відповідальність.
Тепер доля Януковича, як фронтмена партії, залежатиме від долі Партії регіонів. Це нагадує стосунки Ющенка та "Нашої України".
Вже всім стало очевидним те, що результати двохрічного правління Януковича та Партії регіонів, м’яко кажучи, невтішні.
Економічні результати двохрічного розграбування країни олігархами, які привели його до влади, абсолютно виснажили її. З бюджету вишкребли все. Зовнішніх запозичень вже ніхто не дасть – годі сподіватися на МВФ чи навіть Росію.
Скромний потічок фінансових ресурсів остаточно висушила світова економічна криза та внутрішня криза ЄС. Боротьба за остатні крихти фінансових ресурсів стане ще жорстокішою. І олігархат не збирається рятувати режим.
Соціальні проблеми є проблемами Януковича. Отож залишається "натиснути" на олігархів, щоб відкупитись від народу. Але це небезпечно. З кого почати? Олігархи-бютівці та олігархи-нашоукраїнці вже обдерті. Залишаються тільки свої і попутники.
На другому році свого правління Янукович опинився один на один з обдертим, злиденним та лютим суспільством. Тиха ненависть може стати й не тихою. Тим більше, що відбулося не тільки індивідуальне збідніння, але й руйнування решток системи соціальної підтримки.
Падають пенсійне забезпечення, медична та соціальна опіка, тощо. Звичайно, все це відбувається як з суб’єктивних (непереборне бажання збагачуватися), так і об’єктивних (економічна криза) причин.
Разом з тим особистий інтерес підштовхнув Януковича до творення особистої, "сімейної" фінансово-промислової групи на чолі з сином Олександром. А це неминуче приведе до конфліктів з іншими олігархами.
В Україні вже усталилася певна традиція. За роки свого існування, українські ФПГ виробили певний консенсус, який так-сяк регулює їхні стосунки поміж себе. Ні, сутички на суміжних територіях були і будуть, але ситуація була відносно стабільною.
Натомість з появою нового, агресивного гравця "Сім’ї", баланс сил та інтересів було порушено. В країні вилупився молодий тиранозавр.
Загониста і безглузда зовнішня політика по-донецьки – тобто "кидаємо всіх" – врешті-решт призвела до повної політичної ізоляції режиму. "Дипломати по-донецьки" сплутали звичайну чемність європейців та американців з слабкістю. Розлютили всіх.
Це як з Кощеєм – його життя повністю залежить від аналізів Юлії Володимирівни. Отакий парадокс.
Поки-що і міліціонери честь віддають, і військові. Але що робиться у головах народу, олігархів, бюрократів. Про те, що є в головах закордонних політичних гравців відомо – вони цього вже не приховують. Наразі просто ізоляція та ігнорування – як з боку США, так і з боку ЄС. Але й, о горе, Росії. І рівень легітимності цієї влади стрімко падає.
Звичайно, що і ПР, і Янукович, і Сім’я знають як стрімко їхня влада стає нелегітимною. Тому, звичайно ж, шукають виходу і порятунку. Нагадаю – ще два роки тому йшлося про "століття правління Партії регіонів та Віктора Федоровича особисто". Сьогодні такого відчуття немає.
Отож, який вихід можливий для Партії регіонів, і Януковича з Сім’єю?
ПР, зростаючи чисельно, розчинається, як свого часу "Наша Україна", яка набухла, коли в неї влилася захланна чиновницька голота.
Вернімося до порятунку – вони можуть рятувати себе як тандемом, так і поодинці. Якщо говорити про Януковича, то він вже пробував дистанціюватися від Партії регіонів. Ні, президентом всіх українців він не став і не стане. Ба більше – він розгубив навіть своїх прихильників.
Дистанціюючись від ПР, Янукович хотів піднятися "над партіями" – стати таким собі Кучмою-2. За Кучми було і НДП, і "За ЄдУ", і та ж ПРУ зразка 2002-2004 років. Але Кучма був над ними. Та Янукович – не Кучма.
Янукович є породженням Партії регіонів, а не навпаки. Навіть над Партією регіонів йому піднятися неможливо.
Невже він не є патроном Азарова чи Чечетова? Так, є. Але він не є патроном Ахметова. А тим більше Фірташа. Ба, він не є патроном навіть для Хорошковського. Чи таких "котів, які ходять самі по собі" як Бойко чи Льовочкін? А це вони і є Партією регіонів.
Суттю Партії регіонів є пакт про ненапад між різними олігархічними кланами. Колись це були донецькі фінансово-промислові групи. Тепер коло учасників-акціонерів розширилося.
Ядро ПРУ – це група олігархів, які сформували консенсус щодо балансу інтересів більшості олігархічних угрупувань України. Так було. Донедавна.
Як колективне утворення, цей клуб олігархів Віктору Януковичу не підзвітний. У нього немає "гражданіна начальника". У нього є тільки його інтереси. Інші олігархи, як от Пінчук та Коломойський, були афілійовані і мусіли погоджувати свої інтереси з клубом. Звісно, що цей баланс весь час змінюється.
Але сьогодні цей баланс інтересів різних фінансово-промислових груп, втіленням якого є Партія регіонів, починає руйнуватися. І цьому є кілька причин.
Перша з них полягає у все тому ж виснаженні країни. Окрім земл,і великих вільних ресурсів в країні немає. Тому неминучим буде перехід від привласнення нічийних (народних) ресурсів, до перерозподілу ресурсів поміж олігархічних кланів. Тим більше, що за чийсь рахунок має рости й Сім’я. Зміни неминучі. Клани будуть шукати порятунку. Сім’я та Віктор Федорович у цій справі їм не союзники.
У чому може полягати порятунок для фінансово-промислових груп?
Як завжди – у зраді. Так було, коли бютівські та нашоукраїнські олігархи та недоолігархи перебігали тушками під крило ПРУ. Олігархат змушений зрадити і вже починає зраджувати дискредитований бренд.
Ця структура як площадка для формування олігархічного консенсусу безперспективна. З огляду на апетити Сім’ї тут домовлятися стає неможливо. Тому олігархат евакуйовуватиме свої інтереси у більш затишні політичні проекти.
Партію регіонів рано чи пізно чекає доля НДП, "За ЄдУ", "Нашої України" – забуття. Ні для кого не є таємницею, у який політичний проект і скільки коштів вкладає той чи інший колишній (а часом все ще актуальний) спонсор Партії регіонів. Спектр широкий – від комуністів до новітніх і старих опозиціонерів.
Так само реанімовано буде й безліч давно забутих політичних проектів. Так олігархат творить нову платформу для балансу інтересів.
Олігархат піде навіть на те, щоб спробувати заштовхнути Януковича у рештки того, що залишатиметься від Партії регіонів аби списати на них все те, що діється сьогодні в Україні.
Чи очевидно все це – Віктору Януковичу? Так. Тоді у чому може полягати його порятунок?
Вже сьогодні видно, що під кінець свого правління Янукович залишиться в оточенні старих списаних регіоналів – Азарова, Рибака, Лук’яненка.
Київська плутократія, яка так щільно оточила його одразу після виграшу на виборах, граючи короля його переграє. Так само як його переграють і кити олігархату. Всі вони кинуться в усібіч. Негласно – в "опозицію" ними ж фінансовану. Гласно – до попутчиків.
Звичайно, Янукович готуватиметься – і вже готується. Все це підсилення людьми особисто відданими Януковичу та Сім’ї і є тією підготовкою. Чи є це спробою порятунку? Кожен агонізуючий режим наступає на одні і ті ж граблі – зміцнює репресивний апарат. Але всі ці засоби спрямовані проти явної опозиції.
Справжній супротивник, який штовхне тебе у прірву, за визначенням, мусить стояти позаду тебе. Справжня небезпека для Януковича не у безсилій опозиції. Повторюється історія "любих друзів" – нині – "друзьей-товарищей".
Так само ясно, що реалізація проекту "Сім’я", є не тільки засобом збагачення клану Януковича, але й спробою його порятунку.
Сім’я пробує рятуватися, накопичуючи ресурси. Поставлено завдання стати рівним з Ахметовим та Фірташем не тільки за рівнем багатства, але й за рівнем економічних та політичних впливів.
Але творення нової Сім’ї потребує часу і ресурсів. Тому швидко розбудувати свою ФПГ, свою Сім’ю, яка була б рівною за масштабністю впливів, не легко. Навіть якщо ти є президентом.
А, з іншого боку – як вони віднесуться до появи ще одного гравця (читай конкурента) на їхньому полі? Бо ж беручи собі, забираєш у ближнього. А це вже нікуди не годиться.
Президент-маріонетка – ось ідеал олігархату. Тому Ющенко і був для них ідеальним президентом. Тому і Янукович до якогось часу був ідеальною кандидатурою. І саме тому Тимошенко ні у якому варіанті українським ФПГ не підходить. Їм Путін по-українськи не потрібен. З міркувань безпеки.
Звичайно, теоретично є ще фантастичніший план – можна просто перекинути столик, на якому українські ФПГ розкладають свій пасьянс, де доля народу України та особиста доля Януковича та Сім’ї є тільки ставками у "великій грі".
Можна створити чудо і самому встановити новий баланс інтересів, де має бути місце і для рахітичної наразі опозиції, і для, ви будете сміятися, народу.
Нагода може статися після виборів до Верховної Ради восени 2012 року. Тут можна сплутати всі карти. Однак на те потрібна політична воля. Ну і решта… Тому цей варіант відкидаємо.
План евакуації для олігархату вже написано і він успішно реалізовується, хоч більшість з нас ще додивляються позаторішні сни. Одним словом – лінь розуму та брак уяви. Невдовзі на наших очах "антинародний режим" буде засуджено. І першим, хто пожне на цьому дивіденди, будуть ті, хто і були, свого часу, його реальною опорою.
У Януковича реального плану евакуації не буде. Або він буде нереальним – як от так званий "силовий сценарій". Все це буде по-українськи. Тобто ніяк. А тому можливий найгірший сценарій, коли у країні запанує хаос. Режим не здаватиметься, але і правити не зможе. Як у Сирії.
Так, є вже перші розправи з опозицією. Тепер: "Нельзя держать выпустить". Випустиш – відгризе все. Залишиш у тюрмі – не дай Бог що, і тоді Самому гаплик. А як впильнувати Юлію Володимирівну в умовах колонії від чергової дози діоксину?
Ні, не теперішня опозиція, а олігархат з допомогою своїх чергових ставлеників запроторить за ґрати "цапів відбувайлів" – "черні кинуть кістку". Так було і так буде.
Тому багатьом саме час задуматися, куди ще можна утекти.
Гори воно вогнем те мисливське господарство. Та й Міжгір’я краще позбутися – а то нарадили "друзья-товарищи" золоті унітази. Зрадники, всюди зрадники. Треба бути ближчим до народу. От як Юлія Володимирівна – ну що у неї забереш? Гола, як церковна миша.
Долею Партії регіонів, звісно, ніхто не перейматиметься. До речі, і деяким новим політичним проектам, які ще тільки розкручуються і сьогодні видаються перспективними, місце на тому ж звалищі політичного дрантя. Здогадайтесь яким. Так-так – саме тим, які і є всього лиш майданчиками для тимчасової евакуації інтересів фінансово-промислових груп.
І ще раз повторюсь – можна перекинути столик для пасьянсу. Шлях до національного компромісу не закритий доти, доки ми живі. Олігархат вже діє у строгій відповідності з інтересами та політичною доцільністю. Тоді як Янукович – ні.
Його дії чи дії, які йому нав’язує його зрадливе, як у кожного правителя, оточення, – ірраціональні. Невже не розуміє, що його заганяють, як на полюванні, у все вужчий коридор, з якого немає виходу. Взагалі немає.
З огляду на цю ірраціональність, ситуація нестримно розгортається за найменш сприятливим для Партії регіонів та Януковича сценарієм. Партія регіонів чи її рештки евакуюються у рідний Донбас, ну а Віктор Федорович – як карта ляже… Гравці за столиком.
Тарас Возняк, для УП
