Невдовзі відбудеться чергове обрання Путіна «на царство». Гадаю, що ніхто не сумнівається у тому, що попри розгортання «білої революції» у Росії, цього разу росіяни все таки спробують сховатися від не надто привабливих перспектив своєї держави за широкі плечі цього довічного російського президента.
Десять років назад він прийшов до влади в умовах росту цін на енергоносії. Це дало йому можливість не лише нечувано збагатити російську еліту, і, очевидно, себе, але й вибудувати для Росії концепцію «енергетичної імперії». Ба більше, він настільки успішно це робив, що йому вдалося навіть підімнути під себе й політичний провід багатьох важливих європейських країн, як от Німеччини. Чого варта ганьба Герхарда Шрьодера, який не лише постійно підігрував Путіну, будучи канцлером Німеччини, але й просто перейшов на роботу у дочірню фірму Газпрому. Чим не корупційне діяння, у якому постійно звинувачують українців?
Енергетичним шантажем Путін блокував всі несміливі спроби України віддалитися від російського криголама – і інтеграцію у НАТО, і інтеграцію з ЄС. Європейські партнери та клієнти Путіна послідовно і незворушно відкидали всі спроби України інтегруватися у цивілізований світ. Причина проста – газова залежність та, як на мене, глибоко ешелонована корупція, яка пронизала європейські еліти. У Газпрому всюди є свої клієнти, які за достойну винагороду завжди знайдуть аргументи, щоб обстояти російські інтереси.
Та десятиліття процвітання за рахунок експорту вуглеводів, здається доходить кінця. І цьому є кілька причин.
По-перше у ЄС, після кількох брутальних газових ультиматумів, які Путін виставляв то Україні, то Білорусі, то ще комусь, нарешті зрозуміли, що далі настільки залежати від Путіна не можна, бо це ставить під питання саму життєздатність європейського проекту. Почалися активні пошуки диверсифікації поставок газу та нафти. Протягом 2009 року енергетичний ринок ЄС різко змінився. Головним його результатом стало різке падіння купівлі російського газу. Тільки у 2009 році, порівняно з 2008 Газпром втратив 22 мільярди доларів. Таким чином ЄС йде до своєї енергетичної незалежності від примх Росії.
По-друге у 2000-х стався перелом, який до смерті перелякав володарів Кремля. Хоча виду вони й не подають. А саме – у США відбулася «тиха революція». У 2002 році концерн Devon Energy вперше пробурив горизонтальну свердловину на родовищі Barnett Shale, де наприкінці 2000-х років почала масштабне промислове виробництво сланцевого газу в США США вперше за останні десятиліття за обсягами видобутку обігнали Росію. Яким чином – значною мірою завдяки впровадженню технології видобутку газу із сланцю. Це різко змінило ринку газу – його на ринку стало значно більше. Тоді як видобуток природного газу почав пригальмовувати і навіть скорочуватись. Ціни одразу почали падати.
Разом з тим це зробило США набагато самостійнішими у цьому питанні – вони вже менше залежать від поставок газу з Близького Сходу.
Такі ж підготовчі роботи до останнього ривка ведуться і у інших країнах. І не таких далеких, як США, Бразилія чи Китай. Так перші свердловини закладено коло Гданська у Польщі. У Польщі запасів сланцевого газу вистачить років на 300, тому Chevron и ConocoPhillips активно ведуть там розвідувальні та підготовчі роботи. Що цікаво – польські поклади сланців переходять на українську територію – на Західну Україну.
Натомість Україну методично «примушують» до того, щоб вона купувала російський і тільки російський газ. Причому ціни так само методично піднімають – в умовах, коли попит на цей газ впаде, купувати його будуть примушені тільки такі країни, як Україна, в яких Росія має всі важелі, щоб цього примусу добитись. В тому числі і важелі політичні. Десь ті 22 мільярди, які «енергетична імперія» почала щороку втрачати потрібно знаходити. От і примушують такі залежні країни, як Україну, якщо не збільшувати закупівлю газу, то принаймні не скорочувати. Компенсація відбувається завдяки нічим не вмотивованому підвищенні ціни за той газ.
Головна перевага сланцевого газу — близькість до ринків збуту. В Україні обсяг досліджених і оцінених обсягів сланцевого газу складає 1.2-5.0 трлн. куб. метрів – головно на Західній Україні та у Донбасі.
Ці зміни одразу поставили під знак запитання російську концепцію «енергетичної імперії». І проблема ще й у тому, що російський газ виявився об’єктивно дорожчим, ніж близький до споживачів сланцевий газ та дешевший скраплений природний га з Катару. Що й визнав 2010 року керівник «Газпром експорта» Александр Мєдвєдєв. Врешті решт Росія заморозила розробку Штокманівського, Бованенківського (Ямал) родовищ. І навіть повністю законсервувати Ковиктинське родовище (Іркутськ) – аякже – Китай має найбільші поклади сланцю.
Те саме стосується і обхідних газогонів, які Росія пробує будувати, щоб обійти Україну, Білорусь та Польщу. Вони роблять ціну на російський газ ще більш дорогим.
І це ставить Росію, як країну, яка давно присіла на «газову голку» дуже вразливою. Так, Росія все ще значний гравець на цьому ринку, але її час уже минає. Сланцевий газ виставляє максимальну ціну на газ у межах 200-250 дол. за 1 тис. куб м. газу. А це не та ціна, яку Росія запропонувала Україні.
Та повернімося до України. Саме наприкінці 2000-х ми спостерігали серію російсько-український газових війн. Причому при різних президентах та прем’єр-міністрах. Чи це Ющенко, чи Янукович, чи Тимошенко, чи Азаров – значення не має. На кону доля «енергетичної концепції» Росії. Ну і доля її творця Владіміра Путіна.
Росії життєво важливо пригальмувати «сланцеву революцію» у світі. І для цього задіюється все, що можна. Щонайперше проводиться активна екологічна кампанія – неначе видобуток природного газу приносить менше шкоди довкіллю.
Минулого року Путін вкотре зібрав на своєму Валдайському клубі політичну еліту і довго пояснював чому сланцевий газ погубить довкілля і чому його ні у якому разі не можна добувати. Причому виявився надзвичайно поінформованим у такій неначе специфічній проблематиці. Ось що пише про цей фрагмент зустрічі з Путіним голова центру оборонної інформації США, директор російських та азіатських програм Ніколай Злобін: «Еще один вопрос, заинтересовавший главу правительства, вопрос энергетической политики и отношений с Европой, сообщил политолог.
«Он считает, что это не рыночные отношения, это не рыночная экономика, европейцы ведут себя нечестно. И он так тоже разошелся, что даже взял свой блокнот и начал нам как учитель на школьной доске рисовать разные схемы добычи газа. Объяснять, как вот этот газ добывать, а как вот этот, как сланцевый газ добывать, где чего взрывают, где как надо сверлить, бурить и что такое техника разрыва, технология разрыва, как это вредно для экологии. И где это делают в США, где это делают в Польше и почему это вредно. В общем, он довольно увлекся этим, рисовал довольно энергично и уверенно и, я так понимаю, более менее профессионально», - рассказал Злобин.
Он отметил, что позднее говорил с членами Валдайского клуба - экспертами в области энергетики, которые там присутствовали.
«Они говорят, да, может быть, не совсем объективно, но технически верно все он объяснял и рассказывал. То есть у него довольно хорошее представление о том, как добывается газ. Но сама идея, что Путин нам читал лекцию о добыче газа и рисовал всякие схемы взрывов, бурения и всяких пузырей водных и газовых, это было довольно забавно наблюдать», - добавил собеседник».
Але при чому тут ВО «Свобода»? А ось при чому. З якогось дива Львівська обласна рада, якою безроздільно керує ВО «Свобода», заблокувала видачу компаніям Chevron і ExxonMobil ліцензій на роботи по розвідці та підготовці до видобуванню сланцевого газу. І це хто - найбільш патріотична Львівська облрада! Ба більше – у пресі активісти ВО «Свобода» розпочали активну екологічну кампанію – бо ж сланцевий газ це для України біда! Її озвучила сама Ірина Сех. Хто не знає – рідна сестра голови обласної ради Олега Панькевича, голова фракції ВО «Свобода» у Львівській облраді – такий собі родинний тандем. Як реальний керівник Львівської обласної ради невдовзі буде обрана до Верховної ради. Отож, 9 листопада 2011 вона розмістила на інтернетресурсі «Вголос» обширне інтерв’ю: «Видобування сланцевого газу – це питання здоров’я людей та екологічної безпеки», де зі знанням справи намалювала апокаліптичну картину екологічної катастрофи, якщо не дай Бог в Україні, і що найважливіше на Західній Україні, почнеться розвідка та видобуток сланцевого газу. Одним словом – біда. І хімікати годі утилізувати, і законодавство не готове, і екосистема буде порушена, і тектонічні зсуви неминучі – земля трястиметься під ногами. Та ще й відома захланність американців – неоколоніалісти все таки. Висновок - для України сланцевий газ ну ніяк не може бути економічною панацеєю.
Аргументація та сама, що й у Путіна. Напевно, співпало. Буває.
VIII щорічне засідання Международного дискуссионного клуба «Валдай» проходило 7-11 листопада у Калузі і Москві, а 9 листопада інтерв’ю пані Ірини Сех. Блискча координація. Поздоровляю.
Отож купуйте російський газ, панове українці – «енергетичну імперію» Путіна ж потрібно якось втримати. А це вже ВО «Свобода» на своєму рівні забезпечить.
